Чи може Оземпік запобігати чи лікувати рак? Експерт застерігає: ще надто рано про це говорити
· Наука
Попри гучні заголовки, докази здатності препаратів класу GLP-1 запобігати раку все ще є недостатніми, наголошують експерти.
Чи може Ozempic запобігати раку або лікувати його? Експерт застерігає: про це ще занадто рано говорити.
Ажіотаж навколо ідеї, що препарати класу GLP-1 здатні запобігати раку, значно випереджає наявні докази, пояснює фахівець.
У тижні навколо щорічних зборів Американського товариства клінічної онкології 2026 року мій телефон не замовкав від сповіщень про препарати GLP-1 та рак. Заголовки були повсюди — від NPR та The Washington Post до Substack і палких дискусій у соціальних мережах — і всі вони оберталися навколо одного твердження: Ozempic може знижувати ризик розвитку онкологічних захворювань.
За цими заголовками стоїть справжня хвиля досліджень, що охоплюють мільйони пацієнтів. Я лікар і клінічний епідеміолог, і моя команда та я розробляємо й інтерпретуємо саме такі дослідження, які перевіряють, що насправді роблять широко вживані ліки.
Ажіотаж навколо ідеї, що препарати GLP-1 можуть запобігати раку, значно випереджає наявні докази. Не те щоб це було помилкою, просто це поки що не підтверджено.
Рак — одна з найскладніших хвороб для вивчення, тому що це не одна хвороба, а понад сотня різних. Рак молочної залози, рак легень і рак крові — це не варіації одного захворювання; кожен з них має власну специфічну біологію та власне поєднання генетичних, екологічних і поведінкових ризиків.
Один препарат ніколи не отримує однозначного вердикту щодо свого впливу на рак. Він отримує сотні вердиктів: підвищуючи ризик одних видів, знижуючи ризик інших і залишаючи більшість без змін.
Ранні побоювання щодо раку
До появи нинішнього ажіотажу навколо того, що препарати GLP-1 можуть знизити ризик раку, побоювання були прямо протилежними: що вони можуть його підвищити.
Спочатку дослідників турбував ризик раку щитоподібної залози. Дослідження на гризунах показали, що Ozempic спричиняє пухлини С-клітин щитоподібної залози, тому в червні 2026 року американські регулятори додали до інструкції препарату «чорну рамку» (найсуворіше попередження), яка не рекомендує його використання людям з особистою або сімейною історією відповідних захворювань.
Але гризуни — це не люди. Людські С-клітини щитоподібної залози менш чутливі до препаратів GLP-1 порівняно з клітинами гризунів, оскільки мають значно менше рецепторів GLP-1. Довгострокові дослідження на мавпах не показали такого ж аномального росту клітин щитоподібної залози, як у гризунів.
Аналіз даних 93 клінічних досліджень, проведений у 2025 році, не виявив чіткого зв'язку між прийомом певних препаратів GLP-1 та раком щитоподібної залози. Європейські регулятори дійшли такого ж висновку у 2023 році після перегляду наявних досліджень щодо GLP-1.
Рак підшлункової залози був ще однією причиною занепокоєння. І тут дослідники також не виявили послідовного підвищення ризику через прийом препаратів GLP-1 під час аналізу даних 62 досліджень у 2025 році.
Це заспокійливі, але попередні результати. Ці ліки ще «молоді», а рак може проявлятися десятиліттями.
Історія з раком докорінно змінюється
Препарати GLP-1, які колись ретельно перевіряли через імовірну канцерогенність, тепер розглядаються як засоби, що можуть запобігати раку або навіть лікувати його.
Дослідження 2024 року, в якому взяли участь понад 1,6 мільйона людей із діабетом 2 типу, виявило нижчі показники 10 із 13 видів раку, пов'язаних з ожирінням, у людей, які отримували препарати GLP-1, порівняно з тими, хто отримував інсулін.
Дослідження 2025 року за участю близько 87 000 дорослих показало, що загальні показники захворюваності на рак серед тих, хто почав приймати препарати GLP-1, були приблизно на 17% нижчими. Найбільш виражене зниження спостерігалося для раку ендометрія та яєчників, а також для типу пухлини мозку, що називається менінгіомою. Ризик раку нирок був на 38% вищим серед пацієнтів, які приймали препарати GLP-1, хоча для підтвердження значущості цього результату потрібні масштабніші дослідження.
Дослідження 2026 року, що охопило понад 110 000 жінок, які проходили мамографію, виявило приблизно на 30% нижчий ризик раку молочної залози серед тих, хто приймає препарати GLP-1, порівняно з тими, хто їх не вживає.
Дослідники також вивчають, як препарати GLP-1 впливають на шанси пацієнтів на виживання після раку. Серед понад 6 800 пацієнтів із раком товстої кишки в дослідженні 2024 року близько 16% зі 103 осіб, які приймали GLP-1, померли протягом п'яти років, порівняно з 37% тих, хто не приймав ці ліки. Дослідження, представлене на зборах Американського товариства клінічної онкології у 2026 році, повідомило про 34% зниження ризику смерті від шести типів раку серед тих, хто приймав препарати GLP-1.
Чому докази так легко витлумачити неправильно
Хоча ці висновки викликають захоплення, дослідження впливу препаратів GLP-1 на ризик раку мають три особливості, через які їх особливо легко витлумачити хибно.
Перша — це упередженість здорового користувача. Люди, які починають приймати препарати GLP-1, як правило, здоровіші та заможніші за тих, хто цього не робить. Людина з ожирінням, яка має страховку, регулярно відвідує лікарів і може дозволити собі Ozempic, з набагато більшою ймовірністю почне приймати препарат, ніж людина з таким же зростом і вагою, яка не має таких переваг.
Упередженість здорового користувача дуже важко усунути з обсерваційних досліджень, де порівнюються люди в реальних умовах, а не шляхом випадкового призначення ліків. Саме ті переваги, які зробили можливим отримання рецепта на GLP-1, а не сам препарат, можуть бути тим фактором, що знизив ризик раку у пацієнта.
Друга — вибір препарату для порівняння. Щоб зрозуміти ефект ліків, їх потрібно порівнювати з чимось іншим. Те, з чим проводиться порівняння, визначатиме результати дослідження. У дослідженні 2024 року повідомлялося, що пацієнти, які приймали препарати GLP-1, мали значне зниження ризику раку порівняно з тими, хто приймав інсулін. Але порівняння пацієнтів на GLP-1 із пацієнтами, які приймали препарат метформін, не показало чіткого зниження ризику.
Інсулін призначають пацієнтам із більш прогресуючим діабетом — станом, який сам по собі є фактором ризику раку. У цих дослідженнях пацієнти на інсуліні спочатку мають вищий ризик раку. Якщо порівнювати з групою, у якої вищий ризик розвитку раку, майже будь-що може виглядати як захисний фактор. Очевидна перевага виникла через порівняльний препарат, а не через препарат GLP-1.
Третє — таймінг (час). Це не стільки ще одне джерело упередженості, скільки підказка, що можуть діяти інші чинники. Рак може розвиватися десятиліттями, проте більшість досліджень GLP-1 спостерігають за людьми лише протягом кількох років. У деяких дослідженнях очевидна користь GLP-1 щодо раку з'являється майже одразу. Але профілактика не працює так швидко. Препарат, який дійсно знижує ризик розвитку раку, демонстрував би свій ефект поступово, оскільки з часом з'являлося б менше пухлин, а не протягом перших кількох місяців прийому.
Коли ризик раку, здається, падає майже одразу після початку лікування, ця швидкість не є магічним тріумфом препаратів GLP-1. На мою думку, це «маркер»: люди, які починають приймати ці ліки, вже мали нижчий ризик раку, а препарати GLP-1 отримують заслугу за цю попередню перевагу.
Крім того, майже всі ці дослідження проводяться в кількох країнах з високим рівнем доходу, навіть попри те, що використання цих препаратів зростає в усьому світі, а тягар раку непропорційно збільшився в країнах із нижчим рівнем доходу. Ідея про те, що GLP-1 можуть знизити ризик раку для більшої частини світу, виводиться з даних, отриманих майже виключно в кількох багатих країнах.
Що показують рандомізовані дослідження?
Найчистіший спосіб обійти ці дослідницькі упередження — рандомізовані клінічні дослідження, які за своєю структурою роблять групи порівняння рівними від самого початку.
Доступні клінічні дослідження розповідають тихішу історію, ніж заголовки новин. Два метааналізи 2025 року, які об'єднали дані багатьох досліджень — один охопив 50 досліджень, інший — 48 — виявили мало доказів того, що препарати GLP-1 підвищують або знижують ризик раку.
Висновки цих метааналізів, як правило, надійніші за обсерваційні дослідження, оскільки загальний обсяг даних підвищує їхню статистичну потужність. Попри свої переваги, ці аналізи успадковують обмеження досліджень, які вони включають. Більшість досліджень у цих оглядах 2025 року мали короткий період спостереження — один-два роки — і зафіксували занадто мало випадків раку, щоб вирішити це питання.
Рандомізовані клінічні дослідження, розроблені для відповіді на питання, чи впливають препарати GLP-1 на ризик раку, потребували б залучення десятків тисяч людей і багаторічного спостереження. До того часу найкращими доказами будуть результати обсерваційних досліджень, спроєктованих так, щоб імітувати рандомізовані.
До того моменту ідея, що препарати GLP-1 знижують ризик раку, є гіпотезою, яку варто перевірити, але не висновком, на основі якого слід діяти.
Підсумок
На основі доступних доказів найбільш чіткий висновок є заспокійливим: препарати GLP-1, схоже, не підвищують загальний ризик раку. Проте більш амбітні заяви про те, що GLP-1 активно запобігають раку або покращують виживання після діагнозу, залишаються недоведеними.
Припустімо, GLP-1 таки мають вплив на ризик раку. Дослідники все одно не знатимуть, звідки походить цей ефект: чи то від самої втрати ваги, чи від ширшого покращення метаболічної функції, чи від більш прямого впливу на запалення, імунну систему або пухлини.
Найпевніше, що я можу сказати, — це водночас і найменш задовільна відповідь: ще занадто рано. Ці ліки значно молодші за види раку, в запобіганні яким їх звинувачують.
Оригінал: www.livescience.com