Сурикати поодинці дісталися додому, куди зазвичай поверталися гуртом
· Наука
Дослідження в пустелі Калахарі довело, що сурикати здатні самостійно орієнтуватися на місцевості та знаходити рідну групу, навіть якщо їх відвезли на відстань понад кілометр.
Сурикати виявилися здатними самостійно орієнтуватися на місцевості та повертатися до своєї групи, навіть опинившись наодинці на значній відстані від родичів. Відповідне дослідження, результати якого опублікував Journal of Experimental Biology, свідчать, що ці тварини самостійно вивчають територію під час спільних переміщень, а не просто йдуть слідом за іншими.
Особливості навігації у дикій природі
Для вивчення навичок навігації дослідники відібрали два десятки диких тварин з п'яти груп, що населяють пустелю Калахарі. На кожного суриката наділи GPS-трекер і відпустили на відстань до 1,5 кілометра від членів їхніх груп, попередньо переконавшись, що тварина перебуває у межах вже знайомої їй зони. Результати показали, що 18 піддослідних змогли покинути точку випуску, причому 13 із них успішно розшукали своїх родичів.
Аналіз маршрутів показав, що сурикати рухалися цілеспрямовано. Процес пошуку шляху зазвичай складався з трьох послідовних етапів: огляду території для вибору напрямку, руху до відомих орієнтирів та безпосереднього пошуку групи. Більшість тварин, що повернулися, спочатку прямували до знайомих нір для ночівлі.
Роль зорових орієнтирів
Вчені з’ясували, що успіх орієнтування не залежав від віку, статі чи попереднього досвіду самостійних мандрів конкретної особини. Під час пересування сурикати віддавали перевагу зоровому сприйняттю: вони часто ставали на задні лапи, щоб оглянути місцевість, витрачаючи на це вдесятеро більше часу, ніж на дослідження запахів. До нюху тварини частіше вдавалися лише тоді, коли вже наближалися до знайомих ділянок, ймовірно, намагаючись виявити сліди членів своєї групи.
За матеріалами nauka.ua