Африка на карті, але все ще поза увагою
· Навколо Світу
Генасамблея ООН підтримала ініціативу щодо відмови від викривленої проєкції Меркатора на користь більш справедливих картографічних моделей, що мають на меті коректно відображати реальні розміри африканського континенту.
4 вересня 2026 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, що не має обов'язкового характеру і на перший погляд може здатися такою, що належить до суто технічної сфери картографії. Резолюція «Виправити карту: відновлення балансу в глобальному картографічному представленні та сприяння справедливому відображенню регіонів світу, зокрема Африки», була внесена Того від імені Африканської групи та підтримана 164 країнами; одна країна проголосувала проти, а шість утрималися.
Представляючи резолюцію, міністр закордонних справ Того Роберт Дюссі заявив, що карти — це не просто технічні інструменти: їхнє постійне використання в школах, медіа та на цифрових платформах формує те, як люди розуміють і візуалізують світ. Африканська група аргументувала це тим, що проєкція Меркатора, розроблена для специфічних цілей — насамперед морської навігації, — перетворилася на загальноприйнятий образ світу, який візуально применшує значення Африки та інших регіонів поблизу екватора.
Делегація обґрунтувала цю ініціативу питаннями наукової та освітньої точності, когнітивної справедливості, історичної пам'яті та рівної гідності народів. Вони також наголосили на тому, чого резолюція не робить: не засуджує проєкцію Меркатора, не нав'язує єдину карту для будь-яких цілей, не змінює кордони та не висловлює позиції щодо територіальних претензій. Натомість вона заохочує використання таких проєкцій, як Equal Earth, при порівнянні відносної площі континентів, а також покращення навчання щодо сильних і слабких сторін різних проєкцій.
Резолюція заохочує використання рівноплощинних картографічних проєкцій, включно з Equal Earth, особливо коли важливим є порівняння відносних розмірів регіонів. Вона також висвітлює наслідки існуючих зображень для географічної та картографічної грамотності. Важливо, проте, що вона не замінює проєкцію Меркатора, не перекреслює міжнародні кордони та не змінює правовий статус жодної території. Тож чому карта має значення? І чому саме зараз?
Ці питання є значно важливішими за технічні дебати про те, яку саме проєкцію слід використовувати. Резолюція ООН відкриває набагато масштабніше питання про те, хто історично володів правом представляти світ, чиє знання стає загальнолюдським знанням і що відбувається, коли раніше маргіналізовані суб'єкти починають кидати виклик цій владі.
Карта — це не територія, але вона формує те, як територію уявляють.
Відома проєкція Герарда Меркатора була вперше опублікована в 1569 році. Вона була створена насамперед як інструмент для морської навігації, оскільки збереження кутів і постійних курсів компаса робило її особливо корисною для моряків, які прокладали маршрути через океани. Проєкція ніколи не була призначена для точного порівняння відносних розмірів континентів. Однак її викривлення мають довге «післяжиття».
Оскільки проєкція Меркатора дедалі більше збільшує масиви суші в міру віддалення від екватора, Гренландія може виглядати порівнянною за розміром з Африкою, попри те, що Африка приблизно в чотирнадцять разів більша. Отже, важливо зробити розмежування: Меркатор не винайшов її як навмисну спробу зменшити Африку. Її початкова мета була навігаційною. Політичне питання виникає з того, що сталося згодом: як проєкція, розроблена для конкретної технічної мети, нормалізувалася як загальний образ світу.
Картографічний вибір, зроблений для навігації, через повторення став освітньою та культурною конвенцією. Карти потрапили до класів, атласів, газет, телевізійної графіки, вебсайтів і цифрових платформ. Роблячи це, вони не просто надавали географічну інформацію. Вони брали участь у створенні певної візуальної уяви про світ. Саме тут картографія стає політичною. Чи може двовимірна карта взагалі бути нейтральною?
Від географічного викривлення до когнітивної ієрархії
Значення нової резолюції ООН полягає не стільки в заміні однієї карти іншою, скільки в усвідомленні того, що саме представництво має наслідки. Мова резолюції вражає. Вона пов'язує картографічне представництво з освітою, сприйняттям і колективним розумінням, визначаючи виправлення історичних викривлень як питання справедливого представництва. Офіс Спеціального радника ООН з питань Африки представив цю ініціативу як зусилля під проводом Африки, спрямоване на боротьбу з символічним применшенням ролі континенту. Але напруженість залишається.
Якщо представництво сприяє тому, як суспільства уявляють світ, то виправлення представництва можна розуміти як форму когнітивного чи епістемічного втручання. Проте когнітивна корекція — це не те саме, що матеріальна трансформація. Африка не стає політично могутнішою від того, що вона виглядає більшою на стіні класу. Її кордони не змінюються. Її економіки не стають автоматично менш залежними від зовнішнього капіталу. Її ресурси не перестають бути місцями видобутку. Конфлікти не стають більш помітними лише тому, що континент представлений пропорційніше. Саме тут політика карти стає цікавою. Що означає виправити образ Африки, залишаючи недоторканими багато структур, які історично формували становище Африки в міжнародній системі?
Чому Африка і чому зараз?
Час прийняття резолюції важливий. Це відбувається на тлі ширшого періоду, під час якого африканські держави дедалі частіше шукають більшої влади над тим, як африканські історії, ідентичності та політичні інтереси представлені на міжнародному рівні. Наприклад, у березні 2026 року Гана очолила окрему ініціативу ООН, яка визнала трансатлантичну торгівлю поневоленими африканцями та расове рабство «найтяжчим злочином проти людяності». Ця резолюція була ухвалена 123 голосами «за» при трьох «проти» та 52 тих, хто утримався.
Ці ініціативи різняться за суттю. Одна стосується історичного рабства, інша — картографічного представництва. Проте їх можна розглядати разом як частину ширшої боротьби за те, хто має право визначати історичне знання та умови визнання в міжнародних інституціях. Це не просто вимога бути представленими точніше. Це також вимога брати участь у визначенні того, що саме вважається точністю. Це розмежування має значення.
Протягом століть знання про Африку часто створювалися через інституції, категорії та інтелектуальні рамки, розташовані за межами континенту. Колоніальна картографія не просто описувала території, вона брала участь у їхньому впорядкуванні. Колоніальні системи знань класифікували населення, території та ресурси таким чином, щоб зробити їх зрозумілими для імперської адміністрації.
Сучасна карта не ідентична колоніальній. І проєкцію Меркатора не слід розглядати як колоніальну змову. Але історія картографування нагадує нам, що знання та влада рідко були повністю розділені. Питання сьогодні полягає не просто в тому, чи Африку намальовано не в тому масштабі. Питання в тому, чи все частіше Африка вимагає права брати участь у малюванні концептуальної карти світу.
Парадокс символічного визнання
Тут криється глибший парадокс. Міжнародна система може визнати, що Африка була візуально недостатньо представленою, продовжуючи при цьому боротися зі структурною нерівністю, яка формує становище Африки в тій самій системі. Карту можна виправити набагато легше, ніж ієрархію. Клас може замінити одну проєкцію іншою за один вечір. Змінити глобальний розподіл економічної влади, інституційного представництва та доступу до капіталу — а також змінити те, хто контролює природні ресурси чи встановлює правила міжнародного прийняття рішень, — значно складніше. Я описую цей розрив як «моральну фрагментацію».
Під моральною фрагментацією я маю на увазі стан, у якому міжнародні суб'єкти можуть досягти згоди щодо визнання певної історичної чи репрезентативної несправедливості, залишаючись при цьому розділеними — або не бажаючи діяти колективно — щодо глибших структур, через які відтворюється нерівність. Карта надає особливо показовий приклад. Африканський Союз також закликав до постійного представництва Африки в Раді Безпеки ООН. Ця вимога порушує суміжне питання: як політична вага та інтереси континенту мають бути представлені в глобальних інституціях?
Зараз існує напрочуд широка згода щодо того, що відносний розмір Африки не слід візуально викривляти, коли розмір — це те, що карта має передати. Проте немає рівнозначного консенсусу щодо того, як має виглядати більш справедливий міжнародний політичний та економічний порядок. Тому виправлення представництва порушує незручне питання: чи може міжнародна система виправити образ нерівності, не протистоячи структурам, які цю нерівність породжують?
Політика шкільного класу
Акцент на освіті в резолюції заслуговує на особливу увагу. Ініціатива ООН стосується не лише створення іншого образу для дипломатів чи картографів. Вона прямо взаємодіє з освітньою та географічною грамотністю.
Це важливо, оскільки карти входять у політичну свідомість задовго до того, як більшість людей починають вивчати міжнародні відносини як академічну дисципліну. Діти пізнають світ через образи. Вони вивчають, які країни виглядають великими, які — маленькими, які регіони домінують на сторінці, а які є візуально периферійними. Вони вивчають просторові ієрархії ще до того, як мають словниковий запас, щоб піддати їх сумніву.
Це не означає, що бачення Африки у правильному відносному масштабі автоматично формує антирасистську чи антиколоніальну свідомість. Це було б ще однією формою детермінізму. Але це означає, що вибір представництва є частиною середовища, у якому виробляється політичне знання. Тому клас не є політично нейтральним лише тому, що урок називається «географія». Питання не в тому, чи визначає карта те, що думає дитина. Питання в тому, чи сприяють повторювані зображення тому, що стає знайомим, нормальним та уявним.
Сполучені Штати та політика незгоди
Голосування додає ще один рівень до цієї історії. Сполучені Штати були єдиною країною, що проголосувала проти резолюції, тоді як Естонія, Грузія, Литва, Молдова, Сербія та Україна утрималися. Було б спокусливо інтерпретувати американське голосування як доказ того, що Вашингтон відкидає принцип більш справедливого представництва Африки. Проте лише саме голосування не може це підтвердити. Сполучені Штати надали чітке пояснення: їхній представник заявив, що резолюція є частиною того, що Вашингтон охарактеризував як ширший ідеологічний проєкт, вказуючи конкретно на згадки про репарації та «когнітивну справедливість».
Делегація США назвала резолюції такого роду відволіканням від питань, які вона вважала більш безпосередньо пов'язаними з міжнародним миром, процвітанням і добрими відносинами, і стверджувала, що вони підривають авторитет ООН. Це надає підстави для інтерпретації голосування: заперечення не було представлене як технічна незгода щодо математики картографічних проєкцій, а як опозиція до ширшого політичного контексту резолюції. Однак це не встановлює всіх мотивів голосування і не означає, що Сполучені Штати виступали проти всіх зусиль, спрямованих на покращення картографічної точності.
Контраст показовий: Того представило точне відображення як питання гідності та освітньої справедливості, тоді як Сполучені Штати розцінили зв'язок резолюції з репараціями та когнітивною справедливістю як доказ ідеологічного виходу за межі дозволеного. Декілька делегацій, що підтримали резолюцію, наголосили, що її не слід розуміти як зміну кордонів, суверенітету чи територіальних претензій. Мексика, наприклад, підтримала резолюцію, наголошуючи, що різні проєкції служать різним цілям і що жодна окрема проєкція не може представляти всі властивості Землі без викривлень.
Ця незгода важлива, оскільки вона не дозволяє дебатам перетворитися на спрощену опозицію між нібито «просвітленим Півднем» і «обструктивною Північчю». Політика складніша.
Справжнє питання не в тому, чи є одна карта універсально «правильною». Кожна проєкція передбачає вибір і компроміси. Питання в тому, хто вирішує, які компроміси є доречними, для яких цілей і чий історичний досвід лежить в основі цих рішень.
Від виправлення карти до запитань про світ, який вона відображає
Мабуть, найпровокаційніший аспект резолюції полягає не в тому, що Африка виглядатиме більшою. А в тому, що ініціатива під проводом Африки успішно внесла, здавалося б, технічне питання картографії до порядку денного головної багатосторонньої інституції світу. Протягом тривалого часу Африка часто з'являлася в міжнародному дискурсі як об'єкт пізнання: континент, який треба картувати, вимірювати, розвивати, захищати, рятувати або виснажувати. Ініціатива «Виправити карту» принаймні символічно змінює цей стосунок. Африку не просто представляють; вона втручається в політику представництва.
Але символічне втручання має межі. Якщо виправлення закінчиться лише іншим зображенням на стіні класу, трансформація залишиться неповною. Складніше завдання полягає в тому, щоб запитати, що ще має бути виправлено: чиє знання вважається авторитетним, чиї історії отримують інституційне визнання, хто контролює ресурси, хто встановлює умови розвитку, чиї голоси формують міжнародні інституції і хто має право визначати, що є справедливістю.
Небезпека в тому, що міжнародна система стає дуже вправною у символічному визнанні несправедливості, стаючи при цьому значно менш охочою перерозподіляти владу матеріально. Це суперечність, що лежить у серці нової карти. Більша Африка на карті — це не обов'язково потужніша Африка у світі. Саме тому карта має значення. Мета її виправлення не повинна полягати в тому, щоб зробити Африку «більшою» на вигляд. Вона має полягати в тому, щоб зробити видимим питання про те, чому Африку так часто змушували «важити менше».
Ця стаття була вперше опублікована ROAPE.
Оригінал: www.theelephant.info