Чому гнучкого діалогу недостатньо для об'єднання з Тайванем

· Азія

Чому гнучкого діалогу недостатньо для об'єднання з Тайванем

Попри створення неофіційного блогу в WeChat для обговорення об'єднання, 81,2% тайванців продовжують виступати проти моделі «одна країна, дві системи».

Оскільки офіційний діалог між Пекіном і Тайбеєм залишається в глухому куті, материковий блог у WeChat запросив людей по обидва боки Тайванської протоки до обговорення питання об’єднання. Хоча це може заохотити дискусію, навряд чи сам по собі цей захід подолає опозицію Тайваню до моделі «одна країна, дві системи» або розвіє побоювання щодо надійності гарантій Пекіна.

Пекін давно заявляє про свою готовність до діалогу з будь-якою тайванською партією, організацією чи окремою особою, які виступають проти незалежності Тайваню та приймають «принцип одного Китаю» для сприяння мирному возз’єднанню, незалежно від їхніх попередніх позицій. Проте протягом останнього десятиліття зростання антагонізму між двома урядами перешкоджало офіційному діалогу на центральному рівні. Ситуація ускладнюється високим рівнем суспільного спротиву на Тайвані пропозиціям Пекіна: опитування, проведене в серпні 2026 року, показало, що 81,2 відсотка респондентів виступають проти моделі «одна країна, дві системи».

На цьому тлі з’явилася неофіційна онлайн-платформа. «Низова» материкова сторінка в WeChat — Zhengdangshi (омофон китайської фрази, що означає «саме вчасно») — була запущена в березні 2026 року. У серпні вона запросила людей по обидва боки Тайванської протоки до обговорення возз’єднання, намагаючись залучити тайванців до розмови про «одну країну, дві системи» через більш гнучкий підхід.

Попри офіційний тон, Zhengdangshi неодноразово наголошував на своєму низовому, неурядовому статусі. Проте всеосяжний вплив Комуністичної партії Китаю на суспільне життя означає, що в материковому Китаї межа між офіційними та неофіційними ініціативами часто розмита. Твердження Zhengdangshi про те, що це неурядова платформа, саме по собі не доводить, що вона діє незалежно від влади. Її позиції та цілі тісно збігаються з курсом Пекіна, хоча вона допускає більш детальні та різноманітні обговорення, ніж ті, що притаманні офіційному публічному дискурсу.

Форум набув популярності в материковому Китаї після того, як Лі Ці-зе, доцент Національного університету освіти Чжанхуа на Тайвані, опублікував серію статей на Zhengdangshi, в яких виклав, чого Тайвань мав би вимагати, якби він вів переговори про возз’єднання в межах моделі «одна країна, дві системи». Статті Лі та наступні дебати зосередилися на трьох питаннях: які права Тайвань має зберегти після возз’єднання, як уникнути повторення досвіду Гонконгу і як саме має відбуватися процес об’єднання.

Реакції по обидва боки протоки відрізнялися. Реакція материка була переважно захопленою: вчені, що спеціалізуються на справах Тайваню, долучилися до дискусії, а Канцелярія у справах Тайваню в Пекіні висловила свою підтримку.

Натомість Рада у справах материка Тайваню приглушила дискусію, стверджуючи, що Пекін не прийме пропозицій Лі. Речник Лян Вень-цзє поставив під сумнів те, чи можуть конституційні гарантії стримати Комуністичну партію Китаю. Сам Лі описав свої пропозиції як умовний тест на готовність Пекіна обмежити власну владу, а не як підтримку об’єднання.

Дискусію привітали деякі «пань-сині» (pan-blue) медіа, такі як China Times та Want Daily, які більш схильні до опозиційного блоку на чолі з Гоміньданом. Проте Want Daily визнала, що дискусія не набула значного резонансу на Тайвані. Колишній претендент на головування в Гоміньдані Чжан Я-чун також зауважив, що хоча дебати привернули увагу серед материкових вчених, вони не викликали порівняно широкого відгуку в тайванському суспільстві.

Кілька факторів пояснюють таку стриману реакцію. Десятиліття демократичного самоврядування на Тайвані зробили збереження базового права на самоврядування головною турботою. Навіть серед тайванських виборців, які дотримуються більш гнучкого підходу, будь-який компроміс щодо самоврядування мав би бути компенсований більшими вигодами в інших сферах. Але Пекін досі не надав переконливих доказів того, що може запропонувати натомість.

Економічне зростання Тайваню, пов’язане зі штучним інтелектом, ускладнює економічні аргументи Пекіна на користь возз’єднання. Згідно з даними статистичного відомства Тайваню, ВВП у першому, другому та третьому кварталах 2026 року зріс приблизно на 15,4%, 12,9% та 14,4% відповідно у річному обчисленні, що значно вище, ніж у материковому Китаї. Нові економічні можливості на Тайвані послаблюють припущення, що возз’єднання необхідне для процвітання.

Дискусія також збігається в часі з активізацією передвиборчих кампаній до місцевих органів влади на Тайвані в листопаді 2026 року. Оскільки кандидати зосереджені насамперед на місцевих питаннях, відносини через протоку не стали головною темою кампанії. Питання про те, як Тайвань управлятиметься після возз’єднання, також далеке від негайних політичних, економічних та соціальних проблем виборців.

Дискусія, зосереджена натомість на тому, як почати нормалізацію відносин через протоку, ймовірно, привернула б більше громадського інтересу та участі на Тайвані. Але доти, доки Пекін вимагає прийняття «принципу одного Китаю» як основи для офіційного діалогу — умови, яку відкидає нинішній уряд Демократичної прогресивної партії Тайваню, — зусилля з нормалізації відносин залишатимуться в глухому куті.

За цих обставин Zhengdangshi міг би надати більш гнучкий майданчик для обговорення нормалізації відносин без необхідності для Пекіна та Тайбея спочатку досягати політичної угоди щодо возз’єднання. Але чи зможе він перетворити цю гнучкість на суттєві результати, такі як сприяння ширшому суспільному прийняттю моделі «одна країна, дві системи» на Тайвані, зрештою залежатиме від здатності Пекіна розв’язати питання щодо самоврядування Тайваню та надійності його гарантій.

Дун-тао Ці — старший науковий співробітник Інституту Східної Азії при Національному університеті Сінгапуру.

Оригінал: eastasiaforum.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу