Нова серія робіт Кента Монкмана наповнена «модними» пасхалками
· Культура
Художник Кент Монкман представив нову серію робіт у Frick Collection, де через призму моди та своєї alter-ego «Міс Чиф» переосмислює відоме полотно Вермера та історію колоніалізму Північної Америки.
Коли чотири роки тому колекція Фріка (Frick Collection) запросила художника корінного походження Кента Монкмана створити серію нових робіт, він звернув свою увагу на один із найменших, але найбільш шанованих експонатів музею: картину Яна Вермеєра «Офіцер і дівчина, що сміється». Полотно, написане у 1657 році, зображує молоду жінку, яка розмовляє з офіцером у чорному крислатому капелюсі з бобрового хутра.
«Бобри колись були рушієм економіки Північної Америки, — каже Монкман, який належить до народу крі. — Вони були першою валютою — за товари розплачувалися саме бобровими шкурами».
Його думки швидко склалися в ідею. У своїй творчості Монкман полюбляє переосмислювати європейське мистецтво та історію з точки зору корінних народів. Чи міг би він додати цій роботі Вермеєра корінного колориту, приправивши це фірмовим почуттям гумору?
Відповіді на це запитання складають експозицію «Кент Монкман: Офіцер і дівчина, що сміється», яку можна побачити в Кабінетній галереї колекції Фріка до лютого.
У своїх нових акрилових картинах Монкман замінює жіночу постать з оригіналу Вермеєра на своє гендерно-флюїдне альтер-его — Міс Чиф Ігл Тестікл (Miss Chief Eagle Testickle), яка часто з’являється в його роботах. «Міс Чиф завжди вступала у стратегічні стосунки з колоніальними чоловіками, — розповідає Монкман. — Вона постійно намагається покращити життя свого народу. Вона та, хто вміє постояти за себе, дати відсіч, змінити вектор погляду та кинути виклик владі — і вона завжди робить це з любов’ю. Вона намагається спокушати людей любов’ю».
Протягом чотирьох років Монкман та його студія створили п’ять різних версій «Офіцера і дівчини, що сміється» з використанням персонажа Міс Чиф. (У музеї Фріка всі вони розміщені на фоні шпалер у стилі туаль де жуї з мотивами бобрів). Від картини до картини змінюються не лише вбрання Міс Чиф та офіцера, але й декорації, що відображають різні етапи історії корінних народів. «Через ці картини я знав, що зможу розпочати діалог про колоніальну історію, торгівлю хутром, договірні відносини, географію та позбавлення земель», — зазначає Монкман.
У розташуванні картин простежується чітка хронологія. Коли відвідувачі рухаються за годинниковою стрілкою по залу, кольори робіт змінюються з холодних на теплі, сигналізуючи про зростаючу загрозу зміни клімату. Є й інші відсилання. На першій картині, що має назву «Новий Амстердам, 1600-ті», Міс Чиф одягнена в традиційну зимову шубу та перлову сережку (данина поваги Вермеєру), розмовляючи з офіцером на фоні шкіри тварини, розвішаної на стіні. На наступній — «Нова Франція, 1700-ті» — Міс Чиф прикрашена срібними виробами, що натякає на тогочасну валюту. «[Мода] та прикраси справді стали частиною оповіді, даючи підказки щодо часу та місця», — додає художник.
В інших роботах, як-от «Блек-Гіллс, 1800-ті», за спинами героїв можна побачити в рамці портрет вождя лакота Сидячого Бика, відомого своїм захистом племінних земель, а на полотні «Резервація, 1900-ті» зображена велика карта тогочасних індіанських резервацій: «Я розмірковував про той період позбавлення прав та інституціоналізації корінних народів». (На картині також присутні хрести та тюремні ключі).
У міру того, як кольори стають теплішими — а Міс Чиф та офіцер з’являються у дедалі меншій кількості одягу — ключовою темою стає червоний колір. «Це завжди був її фірмовий колір, — каже Монкман, — але з часом він також став символом солідарності зі зниклими та вбитими жінками з корінних народів». (Червоний — офіційний колір руху MMIW).
У роботі «Манхеттен, 2000-ні» Монкман вплітає відсилання до сучасної творчості корінних народів: Міс Чиф носить ефектний срібний браслет-манжет роботи Едріана Стендінг Елк Піннекуза, художника народів діне та південних ютів. «Робота Едріана для мене втілює традиції та футуризм, — пояснює Монкман. — Я хотів використати цей предмет, тому що він не лише про те, звідки ми прийшли, а й про те, куди ми рухаємося».
Власне, виставка Монкмана загалом — саме про це. «Я хочу, щоб люди побачили, що ми все ще здатні радіти, що в нас досі є цінності, які визначають, як ми живемо з іншими людьми та як існуємо в договірних відносинах з усіма, — говорить він. — Я хотів, щоб Міс Чиф була справжнім уособленням цього. І вона принесе стільки радості, гумору, зухвалості, стилю та сексуальності, скільки тільки зможе».
Оригінал: www.vogue.com