Чи знайдемо ми коли-небудь інопланетні цивілізації?
· Наука
Питання про існування інопланетних цивілізацій залишається невирішеним. Чи можемо ми їх знайти?
Чи знайдемо ми коли-небудь позаземні цивілізації?
Вступ
Чи існує розумне життя десь ще у всесвіті? Це питання захоплювало нас протягом століть, але, незважаючи на десятиліття пошуків, залишається розчаровуюче без відповіді. Час від часу з’являється цікавий сигнал — скажімо, викопні структури в метеориті або незвичайний газ в атмосфері екзопланети — і на мить здається, що ми не самотні, поки захоплення не поступається місцем більш прозаїчним поясненням.
Отож, що насправді потрібно для того, щоб знайти життя в космосі — і як би ми знали, коли його побачимо?
Давид Кіппінг, астроном з Колумбійського університету, присвятив свою кар'єру пошуку кращих способів відповісти на ці питання. Його підхід статистичний: замість того, щоб переслідувати окремі виявлення, він розробляє математичні рамки для розуміння того, де, ймовірно, можуть існувати придатні для життя світи та наскільки впевнено ми можемо трактувати сигнали, які вони виробляють. У цьому епізоді програми "Радість чому" Кіппінг приєднується до співведучої Янни Левін, щоб обговорити зусилля щодо формулювання одного з найстаріших екзистенційних питань людства як наукової задачі, чому біосигнатури виявилися настільки важкими для тлумачення, і чому він вважає, що екзомісяці можуть бути недооціненою місцем для пошуків життя.
Слухайте на Apple Podcasts, Spotify, TuneIn або у вашому улюбленому подкаст-аплікації, або ви можете прослухати це з Quanta.
Текст
[Звучить музика]
ЯННА ЛЕВІН: Я Янна Левін.
СТІВ СТРОГАТЦ: А я Стів Строгатц.
ЛЕВІН: І це "Радість чому".
СТРОГАТЦ: Подкаст від Quanta Magazine, де ми обговорюємо деякі з найбільших незадоволених запитань у математиці та науці сьогодні.
ЛЕВІН: Отже, Стів, у мене є дуже цікава тема сьогодні.
СТРОГАТЦ: Хм.
ЛЕВІН: Це про прибульців. По-перше, ти коли-небудь бачив літаючу тарілку? Давайте про це поговоримо, Стів.
СТРОГАТЦ: Добре, тут я змушений визнати, що ні. Але я б хотів поговорити з тобою про прибульців.
ЛЕВІН: Добре, це дуже добре, тому що це серйозно. Я думаю, що вчені дуже серйозно ставляться до ідеї про те, що життя може існувати десь. Ти колись задумувався над питанням, чи самотні ми?
СТРОГАТЦ: Трішки. Багато років тому я читав книгу Френсіса Кріки, відомого своєю роботою над структурою ДНК. Але Кріки написав книгу під назвою "Сама життя", і він цікавився ідеєю, що життя на цій планеті могло бути висіяно процесом, який люди називали направленою панспермією, що, можливо, життя було відправлене сюди.
ЛЕВІН: Так.
СТРОГАТЦ: Але річ, яка справді запам'яталася мені з книги Кріки, це його міркування про ймовірність виникнення життя на певній планеті. Він сказав: "Ми насправді не знаємо."
ЛЕВІН: Ммм-hmmm.
СТРОГАТЦ: Так, ми просто насправді не знаємо. І якщо число досить мале, як астрономічно малоймовірне, є вірогідність, що ми є єдиним життям у всесвіті. Це не неможливо. Ти завжди чуєш людей, які кажуть: "О, скільки зірок і скільки галактик," думка людей сама по собі створює уявлення, що звісно ж, повинно бути життя всюди. Але в моєму серці я справді не знаю. Можливо, його зовсім немає, або може бути його багато. Я не знаю.
ЛЕВІН: Так. Я маю на увазі, що це і є питання. Це не просто справа переконання, правильно? Це не про те, вірю я в прибульців чи ні. І більше того, це вже не виходить за межі кількісних оцінок. У нас є конкретні питання, які ми можемо поставити, параметри, які можемо оцінити, супутники, які шукають планети і надають нам дані та інформацію. І це дещо сучасна та більш складна версія рівняння Дрейка.
Тож я поговорила з кимось, хто глибоко вивчає математичну основу для таких оцінок, і це Давид Кіппінг, який є моїм колегою. Давид — астроном у Колумбійському університеті, де він вивчає екзопланети та екзомісяці, і він дійсно зосереджений на розробці нових статистичних методів, зокрема для виявлення потенційно придатних для життя світів, що, я вважаю, дуже інтригуючий спосіб добратися до питання, яке, я думаю, його переслідує, а саме: чи самотні ми?
Отже, ось Давид Кіппінг.
[Звучить музика]
ЛЕВІН: Ласкаво просимо до "Радість чому," Давиде. Так приємно мати тебе тут.
ДАВИД КІППІНГ: Для мене велике задоволення нарешті бути тут. Так, приємно бути тут.
ЛЕВІН: Я знаю. Це так чудово. Зазвичай ми в одному і тому ж будівлі в Колумбії, але не сьогодні.
КІППІНГ: Так, або в барі за коктейлем чи щось таке.
ЛЕВІН: Так, ми повинні зробити це там, це точно. Я маю сказати, для астрономічної лабораторії Колумбійського університету у тебе одне з найкращих імен. Тож ти називаєш свою лабораторію "Лабораторія класних світів." Чи можеш допомогти людям зрозуміти походження цієї назви?
КІППІНГ: І так, коли я подавав заявки на викладацькі посади давно, я робив звичну справу — намагався придумати хорошу назву, а мій науковий керівник, Гáспар Бакош, сказав: "Що б ти не робив, не називай лабораторію "Лабораторія Кіппінга." Не називай її на свою честь. Не будь тим хлопцем."
А в Сан-Дієго була група під назвою "Група класних зірок," а також велика конференція під назвою "Класні зірки." Отже, "Класні зірки," очевидно, зосереджуючи увагу на цих маломасштабних зірках, навколо яких справді легко виявляти планети. Є великий інтерес до астробіології навколо цих зірок. Так, було дуже багато інтересу до цього, і я подумав: "Гей, за аналогією, це ті класні світи, які нам також цікаві." Це не гарячі Юпітери, принаймні не для мене. Це не гарячі Нептуни. Це планети, які розташовані далі в помірній зоні, де можливе життя, де мікросвіти можуть бути можливими, не через термічну температуру, а майже динамічна температура охолодилася. Все стає більш цікавим, коли ти підалеку від зірки. Ось така історія з назвою.
ЛЕВІН: Так, це цікаво. Ти вже піднімаєш наукові питання, тому що люди чують терміни, такі як певні карликові зірки, а також Юпітери та Нептуни. Отже, ця ідея, що планети повторюються, ті, що ми бачимо в нашій сонячній системі, ось ми з нашими вісьмома планетами, і тоді ми бачимо подібні види планет навколо інших зіркових систем. Це сюрприз?
КІППІНГ: Якщо ти повернешся 20-30 років тому, до того, як я з'явився у цій галузі, я думаю, що люди не знали. Існувала певна очікуваність. [Карл] Саган був вічним оптимістом, і він багато про це писав, і він справді очікував, і багато інших очікувало, що там буде багато планет.
Але ти можеш зробити антропічний аргумент, що сонячна система може бути єдиним місцем, де є планети, і цілком природно, що ми народилися в одному місці, де є планети, адже, звісно, ми не могли народитися десь інакше. Ти можеш зробити такий аргумент, але я думаю, що це було б дивно, трішки інтуїтивно, і справді, коли ми почали знаходити планети, це укріпило цю думку.
Але те, що справді вразило нас, — це різноманіття світів. Я маю на увазі, що ми реально очікували, що сонячна система буде шаблоном того, як виглядатимуть інші системи, і це не так, Янно. Виглядає радикально по-різному з місця на місце, і це справді вразило нас.
ЛЕВІН: Отже, коли Карл Саган працював, не було зрозуміло, що є інші планетарні системи. Це дійсно чудово. Коли ти почав входити в цю галузь, вже вважалось, що існує безліч екзопланет, і пошук життя був справжньою науковою метою. Це було б чесно сказати?
КІППІНГ: Так, я має на увазі, що я робив свій докторат до 2011 року. Кеплер запустили 2009 року. Це була місія, яку запустила NASA, яка справді трансформувала наше розуміння планетарних систем, тому що вона виявила не лише тисячі з них – ми пройшли від десятків до тисяч упродовж кількох років – але вона також досліджувала справді малі світи.
Отже, до цього ми були чутливими в основному до планет масою Юпітера, і Кеплер простягнув нас до Нептунів, суперземель і навіть деяких планет, розміром з Землю. Це нас вразило. Але в той же час, я думав: "Гей, якщо ми можемо виявити планети розміром із Землю, чому універсум не міг бути трохи більш креативним і почати створювати місяці розміром із Землю навколо планет розміром із Юпітер?" І це справді справило на мене враження, тому я захопився цим питанням про пошук місяців.
ЛЕВІН: Чому важливо, щоб вона була розміром із Землю? Що не так з місяцем, що становить 40% від розміру Землі?
КІППІНГ: Нічого. Це все ще захоплююче. Це все ще дивовижно. Це може бути викликом для життя.
Коли ти створюєш світ — не обов’язково лише планету чи місяць — але просто світ менший і менший, зрозуміло, його гравітація зменшується, його швидкість втечі зменшується, і, отже, йому легше для газу, атмосфери зникнути через те, що називається втратою Джинса, або навіть гідродинамічною втратою, якщо ультрафіолетове випромінювання вдаряє в атмосферу.
Отже, ці процеси знищують атмосфери, і ми вважаємо, що саме тому Марс не має справді товстої атмосфери. Атмосфера Марса, я думаю, становить 0,6% від густини атмосфери Землі, проте він далі від сонця, тому в термічному сенсі йому повинно бути легше утримувати атмосферу. Але звісно, він лише 10% від маси Землі, тому це пояснює.
Ми вважаємо, що, напевно, в минулому у нього була товста атмосфера, адже ми бачимо всі ці свідчення про рідку воду. Ми бачимо річкові русла і дельти річок і долини, які були висічені водою. Отже, він якимсь чином втратив це, адже він просто не був достатньо масивним.
Отже, це може бути проблемою. Якщо ти хочеш мати придатний для життя місяць, ти, напевно, хочеш, щоб він був більшим за марсовий. Інакше ти міг би бути обмеженим до тих, що під поверхнею. І, звісно, існує інтерес до цього з Європи, Енцелада, щодо підповерхневого життя.
Але якщо щось на зразок того, що ми маємо, займається сільським господарством і цивілізацією, це може бути важко, якщо ти надто малий.
ЛЕВІН: Здається, є багато причин, чому Земля, якщо вона не є єдиною планетою в нашій системі, яка еволюціонувала життя, тоді вона є єдиною, яка рясно випромінює, як ми це бачимо зараз. І фактори, як ти вже згадував, ця помірна зона, існування океанів, і навіть такі речі, як тектоніка плит — це справді здивувало мене — і, можливо, навіть вісь обертання Землі, яка могла бути наслідком ранньої зіткнення. Тож скільки з усіх цих факторів беруть участь у здатності життя закріпитися та справді випромінювати?
КІППІНГ: Чесно кажучи, ми не знаємо. Ми можемо спекулювати щодо кожного з цих факторів, і є розумна спекуляція щодо всіх них. Тектоніка плит, ми вважаємо, це, напевно, необхідно для карбонового циклу, і ми вважаємо, що карбоновий цикл, напевно, є суттєвим для наявності достатньої кількості вуглецю для життя, щоб воно могло процвітати на поверхні. Інакше ти просто можеш виснажити його з часом.
І потім, знаєш, є інші фактори, такі як нахил осі, і знову ж таки, люди сперечаються про це. Ти можеш вважати, що нахил осі є суттєвим, адже, якби у тебе північний полюс був би звернений прямо до сонця протягом трьох місяців на рік або щось подібне, це виглядало б погано для життя. Але, з іншого боку, у нас є екстремофіли, які виглядають дуже стійкими і можуть процвітати у всіх видах середовищ. Тож, можливо, життя відчувало б себе комфортно і без цього?
Але може бути, що ми дійсно говоримо про нас самих. Знаєш, це сільське господарство. Це неолітична революція. Чи можеш ти справді займатися сільським господарством і мати цивілізації, якщо твій клімат дико коливається? Як в "Грі престолів," ти маєш ці божевільні зими, правильно?
ЛЕВІН: Зима насувається, так.
КІППІНГ: Зима насувається. Це було б як ситуація, де в тебе дуже глибокі зими і дуже екстремальні літо, і, можливо, це було б важко уявити, щоб цивілізація процвітала. Складно точно знати, де проходять ці межі.
Але може бути багато інших паралельних шляхів, якими життя прибуло сюди. Можливо, на Титані. Титан — це дуже чужий місяць. У нього є метанові та етанові озера. Дуже-дуже відмінно від Землі. Але, можливо, там є життя — якась форма, про яку ми навіть не можемо уявити, процвітаючи на Землі.
ЛЕВІН: Так. Це якось здається безумною тенденцією впадати в цю думку, враховуючи, що нас постійно позбавляють того, що ми є особливими. Коли ми думаємо про види організмів, які існують тут, на Землі, різноманіття величезне.
Так, ти зробив перехід від просто життя, що могло бути бактеріальним, до технологічно розвиненого життя, яке іноді називають розумним життям, але тоді це має всілякі філософські пастки.
І отже, ти тільки що надав дійсно цікавий набір прикладів, які є технологічними, космічними цивілізаціями, які намагаються використати енергію та ресурси, не тільки навколо них, але, можливо, по всій галактиці, так? І це історично має певне походження в рівнянні Дрейка, яке могло втратити популярність, але дійсно структурировало розмову протягом тривалого часу. Чи можеш розповісти нам трохи про астронома Френка Дрейка 1960-х років та про те, чого він намагався досягти, намагаючись написати рівняння для прогнозування ймовірності виникнення так званого розумного життя?
КІППІНГ: Моє розуміння цієї історії, очевидно, це було задовго до мого часу, це все ще в 60-х, полягало в тому, що Френк Дрейк організував зустріч, щоб обговорити пошук сигналів прибульців, радіозв'язку. Я думаю, що, напевно, це було натхнене статтею Моррісона та Кокконі, знамените дослідження природних явищ, яке справді викликало це мислення щодо пошуку інопланетних передач.
Отже, він мав невелику конференцію, і я вірю, що там було лише сім або вісім людей на цій конференції, до якої входили еволюційні біологи, астрономи. Карл Саган був присутнім на цій зустрічі знаменитим чином. Вони назвали себе "Ордою восьминогів" — я знаю це. Але я думаю, що це було тому, що там був експерт з восьминогів, і вони були надихнуті назвати себе "Ордою восьминогів," після того, як він виступив з чудовою доповіддю про восьминогів. Це була б захоплююча зустріч, якщо б її історично задокументувати.
Але під час цієї зустрічі Френк Дрейк, очевидно, написав рівняння Дрейка вперше, і мета його полягала насправді в організації зустрічі. Це була свого роду модель для розподілу проблеми на ці маленькі частини. Ти знаєш, як часто з’являється життя? Як часто виникає розумність? Як часто вони взаємодіють? Це не було насправді задумано, на мою думку, як обчислювач, і я думаю, що саме тут його зловживали і чому воно стало зіпсованим, з роками, тому що було багато статей, де астрономи просто підставляли числа для частоти розумності. І я маю на увазі, як хто-небудь може знати ці числа? Це просто здогадки.
ЛЕВІН: Тепер ти намагався, у технічних статтях, переформулювати рівняння Дрейка таким чином, що ти взяв до уваги народження та смерть цивілізацій, і знову ж таки, повертаючись до можливості того, що ми не повинні переоцінювати. Ми повинні розглянути можливість того, що ми самотні у всесвіті. Чи можеш розповісти нам про цей підхід і чому ти вважаєш, що варто продовжувати, навіть після того, що ти тільки що сказав?
КІППІНГ: Так, я віддаю перевагу формалізму народження-смерті. Це не лише я запропонував це. Деякі з тих людей також зійшлися на цій ідеї. Але його привабливість полягає в тому, що ти позбавляєшся багатьох з цих термінів, які здаються справді довільними.
Наприклад, ми говорили про ці різні якості, такі, як вісь Землі має бути схилена в певному діапазоні або щось таке. Це не насправді у рівнянні Дрейка, але можна уявити, що хтось додав би більше і більше параметрів, подібних до цього. Частка цивілізацій, які вибирають спілкуватися через радіо. Що ж, а якщо вони вирішать спілкуватися іншим способом? Його корисність є сумнівною, як я вважаю.
Таким чином, мені просто було цікаво, знаєш, всі моделі неправильні, але деякі моделі корисні. Зроби модель такою простою, наскільки ти можеш. А найпростіша модель, яку ти можеш уявити, це те, що існує певна швидкість, з якою ці сутності, цивілізації, інтелект, що б ти не хотів їх назвати, з'являються, і є певна швидкість, з якою вони гинуть.
І це корисно думати про це, тому що тоді ти очікуєш, що існуватиме рівновага за певний період часу після якогось часу осідання. Отже, ти можеш дійсно зробити такий розрахунок, якою була б швидкість осідання для даних швидкостей? І я думаю, що ти можеш зробити досить переконливий аргумент, що, враховуючи вік всесвіту та вік галактики на даний момент, ти очікуєш, що будеш у стані рівноваги в цей момент.
І так це цікаво, я думаю, просто повернувшись до найпростіших основ. Але це все ще залишає тебе в кінцевому підсумку з цим питанням. Отже, що ми стверджували в цій статті, це те, що реальна кількість сучасних цивілізацій, яка існує, в кінцевому підсумку визначається чисто співвідношенням між народженням і смертю. Ось і все. Тож це справді лише одне число, співвідношення народження до смерті. Це все, що має значення.
ЛЕВІН: Воно має надмірний вплив на результат рівняння.
КІППІНГ: Це єдине, що має значення для населення. Це виключно зумовлено цим співвідношенням.
У статистиці ми часто хочемо апріорі, правильно? Щоб прогнозувати розподіл, ти маєш мати якийсь розподіл, який ти вважаєш для співвідношення народження до смерті. І ми стверджували, що найбільш агностичний і найменш інформативний апріорний розподіл, якщо ти підставиш його, зрештою дає тобі дуже двозначний розподіл. Отже, ти закінчуєш з або дуже переповненою всесвітом, або дуже самотньою всесвітом. Дуже важко отримати щось проміжне.
І я думаю, що це інтуїтивно має сенс. Був фізіолог Джон Холдан приблизно століття тому, який зазначив це. Він сказав: "Ну, уявіть, що ви підходите до лави та є колби з водою, і колби з водою майже однакові." Вони мають більш-менш ту ж саму температуру, однакову солоність, але, можливо, існують незначні відмінності між ними. І тоді у вас є деяка випадкова хімічна речовина, давайте назвемо її хімічна речовина X, і ви збираєтеся вилити її в ці 20-30 колб, скажімо. І його виклик до слухачів був такий: Яку частку часу ви очікуєте, що ця випадкова хімічна речовина X розчиниться серед цих колб?
І він аргументував, що ви повинні очікувати, що або вона розчиниться майже на 100%, або майже нульова. Але буде дуже дивно, якби половина часу ця речовина розчинялася в воді, а половина не розчинялася, враховуючи, що вода, в основному, одна й та ж. Це, в принципі, одна й та ж річ кожного разу.
Таким чином, за тим самим розширенням, є всі ці планети, схожі на Землю. Ти б мав очікувати, що як тільки правила встановлені, якщо життя — це спосіб, то життя просто з’явиться скрізь. Або ж надзвичайно малоймовірно, що життя може з’явитися, і, отже, ми, напевно, живемо в одному з тих рідкісних місць.
Отже, ми якось стверджували цю біваріантність, що ти закінчуєш або з переповненою всесвітом, або з самотньою всесвітом. А тоді ми більш провокативно стверджували, що вважаємо, що переповнена всесвіт, особливо для технологій, несумісна з спостереженнями. Це дуже тихий космос там.
ЛЕВІН: Відоме питання, яке Фермі задав багато років тому на фоні божевілля з НЛО та інциденту в Росвелі та усіх цих спостережень літаючих тарілок. Він сказав: "Де всі?" Це справді поставило питання. І в цьому статистичному розподілі, яке ти пропонуєш, хіба ми вже не знали б, якби воно було переповнене?
КІППІНГ: Я думаю, що ми б знали. Я маю на увазі, тож наше ствердження полягає в тому, що якби ти був оптимістом для SETI—
ЛЕВІН: Пошук позаземного інтелекту. Лише для рідкісної особи, яка не знає про SETI.
КІППІНГ: Це правильно. Так. Отже, звичайний SETI слухає радіохвилі, так? Вони вже прослухали мільйони зірок — що все ще складає лише крихітну частину галактики, але мільйони зірок. Вони робили це протягом семи десятиліть — не безперервно, але з перервами. Тож багато пробілів, я погоджуюсь, але було багато роботи SETI.
І безсумнівно, всесвіт не кричить. Він не наповнений. Він не насичений радіопередавачами. Ми абсолютно впевнені, що це не так. Отже, в цій структурі, де ти б очікував, що буде або переповнено, або порожньо, це більш-менш виключає це відразу. Це вже вирішено. Ти не можеш цього мати.
Отже, у нашій думці, оптиміст SETI мусить жити в цій долині, де це не нуль, але це не 100%. І вони сподіваються, що люди насправді ще протягом десяти років SETI переведуть нас з 55% покриття на, знаєш, буде достатньо, щоб ти проходив. І ми просто стверджуємо, що статистично дуже малоймовірно, що ти будеш жити на цій кромці, де ми бути прямо позаду.
Тож я не хочу казати, не займайтеся SETI, бо це завжди сюрприз, особливо якщо ми будемо у різних шляхах, а не лише радіо-SETI, шукаючи лазерні сигнали, розглядаючи інші способи зв’язку, навіть нейтрино-частки, гравітаційні хвилі. Але я думаю, що пошук простого життя — це повністю невідома річ. Як у цій дихотомії переповненої або порожньої, це могло б бути повним. Як Марс міг би мати життя під його поверхнею, Європа, Енцелад. У нас немає обмежень на це. Просто, з якихось причин, це ніколи не перетворюється на радіопередавачі всюди.
ЛЕВІН: Також цікаво, які математичні техніки ти використовуєш, щоб теоретично досліджувати ці питання. Це не просто оцінити цей параметр, підставити його в рівняння. Ти дійсно думаєш про це в статистичному підході, який дозволяє тобі, в певному сенсі, подолати деякі з деталей саме тому, що ти можеш робити оцінки. Це свого роду тонке налаштування, правильно? Це або переповнено, або рідко.
Таким чином, певною мірою, ти, здається, кажеш, що чисто статистично, використовуючи такий аналіз, технології можуть бути рідкісними, але життя все ще може бути рясним — просто простіше життя.
КІППІНГ: Я маю на увазі ідею песимізму SETI, яку ти можеш назвати, що зменшує шанси на це. Це насправді йде корінням далеко до Сагана, який був оптимістом, але він зазнав великої суперечки з Френком Тіплером в 1980-х, тому що Тіплер зауважив, що уявіть, що у нас є самовідтворювальні зонда, так? Машина, яка може створити ще одну версію самої себе, дублювати себе.
Тепер, в 1960-х роках, Джон фон Нейман, який першим уявив це, виглядав дещо фантастично. Він дивився на тенденції в технології та робив великі екстраполяції. Але я думаю, що сьогодні це видається дуже пророчим. Це може бути можливим. Нещодавнє дослідження оцінило, що машина зараз може відтворити 70% своєї маси. Отже, ми на 70% шляху до самовідтворювального зонда. Не так вже й важко уявити, що хтось запустить одне з цих.
І в деяких крайніх версіях цього, ти можеш уявити, як це просто розповсюджується по всій
Оригінал: www.quantamagazine.org