Огляд Phantom Blade Zero: майстерне володіння мечем із шорсткими краями
· Культура
Phantom Blade Zero пропонує неймовірно динамічну бойову систему в стилі фільмів про кунг-фу, проте гра страждає від перевантаженого та важкого для сприйняття сюжету.
Огляд Phantom Blade Zero — неймовірно динамічні бої на мечах із шорсткими краями
Зберігайте спокій і продовжуйте парирувати.
Я не застав золоту епоху фільмів про бойові мистецтва, але в Phantom Blade Zero є моменти, коли я відчуваю, ніби провалився крізь шпарину в часі прямо на знімальний майданчик кунг-фу фільму. Один епізод особливо врізався мені в пам'ять. Наближаючись до групи ворогів у затіненій долині, я повільно піднімаю меч, і перший супротивник кидається на мене. Дурень. Я ідеально парирую удар, виконуючи сальто в сповільненому темпі, щоб приземлитися за його спиною і встромити меч прямо в хребет. Наступний хлопець біжить на мене, і я б'ю його ногою в обличчя, одночасно проштрикуючи горло попереднього ворога. Третій приєднується до бійки — цей на коні, — тому я скидаю його з сідла і використовую його ж скакуна, щоб втоптати безпорадного бійця в пил. Потім, нарешті, настає тиша.
Це Phantom Blade Zero на піку своєї форми: кінематографічна, вільна і сповнена сюрпризів. Її бойова система передає безшовний рух і креативну хореографію найкращих фільмів про кунг-фу, пропонуючи відверто вражаючу анімацію бою, яка здається майже безмежною у своїй винахідливості та різноманітті. Це надзвичайно красива гра з приголомшливими пейзажами і вельми амбітними бойовими сутичками. Якби тільки — якби тільки! — вона могла підтримувати такий неймовірний рівень плавності в усіх аспектах своєї епічної оповіді.
Наш пригодницький шлях пролягає у фантастичному світі у стилі уся під назвою Улінь: войовниче підпілля, де жорстокі негідники, здається, панують безкарно, отруюючи життя звичайним людям. Світ, далекий від нашого. Ви граєте за Соула, воїна і вигнанця з організації під назвою Орден. Пройшовши гру повністю, я досі не до кінця розумію, які цінності сповідує Орден, але впевнений, що вони починали з добрих намірів. Я також не впевнений, що можу розповісти про сюжет — нас просили не обговорювати події прологу, тож вам доведеться ввімкнути уяву. Можу лише сказати, що там є зрада, головний герой, якому залишилося жити лічені дні, місія помсти та різні злісні сутності з іншого світу. Всі стандартні інгредієнти для фентезійного епосу.
Заздалегідь попереджаю: Phantom Blade Zero не гаятиме часу і почне закидати вас запаморочливою кількістю імен персонажів, родоводів, культів та ворогуючих сект. Спосіб подачі лору — часто через величезні масиви тексту в сувоях, розкиданих по Уліню, — точно не є сильною стороною гри. Більшість персонажів багато говорять ні про що, видаючи банальності та декларації цінностей, які важко пов'язати з основним сюжетом. Моя порада: просто дозвольте всьому цьому пропливти повз вас, і згодом ви вловите головні сюжетні точки. Хоча наратив залишає бажати кращого, у подачі історії є справді візуальні перлини — навіть із використанням традиційного китайського мистецтва. На жаль, я не можу похвалити це повною мірою, оскільки нас просили не обговорювати ці елементи в оглядах.
Втім, ми всі знаємо, чому ми тут: головна перевага Phantom Blade Zero — це бойова система. Вплив FromSoftware відчувається в багатьох аспектах, від серії контрольних точок біля «дзвонів», розкиданих по світу, до багатоетапних босів, які, звісно, можуть вбити одним ударом. Незалежно від обраної зброї, найважливіше в бою з босом — правильно ухилятися від червоних атак і парирувати сині. Це найефективніший спосіб зламати захист боса, щоб перейти до фази покарання і нарешті застосувати свої найсильніші прийоми. Це щось на кшталт високооктанової Sekiro. Тож якщо ви не фанат такого стилю бою, ця гра може вам не підійти.
Можливо, «Soulslite» — кращий термін для Phantom Blade Zero, оскільки тут є багато розумних налаштувань, які дозволяють вести бій набагато швидше, ніж в інших «соулслайках». Тут немає традиційної шкали витривалості, натомість є ресурс «ша-чі», який витрачається, коли ви блокуєте або парируєте атаки, а також під час виконання потужних ударів. Це хитрий спосіб дозволити гравцям використовувати швидкі атаки, ривки та ухилення, не витрачаючи при цьому витривалість. З цим пов'язана система двох видів зброї, яка заохочує постійну зміну спорядження. Якщо у вас закінчується «ша-чі» з одним мечем, просто перемкніться на інший — і вуаля! — у вас знову повна шкала.
Це особливо корисно, коли ви хочете завдати потужних ударів або попередити пробиття захисту. Ще одне приємне рішення — вікна для парирування та ухилення відчуваються досить щедрими, що критично важливо, коли вороги атакують з такою швидкістю. Якщо вам потрібно виконати екстрене парирування, ви можете скасувати майже будь-яку свою дію, що рятує від роздратування, коли ви застрягаєте в анімації атаки саме в той момент, коли бос заносить над вами свій величезний тесак. Найбільша милість полягає в тому, що якщо вас вбили під час другої фази бою, ви можете почати одразу з цього етапу. Це робить поразки не такими болючими.
Потім іде сама зброя, яка виглядає неймовірно ефектно і надає доступ до захопливих здібностей. Один меч вимагає від вас випити спиртного, що дозволяє зброї літати в повітрі й атакувати ворогів на відстані — приємно безглуздий, але веселий набір рухів. Пізніше ви отримаєте мечі-жердини, що таранять ворогів, парні мечі, що обертаються навколо вас, і зброю, що викликає квіти з-під землі для висмоктування «ша-чі» супротивника. Ви постійно експериментуєте, налаштовуючи свій білд: один — для натовпу, інший — для пробиття захисту босів. Я увійшов у справжній ритм і чітко знав, у якій послідовності застосовувати прийоми для максимальної шкоди.
Проти звичайних ворогів ця зброя виглядає надзвичайно. Бій досягає того самого ідеального стану потоку кунг-фу, коли ви стрибаєте між противниками, парируючи удари та відкриваючи їх для добивання. Мені подобається, наскільки щедро Phantom Blade Zero винагороджує за ці добивання: вчасний QTE дозволяє усунути двох ворогів одночасно. Анімацій, здається, нескінченна кількість — Соул часто використовує зброю самих ворогів, тому навіть через 30 годин гри ви все ще можете знайти нові добивання.
Однак проти босів ця могутня зброя раптом стає безпорадною. Під час мого проходження більшість босів здавалися «губками для шкоди», особливо на рівні складності «pathfinder». Зброя, яка була ефективною проти звичайних ворогів, проти босів перетворювалася на зубочистки навіть під час фази покарання. Успішне парирування чи ухилення давало лише мізерний відкат по шкалі боса, миттєво створюючи відчуття, що попереду чекає довгий і виснажливий бій.
У іграх типу Soulslike низька шкода зазвичай натякає, що треба змінити білд або зброю, але Phantom Blade Zero не дуже добре пояснює, як це зробити. Наприклад, в одному обов'язковому бою ви зустрічаєте ворога зі щитом з шипами, і будь-яка атака змушує вас кровоточити. Зрозуміло, що щит треба зламати, використовуючи допоміжну зброю — але коли ви застосовуєте сокиру, нічого не відбувається. Виявляється, потрібно було просто спамити цей прийом або використовувати «заряджену» версію, до якої гра не особливо підштовхує через надто довгу анімацію. Іншого разу зброя, що стріляє водою, ніяк не вплинула на вогняного ворога. Ці моменти часто робили битви штучно затягнутими.
Це одна з моїх головних претензій, але тут стає… цікаво. За два дні до зняття ембарго розробник S-Game випустив оновлення на 67 ГБ, яке коригує продуктивність, баги, а також характеристики босів, ворогів і зброї. «Ці зміни спрямовані на те, щоб зробити криву складності плавнішою», — повідомили нам. Звісно, це не дало мені часу перепройти всю гру знову. У старих файлах збережень я помітив, що «губчастість» босів нікуди не зникла, особливо в ранніх обов'язкових битвах. Можливо, фінальний релізний білд відчуватиметься краще, але я можу писати лише про ту версію, в яку грав.
Попри різноманіття анімацій, багато битв зводяться до суворого паттерна «захист-атака», де у вас мало можливостей порушити сценарій ворога. Але це не стосується всіх босів. Битви, де є кілька менших ворогів, дозволяють відчути, що ви завдаєте більше шкоди, а деякі з найбільш пам'ятних зіткнень виходять за рамки стандартних шаблонів. Один бос стріляє ракетами, як у «bullet hell» шутерах, інший змушує вас танцювати на стовпах під перехресним вогнем гармат. Останній був просто фантастичним: візуально приголомшливим і справді веселим.
Звісно, важлива частина будь-якого Soulslike/lite — це дослідження світу. Карта світу виконана в стилі традиційного живопису тушшю, де тумани розсіюються, відкриваючи нові області з кожним знайденим дзвоном. Ці красиві карти лише натякають на те, що вас чекає попереду. Є чимало моментів «ага!», коли ви нарешті знаходите шлях до далекої скрині на скелі, яку помітили раніше. Metroidvania-елементи також додають інтересу, дозволяючи повертатися в раніше недоступні зони завдяки новим здібностям зброї. Щоправда, іноді S-Game з цим переборщує: у головному місті я зустрів сім замкнених дверей поспіль на одній вулиці, що було трохи знеохочуючим.
Phantom Blade Zero має надзвичайні висоти, але поступове накопичення дрібних недоліків починає тиснути під час проходження. Це смерть від тисячі порізів — речей, які мали б бути виправлені під час тестування. Існує ключ, який легко пропустити, бо він світиться помаранчевим поряд із вогнем такого ж кольору. Легко застрягти в геометрії, борючись зі стінами, коли ви відкидаєте туди ворогів. Кілька разів боси вистрибували за межі арен, атакуючи мене через невидимі стіни. Побічні квести іноді дезорієнтували, змушуючи бігати колами. Я також зіткнувся з серйозними просіданнями частоти кадрів — не найкращий варіант для динамічного екшену. Ці дрібниці накопичуються. Хоча розробники кажуть, що виправили частину з них у патчі, важко сказати напевне, чи всі проблеми зникли.
У результаті ми маємо суперечливу картину. Гра виняткова в багатьох аспектах — анімації, середовище — і коли бойова система працює, відчуття потоку неймовірне. Вуличні бійки відчуваються настільки кінематографічними, що дозволяють бути творчими та експресивними. Але варто зайти в бій з босом, як ця сила випаровується. Це сповільнює темп гри, особливо в першій і середній частинах. Разом з іншими дрібними проблемами та посередньою подачею сюжету це дещо псує враження від гри, яка в іншому є дуже вражаючим екшеном. Хто знає, можливо, ще пара патчів збалансує все як слід. Адже тут є справді весела зброя… якби тільки її вчасно нагострили.
Копія Phantom Blade Zero була надана для цього огляду компанією S-Game.
Оригінал: www.eurogamer.net