OAT: новий AI-пристрій, що перетворює побутові речі на «тамагочі»
· Азія
OAT — це нова розробка AI-аватарів на E Ink дисплеях, які кріпляться до предметів побуту, відображаючи їхній стан через емоції віртуальних персонажів, наче в «тамагочі».
Аспірантка Дефа Кім із дослідницької групи Future Interfaces Group Університету Карнегі-Меллона представила OAT (Object Agent Twins) — пристрій, який надає повсякденним речам «особистість» за допомогою ШІ. Розробка була представлена на конференції ACM Symposium on User Interface Software and Technology, де на початку листопада в Детройті Кім представила проєкт, який отримав відзнаки в категоріях статті та демонстрації.
OAT — це компактний гаджет з E Ink дисплеєм, який кріпиться до побутових об’єктів. Пристрій використовує набір датчиків для відстеження кількості води, температури, вологості, освітленості, присутності людей і руху. Генеративна модель Nano Banana від Google створює аватари персонажів, які змінюють вираз «обличчя» залежно від показників сенсорів.
Як працює «цифровий тамагочі» для речей
Концепція OAT полягає у перенесенні взаємодії з ШІ зі смартфонів у фізичний простір. Користувач може налаштувати «поведінку» аватара через вебзастосунок, визначаючи, які стани об'єкта є позитивними, а які — негативними. Наприклад, якщо прикріпити OAT до кімнатної рослини, персонаж сумуватиме, коли ґрунт пересохне, і радітиме після поливу.
Дефа Кім зазначає, що таке рішення може стимулювати зміну поведінки користувачів: «Я хотів розширити задоволення від піклування з віртуального світу на реальні речі».
Під час тестувань користувачі знайшли різні способи застосування OAT. Одні використовують пристрій як нагадування про необхідність фізичної активності, прикріплюючи його до гантелей: персонаж «сумує», якщо тренування пропускаються занадто довго. Інші відстежують використання техніки, наприклад, кавомашини, або інформують оточуючих про безпеку — наприклад, показують статус роботи 3D-принтера.
Обмеження та етичні питання
Наразі OAT залишається концептуальною розробкою. Ключовою технічною проблемою є автономність: залежно від налаштувань та використання датчиків звуку, акумулятор тримає заряд від одного до чотирьох днів. Вартість основних модулів пристрою становить близько 20 доларів, проте рішення про випуск комерційної версії ще не ухвалено.
Проєкт також викликав дискусію щодо антропоморфізму в технологіях: такі образи можуть спотворювати етичні оцінки ШІ та спричиняти надмірну довіру до інструментів. Кім пояснює, що саме тому взаємодію з OAT обмежили передаванням емоцій через вирази на E Ink-дисплеї: «Ми даємо імена своїм велосипедам чи автівкам, але рідко — смартфонам. Я вважаю, що стосунки між людьми та ШІ поглиблюватимуться, але ми маємо бути уважними, щоб не зловживати антропоморфізмом».
За матеріалами WIRED Japan