Рік Вівці: коротка історія стосунків Японії з цими тваринами
· Азія
Попри те, що вівця є одним із символів зодіакального календаря Японії, ці тварини століттями залишалися для японців майже міфічними істотами, оскільки не прижилися в господарстві через кліматичні та культурні особливості.
Попри те, що 2027 рік за японським зодіакальним календарем буде роком Вівці, ці тварини ніколи не були основним видом свійської худоби в країні. Хоча зображення овець з’являться на тематичних оформленнях, новорічних листівках і календарях у Японії, реальні тварини довгий час залишалися для місцевих мешканців екзотикою.
Згідно з хроніками VIII століття Nihon shoki, перші вівці потрапили до Японії у 599 році як подарунок від королівства Пекче, що розташовувалося на Корейському півострові. Однак ці тварини не прижилися, оскільки не прижилися в господарстві через обмежену практичну користь і відсутність традицій обробки вовни. Через це вівці не стали частиною японського побуту, що відобразилося навіть у мові — в країні майже немає географічних назв, прізвищ чи ідіом, пов’язаних із цими тваринами.
Історія «хибних» овець
Тривалий час японські художники та автори енциклопедій мали дуже туманне уявлення про те, як виглядають вівці. У писемних та образотворчих джерелах періодів Муроматі та Едо тварин, що мали б представляти зодіакальний знак, часто зображали з ознаками, притаманними козам — наприклад, із довгими бородами.
Активно імпортувати овець до Японії почали лише після реставрації Мейдзі 1868 року. Після Другої світової війни сектор знову намагалися розвивати через дефіцит товарів, проте пізніше внутрішнє виробництво майже зникло через конкуренцію з дешевою імпортною вовною. При цьому розведення овець заохочували у зв’язку з Першою японо-китайською, російсько-японською та Першою світовою війнами, щоб задовольнити попит на військові постачання.
Сліди в культурі та назвах
Символ вівці несподівано зберігся у назвах страв, попри те, що з м’ясним тваринництвом вони мають мало спільного:
- Yōkan: класичний японський десерт із бобової пасти, назва якого (羊羹) буквально означає «вівця-суп». Історики припускають, що страву привезли ченці з Китаю, але через буддійські заборони на вживання м’яса рецепт трансформувався у солодке желе.
- Jingisukan: популярна на Хоккайдо страва зі смаженої баранини з овочами. Її назва перекладається як «Чингісхан» і бере початок від періоду Першої світової війни. Спочатку фермери вирощували овець заради вовни, але через посилення конкуренції з імпортною вовною та синтетичними волокнами перейшли на м’ясне вівчарство.
- Гора Yōtei: одна з небагатьох назв, де присутній ієрогліф «вівця». Попри це, гора не має жодного відношення до тварин — назва походить від класичного найменування місцевого бур’яну.
У системі зодіаку для позначення року використовується ієрогліф 未, тоді як для звичайної тварини — 羊. Історично цей цикл також визначав напрямки та час: «година вівці» охоплювала проміжок з першої до третьої години дня, а напрямок вівці відповідав південно-південному заходу.
За матеріалами Nippon.com