Чому ці білі ведмеді, схоже, процвітають?
· Наука
У затоці Джеймс, Канада, білі ведмеді, схоже, зберігають стійкість попри скорочення льодового сезону — але чи надовго?, що змушує науковців та представників народу крі переглянути методи збереження виду.
У регіоні Eeyou Marine (Квебек, Канада), розташованому на південному краї ареалу білих ведмедів, місцеві мисливці та науковці досліджують незвичний феномен: попри скорочення періоду морського льоду, тутешні білі ведмеді, схоже, мають добрий стан і процвітають. З 2021 року представники спільноти Cree та дослідники з Університету Макгілла об'єднали зусилля, щоб з'ясувати, чому ця популяція, схоже, зберігає стійкість попри зміни клімату.
Замість традиційних інвазивних методів дослідження, які зазвичай викликають спротив корінних народів, команда використовує мережу станцій моніторингу. Вони складаються з камер з датчиками руху та «пасток для шерсті» — розтягнутого дроту з приманкою з риб'ячого жиру. Коли ведмідь торкається дроту, залишається трохи шерсті для генетичного аналізу та вивчення стабільних ізотопів, що дозволяє зрозуміти раціон тварин.
Наразі дослідники задокументували 94 особини. За п'ятибальною шкалою вгодованості майже 80% ведмедів виглядають «середньо» або «помітно вгодованими». Окрім того, науковці фіксують регулярну появу ведмедиць із здоровими дитинчатами, включно з рідкісними випадками появи трійнят — явищем, яке зазвичай характерне для регіонів зі сприятливим і стабільним морським льодом.
Науковий парадокс чи тимчасове явище?
Експерти припускають, що ведмеді в затоці Джеймс навчилися полювати на тюленів з берега, а також споживають наземну їжу: бобрів, яйця птахів або туші китоподібних. Проте Грегорі Тіманн, професор екології Арктики з Університету Йорка, застерігає від надмірного оптимізму. Він наголошує, що білі ведмеді еволюційно пристосовані саме до морського льоду, і жоден наземний раціон не здатний забезпечити стале виживання великої популяції. На його думку, нинішній стан ведмедів може бути лише тимчасовою аномалією, оскільки біологічна межа виживання — близько 180 днів без льоду на рік — уже фактично досягнута.
Співпраця заради безпеки
Головна мета проєкту, як зазначають місцеві жителі, полягає в запобіганні конфліктам між людьми та тваринами. Через потепління ведмеді частіше виходять на берег, де вони можуть перетинатися з людьми, наприклад, під час сезону полювання на гусей.
«Наше головне завдання — уникнути конфлікту», — пояснює Сенфорд Даймонд із народу Cree. Завдяки моніторингу спільнота сподівається краще прогнозувати й запобігати конфліктам із ведмедями.
Поки науковці готують до публікації результати аналізу шерсті, які мають підтвердити, чи справді ведмеді досі живляться переважно морськими ссавцями, цей проєкт залишається прикладом успішного поєднання традиційних знань та сучасної науки. Як підсумувала провідна дослідниця Александра Лангвідер: «Схоже, в затоці Джеймс є щось особливе, що дозволяє ведмедям виживати».
За матеріалами Nautilus