Чи зможе верблюже м'ясо Судану завоювати нові ринки?

· Навколо Світу

Чи зможе верблюже м'ясо Судану завоювати нові ринки?

Традиційне суданське сушене м'ясо Шармута знайоме багатьом, але його час перевести на новий ринок.

Чи зможе сухе м'ясо Судану вийти з валізи та завоювати нові ринки?

Шарму́т, традиційне суданське сухе м'ясо, вже користується популярністю серед суданських спільнот за кордоном, де його транспортують і продають через «валізний бізнес». Тепер виникла задача перетворити неформальну торгівлю на формальну індустрію.

По всьому Судану покоління виросло з шарму́том, традиційним суданським сушеним яловичим м'ясом, яке готують шляхом сушіння смужок м'яса на сонці. Давно до появи холодильників сушіння м'яса було практичним способом зберігання продуктів. Однак з часом шарму́т став більше, ніж просто методом консервування. Він став частиною суданської кулінарної культури.

До цього часу багато суданських домогосподарств готують великі кількості шарму́ту перед Рамаданом. Це залишається знайомою рисою традиційних страв і сніданків на вихідних в значній частині Судану. Для суданців, що живуть за кордоном, його значення виходить за межі харчування. Шарму́т несе спогади про дім, родину та спільні традиції. Суданці, що живуть за кордоном і повертаються додому після відвідування Судану, все ще беруть з собою кілограм — або два — домашнього шарму́ту в своїй багажі. Маленька картонна коробка сушеного м'яса може доповнити сімейні страви на місяці. Продукт також зазвичай відправляється в подарунок родичам, які живуть у Перській затоці, Європі, Північній Америці та Австралії. У багатьох випадках одержувачі цінують його саме тому, що отримати його через звичайні роздрібні канали важко.

Проте неформальна система, через яку шарму́т потрапляє до суданських спільнот за кордоном, все частіше зіштовхується з проблемами. Багато країн посилили правила щодо продуктів харчування, що ввозяться через особистий багаж. Домашні продукти часто не мають упаковки, списків інгредієнтів, інформації про харчову цінність, дати виробництва, термінів придатності та офіційних сертифікатів здоров'я, які вимагаються згідно з сучасними продовольчими нормами. Оскільки суданські спільноти за кордоном продовжують зростати, ці вимоги, ймовірно, стануть важливішими, а не менш важливими.

Парадоксально, але ці обмеження можуть створити можливість. Попит вже існує, але його задовольняють в основному через неформальні сімейні та громацькі мережі. Коли ці канали стануть більш обмеженими, виникає все більше підстав для комерційного виробництва. Замість подорожі в валізах, шарму́т може бути професійно оброблений, упакований, сертифікований і розподілений через формальні роздрібні мережі.

Комерційне виробництво надасть переваги, що виходять за межі відповідності нормативним вимогам. На відміну від замороженого м'яса, сушене м'ясо не потребує безперервного охолодження чи розвиненої холодильного ланцюга. Його можна зберігати протягом тривалих періодів, транспортувати дешевше та відправляти з меншим ризиком псування. Ці характеристики є особливо важливими в таких країнах, як Судан, де витрати на енергію високі, а інфраструктура крихка через війну.

Судан не є унікальним у своїй знайомості з традиціями сушеного м'яса. Варіації сушеного та консервованого м'яса давно є частиною традиційної кухні в Ємені, Омані та частинах Саудівської Аравії. Продукти з сушеного м'яса також зустрічаються в різноманітних популярних стравах по всій Північній Африці. Поза арабським світом продукти, такі як джеркі в Північній Америці та білтонг у Південній Африці, демонструють, як традиційні техніки консервування можуть перетворитися на успішні комерційні індустрії.

Досвід інших країн свідчить, що традиційні продукти харчування іноді можуть досягти комерційного успіху далеко за межами своїх початкових ринків. Південноафриканська республіка та Намібія, наприклад, перетворили білтонг з місцевого консервованого м'яса на визнаний комерційний продукт. У Північній Америці джеркі еволюціонувало з традиційної техніки консервування в багатомільйонну індустрію. Ці приклади не гарантують подібного успіху для суданського сушеного м'яса, але демонструють, що традиційні продукти харчування можуть набути комерційної цінності, коли підтримуються належним брендингом, упаковкою та стандартами якості.

Це не означає, що суданське сушене м'ясо стане головним конкурентом на глобальному м'ясному ринку за одну ніч. Реалістичніша можливість полягає в нішевих ринках. Мільйони суданців, які вже живуть за кордоном, знайомі з продуктом і активно його шукають. Країни Перської затоки, де мешкають великі суданські спільноти, можуть стати природнім стартовим пунктом. Звідти можуть з'явитися можливості на ширших ринках халяльної їжі, де споживачі часто готові платити більше за сертифіковані продукти, які поєднують культурну автентичність зі стандартами якості, а також серед споживачів, зацікавлених у традиційних, високобілкових продуктах.

Отже, виклик полягає не в створенні попиту. Попит вже існує серед мільйонів суданців, що живуть за кордоном, які знають і шукають продукт. Виклик полягає в тому, щоб перетворити їжу, яка наразі проходить через сімейні мережі та особистий багаж, на таку, що може легально та надійно досягати споживачів через формальні комерційні канали. На відміну від багатьох експортних продуктів, шарму́т не потребує створення нового ринку; йому потрібно ефективніше обслуговувати існуючий ринок.

Успішні експортні індустрії не завжди починаються з великих фабрик чи амбітних національних стратегій. Іноді вони починаються з продуктів, які люди вже знають, цінують і активно шукають. Для Судану одна з таких можливостей, ймовірно, вже переходить кордони щодня — запакована в валізи мандрівників.

Питання більше не в тому, чи існує ринок. Питання в тому, чи зможе Судан перетворити неформальну традицію на формальну індустрію, перш ніж зміни у регулюванні та постійні недоінвестиції дозволять цій можливості втекти.

Оригінал: africanarguments.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу