Great Art Explained розкриває неймовірну історію «Червоної студії» Анрі Матісса

· Культура

Great Art Explained розкриває неймовірну історію «Червоної студії» Анрі Матісса

Документальний короткометражний фільм від Great Art Explained досліджує, як радикальна картина Анрі Матісса «Червона студія» змінила правила західного живопису початку XX століття.

У сучасному світі мистецтва провокації та суперечки є невід’ємною частиною ринку. Згадайте нещодавні роботи, як-от «Комік» Мауріціо Каттелана, більш відомий як банан, приклеєний скотчем, або вкритий діамантами та платиною людський череп XVIII століття під назвою «Заради любові до Бога» Демієна Герста. І хоча мистецтво ніколи не було застраховане від скандалів, вони не завжди були, скажімо так, очікуваними.

На зламі XX століття мистецтво — особливо такі «високі» жанри, як живопис і скульптура — сприймалося та викладалося через призму глибоко вкорінених уявлень про те, що саме робить мистецтво якісним. Головним серед них була репрезентативність: люди мали виглядати як люди, пейзажі — як пейзажі, а кімнати — як кімнати. Принаймні, так було доти, доки Анрі Матісс не створив «Червону майстерню».

«Червона майстерня» (L’Atelier rouge), коштовна перлина колекції Музею сучасного мистецтва (MoMA) у Нью-Йорку, виявилася настільки несподіваною, що, як стверджується у чудовому новому відео проєкту Great Art Explained, сам Матісс, можливо, не відразу зміг осягнути те, що створив. У короткометражному документальному фільмі історик мистецтва Джеймс Пейн простежує історію цієї картини, що змінила парадигму, звертаючись до особистих впливів митця, а також до суспільних і технологічних зрушень, які переживала публіка того часу. «Ця картина, здавалося, порушувала майже кожне встановлене правило західного живопису», — каже Пейн.

Ніхто інший теж не знав, як сприймати цю роботу, ширина якої перевищує сім футів (понад 2 метри). Матісс зробив площину зображення пласкою, усунувши звичні ознаки перспективи та глибини за допомогою швидко нанесеного шару венеціанського червоного кольору. (Пейн розповідає цікаву історію і про це). Тут колір сам по собі визначає композицію замість ліній та контрастів, спираючись на пораду його друга, наставника та художника-символіста Гюстава Моро про те, що колір, як описує Пейн, «має бути вигаданим, вимріяним та уявним».

«Коли Матісс написав "Червону майстерню" у 1911 році, це була одна з найдивніших картин, які будь-хто коли-небудь бачив: кімната, майже повністю поглинута червоним кольором; меблі, зведені до контурів; картини, що висять на стінах, які ледве існують; і підлоговий годинник із 12 цифрами, але без стрілок», — зазначає Пейн. — «Навіть Матісс не був повністю впевнений у тому, що створив, і ніхто не хотів її купувати».

«Червону майстерню» не вдалося продати навіть на відомій Міжнародній виставці сучасного мистецтва, більш відомій як «Арморі-шоу» 1913 року, де вона була представлена поруч із такими експериментальними стилями, як фовізм і кубізм, не кажучи вже про протодадаїстську роботу Марселя Дюшана «Оголена, що спускається сходами (№ 2)». Хоча «Червона майстерня» побувала на численних виставках, критики її загалом розгромили. Матісс переховував її близько десяти років, перш ніж полотно опинилося в неочікуваному місці — у лондонському нічному клубі. Минули десятиліття, перш ніж цю неортодоксальну роботу визнали не огидною, а революційною.

Оригінал: www.thisiscolossal.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу