Океани та ліси десятиліттями поглинали майже половину викидів від викопного палива. Чи зможуть вони продовжувати?
· Наука
Океани та ліси поглинули майже половину антропогенних викидів CO2 за останні десятиліття, але нові дані свідчать, що ця здатність може суттєво послабитися.
Світовий океан та ліси протягом десятиліть відігравали ключову роль у сповільненні глобального потепління, поглинаючи значну частину викидів вуглецю від спалювання викопного палива. Згідно з новим дослідженням, опублікованим 12 листопада 2026 року в журналі Science, океани поглинули 35% викидів CO₂ з 1990 року, тоді як ліси та інші рослини — 13%. Розуміння майбутньої динаміки цих природних «сховищ» вуглецю є критично важливим для того, щоб уряди могли розрахувати допустимі обсяги викидів, необхідні для стримування підвищення температури.
Новий метод вимірювання поглинання вуглецю
Автори дослідження запропонували альтернативний підхід до оцінки поглинання вуглецю. Замість покладання лише на комп'ютерні моделі, вчені використовували високоточні вимірювання вмісту кисню (O₂) в атмосфері в поєднанні з даними про вуглекислий газ. Метод базується на хімічних відмінностях: спалювання палива споживає кисень, ріст рослин супроводжується його виділенням, тоді як поглинання вуглецю океаном не впливає на рівень O₂.
Результати виявилися неочікуваними. Всупереч прогнозам більшості моделей, вчені не зафіксували зростання поглинальної здатності суходолу паралельно зі збільшенням викидів. Натомість океанічний «сток» вуглецю виявився більшим, ніж очікувалося, і він демонстрував тенденцію до розширення протягом останніх трьох десятиліть.
Майбутнє кліматичних «сховищ»
Попри нинішні показники, дослідники висловлюють занепокоєння щодо майбутньої ефективності океанів. По-перше, дані останнього десятиліття вказують на можливе сповільнення темпів зростання поглинання вуглецю. По-друге, фізичні обмеження, спричинені зміною клімату, можуть погіршити ситуацію: «тепліші води не здатні утримувати стільки газів, зокрема вуглекислого газу», — зазначають автори дослідження. Крім того, нагрівання поверхневих шарів океану перешкоджає їхньому змішуванню з глибинними водами, що раніше дозволяло ізолювати вуглець на сотні років.
Науковці наголошують на необхідності коригування існуючих кліматичних моделей, оскільки їхні дані часто розходяться з реальними спостереженнями. Хоча метод вимірювання через рівень кисню має свої складнощі — наприклад, необхідність враховувати вивільнення частини кисню океаном в атмосферу через потепління, — поєднання різних підходів є необхідним.
«Ми вважаємо, що наше дослідження покращує розуміння глобальних вуглецевих стоків і може допомогти привести до більш надійних прогнозів того, що може статися зі зміною клімату в найближчі десятиліття», — підсумовують автори роботи. На їхню думку, лише інтеграція даних від супутників, океанографічних досліджень та комп'ютерного моделювання дасть змогу отримати цілісну картину кліматичного майбутнього планети.
За матеріалами Nautilus