Чи може мережева наука змінити медицину та харчування?
· Наука
Вчені застосовують принципи мережевої науки до біології та дієтології, щоб розкрити вплив 135 000 раніше невідомих сполук у їжі на здоров’я людини.
Ніщо у нашому світі не існує ізольовано. Майже кожна частина нашого життя вбудована в певну мережу. Свідомість виникає завдяки тому, як нейрони взаємодіють між собою; життя — завдяки спільній роботі генів та білків; суспільство — завдяки нашим спільним діям. Коли в 1990-х роках дослідники почали картографувати реальні мережі — від Всесвітньої павутини до акторів Голлівуду, пов’язаних спільними фільмами, — вони виявили, що зовсім різні системи мають архітектурні риси, які неможливо пояснити лише властивостями окремих компонентів. Це вказало на існування спільних принципів організації того, як мережі формуються та розвиваються.
У цьому епізоді двоє піонерів мережевої науки — Альберт-Ласло Барабаші та співедучий Стівен Строгац — обговорюють, як зароджувалася ця дисципліна, на яких ідеях вона базується і чому це набагато більше, ніж просто теорія графів під іншою назвою. Далі розмова переходить до питань здоров’я та харчування. Барабаші пояснює, що гени, пов’язані з хворобами, групуються в «мережеві мікрорайони», що допомагає краще визначати цілі для ліків і прогнозувати, на які препарати реагуватиме той чи інший пацієнт. Ця робота привела його до проекту Foodome, у межах якого каталогізуються молекули, що містяться в їжі, та досліджується їхній вплив на внутрішньоклітинні процеси. За його підрахунками, близько 135 000 сполук знаходяться поза межами традиційної дієтології, яка зосереджується переважно на енергії, будівельних блоках та вітамінах. Ці сполуки, які він називає «темною матерією харчування», та їхній вплив на організм ми тільки починаємо вивчати.
Що таке мережева медицина?
Мережева медицина значною мірою спирається на досягнення геноміки. Геноміка надає нам повний перелік компонентів клітини: після секвенування геному ми точно знаємо, які гени, білки та РНК є в організмі. Це дає вичерпну інвентаризацію частин, але не пояснює, як вони взаємодіють між собою, хто з ким зв'язується і як функціонує в комплексі.
Більшість хвороб виникають не тому, що компонент повністю зламаний. Суть життя або те, як працює клітина, полягає у зв'язках між її елементами.
Машинерія клітини — від мітохондрій до гемоглобіну — це результат збірки багатьох білків у маленькі мережі. Решта білків зайняті каталізацією хімічних реакцій, оскільки в нашому тілі майже жодна реакція не відбувається сама по собі — для цього завжди потрібен білковий каталізатор.
Мережева медицина намагається відобразити ці взаємодії та використати отриману карту, щоб зрозуміти, що відбувається, коли компонент виходить з ладу, як це впливає на мережу і до якої хвороби призводить. Не менш важливо зрозуміти, як втрутитися в цю мережу, щоб вилікувати захворювання, усунувши наслідки збою.
Чому важливо знати «карту»?
Традиційна медицина часто фокусувалася на локальних ефектах. Дослідники ставали експертами з конкретних хімічних реакцій, але не мали змоги проаналізувати всю систему цілком. Це критично важливо, тому що медицина поки що не навчилася ефективно «виправляти» мутації. Більшість наявних ліків не усувають першопричину хвороби, а діють на систему опосередковано.
Мережева медицина дає нам «Google Maps» для організму. Коли ми знаємо, як все з'єднано, ми можемо визначити правильну точку втручання. Дослідження, проведені в Гарварді, показали, що 85% ліків не зв'язуються безпосередньо з «білками хвороби» (генами, що спричинили збій). Вони діють «нижче за течією» в мережі, щоб компенсувати відсутність потрібної реакції або скоригувати наслідки.
Саме тому важливо розуміти, що кожна хвороба має свій «модуль». Гени, залучені до розвитку хвороби, не розподілені випадковим чином — вони мають тенденцію концентруватися у певних мережевих мікрорайонах. Розуміння цієї архітектури — це ключ до майбутнього медицини та персоналізованого підходу до лікування.
Оригінал: www.quantamagazine.org