Будинок на дереві Legombang від Cave Urban

· Навколо Світу

Будинок на дереві Legombang від Cave Urban

Будинок Legombang на Балі переосмислює традиційну архітектуру, інтегруючи житловий простір площею 198 м² безпосередньо навколо існуючих дерев.

Image 1: Legombang Treehouse / Cave Urban - More Images

© Iwan Sastrawan

  • Площа: 198 м²
  • Рік: 2025
  • Провідний архітектор: Jed Long

Опис надано архітекторами. Legombang Treehouse — це переосмислення традиційної балійської архітектури у форматі сучасного тропічного сімейного будинку. У проєкті використано вторинну деревину, принципи пасивного дизайну, а сама будівля нагадує будинок на дереві, вплетений у існуючий ландшафт. Будинок, спроєктований співзасновником студії Cave Urban Джедом Лонгом для власної родини, розташований у районі Пантай-Лембенг, Кетевел, Балі. Виступаючи одночасно архітектором і замовником, Джед отримав можливість дослідити власне бачення тропічного житла без обмежень стандартного технічного завдання.

Дизайн ґрунтується на майстерності та матеріалах, притаманних Балі. В його основі лежить сітка 9-квадратів, натхненна Asta Kosala Kosali — традиційною балійською системою архітектури, переосмисленою у тривимірному просторі для створення балансу між закритими та відкритими зонами на двох рівнях. Автор використав перероблені стовпи з дерева улін у їхньому первісному вигляді, щоб створити сітку взаємопов’язаних просторів, які формують концепцію «будинку на дереві» навколо дерев, що вже росли на ділянці.

Будинок досліджує можливості тропічного життя, використовуючи затінення та природну вентиляцію для пасивного охолодження, а також гру закритих і відкритих просторів. Найбільшим досягненням проєкту, за словами Джеда, є відсутність потреби у використанні кондиціонерів, що доводить: кліматично адаптивний дизайн може повністю усунути необхідність в енергозатратних системах охолодження. Цей родинний дім у Пантай-Лембенг задуманий як житловий навіс. Перфорована цегляна огорожа стає межею самого будинку, пом’якшуючи перехід так, що сад і криті зовнішні кімнати сприймаються як єдине ціле. Замість того, щоб розділяти внутрішнє та зовнішнє, будинок дозволяє їм переплітатися.

Традиційні балійські будинки організовані як комплекси (сполуки), де орієнтація, ієрархія та зв’язок між побутовим життям і духовною віссю визначаються системою Asta Kosala Kosali. Цей проєкт запозичує цю логіку, розширюючи її на два рівні. Замість окремих павільйонів, серія взаємопов’язаних просторів розміщується під єдиним дахом, поєднуючи житлові кімнати з затіненими відкритими зонами, що відповідають ритму життя у тропічному кліматі.

Дах і планування орієнтовані так, щоб вловлювати морські бризи та захищати дім від прямого сонячного світла. Існуючі дорослі дерева вздовж межі ділянки були збережені та інтегровані в проєкт. Великий плоский дах створює масштабну тінь, накриваючи зони руху та вітальні. У розрізі будинок спроєктований так, щоб повітря могло вільно циркулювати та підніматися через центральну порожнечу, виводячи гаряче повітря на верхньому рівні та сприяючи пасивному охолодженню. Будинок відкривається у бік річки, обрамляючи краєвид на пляж, тоді як глухіші стіни повернені до сусідніх ділянок.

На першому рівні вітальня, їдальня та кухня сприймаються як затишні «зовнішні» кімнати. Спальні згруповані щільно, щоб підтримувати зв’язок між членами родини. Доріжки та багаторівневі пороги дозволяють дітям пересуватися будинком різними шляхами, створюючи моменти візуального контакту між поверхами. Матеріальність проєкту — чесна і тактильна. Вторинні круглі дерев’яні стовпи використані як структурні «стовбури», вони залишені нерівними, зі збереженими слідами обробки та природними варіаціями. З’єднання виконувалися вручну на місці, адаптуючись до кожного стовпа, а не підганяючи матеріал під жорсткі стандарти. Цей процес повторного використання зменшує потребу в нових матеріалах, водночас підкреслюючи красу ремесла. Балки з’єднані та подовжені за потреби, і ці вузли залишені видимими як частина архітектурної мови.

Поліровані бетонні підлоги слугують спокійною основою для виразної дерев’яної структури. Вапняна штукатурка на стінах допомагає регулювати вологість і пом’якшує інтер’єр. Двосхилий дах навмисно простий — він об’єднує комплекс, дозволяючи бачити саму конструкцію. Прорізи, жалюзі та розсувні панелі дозволяють просторам змінюватися від відкритих до закритих залежно від погоди, забезпечуючи гнучкість під час вологих і сухих сезонів.

Басейн викладений з місцевого вапняку, покладеного в природному стилі, що нагадує скоріше природну водойму, ніж звичайний резервуар. Східчасті тераси створюють різну глибину для дітей і дорослих, віддзеркалюючи логіку рисових терас. Залишки вапняку використані в мощенні та ландшафтних деталях, продовжуючи цикл використання матеріалів на ділянці. Ландшафтний дизайн від Honey Long інтегрує рослинність у ядро будинку. Рослини залучені всередину так, щоб інтер’єрні простори відчувалися зануреними в сад, а не відокремленими від нього. Дерева підсилюють затінення та приватність, зберігаючи орієнтацію на річку та океан. З часом рослини з верхніх рівнів будуть каскадом спускатися вниз, дозволяючи будинку зріти як живому середовищу.

Розвиваючись завдяки частим візитам на майданчик, проєкт трансформувався в процесі будівництва. Коригування та переосмислення стали новими можливостями, а не перешкодами. Результатом став родинний дім, вкорінений у клімат і традиції Балі: матеріально виразний, адаптивний і сформований навколо ритмів повсякденного життя.

«Найбільше у цьому проєкті мені подобається те, що нам не знадобилося встановлювати кондиціонери. Це доводить, що дизайн, адаптований до клімату, може позбавити потреби в енергозатратних системах охолодження». — Джед Лонг

Оригінал: www.archdaily.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу