Аутсорсинг не врятує розладнану організацію — колонка HBR
· Майбутнє
Передача бізнес-процесів на аутсорсинг часто маскує внутрішні проблеми компанії, призводячи до втрати контролю, появи тіньових ІТ-систем та фінансових втрат.
Передача бізнес-функцій зовнішнім підрядникам часто виявляється неефективною стратегією для компаній, що намагаються подолати внутрішні організаційні проблеми. Яна Вернер та Філ Ле-Брун у колонці для Harvard Business Review зазначають, що аутсорсинг не здатний виправити погане управління, відсутність прозорості чи застарілі технологічні системи. Замість вирішення проблем такі кроки нерідко перетворюють їх на складніші виклики, до яких бізнес виявляється неготовим.
Ризики «Залізного Дроворуба»
Автори описують компанії, які занадто покладаються на стандартизацію та контроль, як організації типу «Залізного Дроворуба». Вони схильні розглядати персонал як товар і прагнуть делегувати навіть стратегічні компетенції заради короткострокової економії. Проте такий підхід призводить до втрати інституційних знань, уповільнення прийняття рішень через контракти та послаблення здатності до адаптації.
Як приклад негативного досвіду наводиться співпраця Daimler AG та Infosys. У 2020 році компанії уклали восьмирічну угоду вартістю приблизно $3,2 млрд, сподіваючись на оптимізацію ІТ-інфраструктури. Натомість результат виявився далеким від очікуваного: після поділу Daimler на окремі структури, нові бізнес-одиниці були вимушені шукати нових підрядників (зокрема HCLTech), а обіцяна ефективність обернулася додатковою складністю в управлінні.
Японія також демонструє ризики надмірного аутсорсингу технологій. За даними звіту METI 2018 року, приблизно 80% японських підприємств працювали на застарілих системах типу «чорна скринька», багато з яких свого часу збудували системні інтегратори. Міністерство попереджало, що без модернізації це може призвести до значних економічних збитків після 2025 року (близько $80 млрд на рік).
Стратегія «восьминога»
Замість сліпого аутсорсингу експерти пропонують підхід «організації-восьминога», яка зберігає контроль над ключовими компетенціями та розподіляє ухвалення рішень. Вона зосереджується не на закупівлі «людино-годин», а на результатах, що створюють цінність. Важливо також зберігати кадровий резерв, оскільки саме працівники на початкових позиціях згодом формують експертне ядро організації.
На думку авторів, ігнорування внутрішніх проблем лише поглиблює залежність від зовнішніх партнерів. «Восьминіг, який віддав би свої щупальця комусь іншому, не став би стрункішим. Він утратив би чутливість», — підсумовують Вернер та Ле-Брун, підкреслюючи важливість збереження внутрішнього досвіду для здатності компанії відчувати зміни та реагувати на них.
За матеріалами Vector media