Чи знайшов ШІ голос Муракамі? Студентський експеримент за $2 розділив літературну спільноту Китаю
· Азія
Студентський ШІ-інструмент Wenyi за $2 переклав новий роман Харукі Муракамі китайською мовою за лічені години, змусивши професійних перекладачів визнати високу якість роботи та поставити під сумнів майбутнє професії.
Китайським читачам Харукі Муракамі раніше доводилося чекати понад рік після офіційного виходу книги японською, щоб отримати якісний переклад на мандаринську мову. Але не цього разу.
Неліцензійна, проте високоякісна цифрова версія нового роману автора «The Tale of KAHO» («Казка про Кахо») стала доступною для завантаження китайською мовою лише через кілька годин після того, як вона надійшла в продаж у Токіо 3 липня.
Жодних тривалих переговорів про авторські права, жодних перекладачів, що поспішають здати роботу в строк, і жодних роздумів над тим, як передати неповторний голос Муракамі. Замість цього все було зроблено порівняно миттєво і за менш ніж 2 долари завдяки інструменту на основі штучного інтелекту, розробленому 21-річним студентом.
«The Tale of KAHO», роман про ілюстратора книжок із картинками, який балансує між сном і реальністю, став першим справжнім випробуванням для Wenyi — програмного проєкту, який навчає великі мовні моделі штучного інтелекту літературного перекладу. Його розробник, який з міркувань приватності попросив називати його псевдонімом Пін Мін, каже, що хотів з’ясувати, чи зможе ШІ впоратися не лише з простим текстом, а й з управлінням термінологією, редагуванням та серіями спонтанних самоперевірок.
Те, що він виявив, може докорінно змінити процес перекладу романів.
Неліцензійний переклад роману від Wenyi швидко почав поширюватися в китайських соціальних мережах, на платформі перепродажу Xianyu, а також у безкоштовному онлайн-архіві Z-Library.
Непрямі докази свідчать, що читачі вражені. На китайській платформі для обговорень Douban найпопулярніший відгук про роман звучить так: «Якщо це суто ШІ-переклад, то якість вражаюча! ... Якщо ШІ вже здатний на таке, то який сенс у професійних перекладачах?»
Читачі можуть бути задоволені, але інсайдери видавничої індустрії вважають, що ШІ ще далеко до заміни людей, тоді як юридичні експерти попереджають, що власники авторських прав у будь-якому разі залишаються в програші.
Залишатися вірним
Наньшань Юлу, позаштатний перекладач з японської на китайську, який попросив використовувати свій онлайн-псевдонім, працював із другом над ручним перекладом «The Tale of KAHO». Вони також почали викладати його частинами на лайфстайл-платформі Xiaohongshu (RedNote) 3 липня.
Їхній перший допис зібрав понад 2000 вподобань, багато користувачів висловлювали вдячність і хвалили якість перекладу. Проте невдовзі після завершення останнього розділу дует видалив свою версію з інтернету, мотивуючи це тим, що переклад Wenyi був надто хорошим — майже на 100% відповідним оригіналу.
«Коли люди-перекладачі працюють над романом, вони спочатку читають усю книгу, формують власне бачення та створюють власний "контекст". Для них практично неможливо досягти 100% точності формулювань, — розповідає Sixth Tone 30-річний Наньшань Юлу, який працює в технологічній компанії в Пекіні. — Вони не перекладають механічно — кожне речення, яке вони перекладають, слугує контексту, який вони будують».
Wenyi працює інакше. Пін пояснює, що його програма спочатку ділить книгу на фрагменти менш ніж по 2000 слів, які потім надсилає один за одним до китайської ШІ-моделі DeepSeek для перекладу. Щоб зберегти безперервність, кожен фрагмент перекривався шістьма реченнями. «Якщо згодувати ШІ десятки тисяч слів одночасно, виникає ризик "галюцинацій", що може призвести до купи помилок», — каже він.
Програма також дає завдання ШІ виділяти важливі терміни та власні назви, щоб постійно оновлювати словник ключових слів для забезпечення узгодженості. Після завершення система переглядає всю книгу — знову ж таки, фрагмент за фрагментом — на наявність проблем.
Жодна людина не прочитала цей китайський переклад перед тим, як Пін завантажив його на Z-Library лише через чотири години після виходу офіційної версії роману в Японії. Проєкт коштував йому лише 13 юанів (1,90 долара) у токенах DeepSeek.
Однак, коли текст з’явився онлайн, він швидко почав помічати помилки. Деякі іменники, такі як різні прізвиська головного героя Кахо, не були внесені до словника і виявилися неузгодженими, а деякі фрази звучали неприродно, "по-машинному".
Він вирішив перекласти все ще раз, цього разу вдосконаливши код, щоб дати ШІ інструкції бути ретельнішим щодо імен, і замовив повне редагування тексту. Друга версія була кращою, каже він, хоча й забрала більше часу.
Пін, студент літературного факультету Нанкінського педагогічного університету у східній провінції Цзянсу, два роки тому самостійно вивчив мову програмування Python. Для навчання Wenyi він використовував англомовну літературу, зокрема твори американського письменника XIX століття Едгара Аллана По та шотландського романіста Ієна Мак’юена.
«У дитинстві я завжди вважав хакерів у кіно дуже крутими, і хотів мати такі ж навички», — каже Пін виданню Sixth Tone, додаючи, що останніми роками його захоплює стрімкий розвиток технологій ШІ.
Ідея Wenyi частково виникла з його пристрасті до літератури. Як фанат Муракамі, Пін завжди хотів читати книги автора відразу після їх виходу, але не знає японської. Він згадує, як у 2023 році намагався подужати неліцензійну мандаринську версію роману Муракамі «Місто та його невпевнені стіни», створену за допомогою безкоштовного інструменту DeepL, «але це було жахливо — граматика, займенники, власні назви, все було безладним». Йому довелося чекати ще рік на офіційну китайську версію, перекладену відомим літературознавцем Ши Сяовеєм.
Машинний переклад існує вже давно, але традиційні інструменти ніколи не вважалися достатньо хорошими для літературних творів.
«Хтось має зробити крок вперед і дослідити, наскільки якісним може бути ШІ-переклад, — каже Пін. — Якби не я, це зробив би хтось інший... Оригінальні ШІ-моделі встановлюють нижню межу (якості перекладу), тоді як Wenyi встановлює верхню».
Однак не всі вражені. Лінь Шаохуа, який перекладав ранні твори Муракамі, зокрема бестселери «Кафка на пляжі» та «Норвезький ліс», заявив China Newsweek, що хоча переклад Wenyi технічно плавний, він не зміг вловити справжній голос автора.
«ШІ-переклад досяг рівня "граматично зв'язний і читається гладко" — але це все, — цитують його слова. — ШІ все ще не зовсім здатний передати тонкі мовні відтінки та стилістичні нюанси... Історія сама по собі — це не література. Тільки її особливий тон робить її літературою. Література — це мистецтво мови».
З іншого боку, протягом багатьох років Лінь сам стикався з критикою з боку читачів щодо нібито помилок у його перекладах, які могли змінити посил, закладений автором.
Наньшань Юлу вважає, що цього важко уникнути, і розглядає переклад як продовження творчого процесу. Хоча деякі перекладачі намагаються слідувати стилю автора буква в букву, для нього суть роботи полягає в тому, щоб передати почуття тексту, а не відтворити точне формулювання. Іноді, пропрацювавши годинами над чернеткою, він переглядає її й знаходить місця, які не зовсім вірні оригінальному роману, — хоча виправлення їх може зруйнувати структуру та контекст, які він уже побудував.
«Якщо ви уважно прочитаєте ШІ-переклад, то виявите, що він досить фрагментарний, коли йдеться про контекст, — каже він. — У ньому є певна дисгармонія, відчуття, що все було зліплено докупи».
Однак для Піна вірність оригіналу є важливою. «Якщо переклад не збігається, я просто називаю це помилкою — це не обговорюється, — каже він. — Хоч би якою була ваша освіта чи культурна грамотність, хоч би якими гарними та плавними були ваші переклади, якщо ви не вірні оригіналу, немає про що говорити».
Поле для піратів
Звісно, без ліцензійної угоди і Пін Мін, і Наньшань Юлу ризикують отримати звинувачення в порушенні авторських прав за оприлюднення своїх перекладів в інтернеті, незалежно від того, чи отримували вони від цього фінансовий зиск.
Відповідно до Закону КНР про авторське право, використання опублікованих творів для особистого навчання, дослідження чи ознайомлення вважається добросовісним використанням (fair use). Проте це не застосовується, якщо використання вважається таким, що завдає шкоди правам та інтересам власника авторських прав — наприклад, негативно впливає на продажі книг Муракамі в Китаї.
«Некомерційний характер їхньої діяльності не є підставою для звільнення від відповідальності, — пояснює Sixth Tone Чжан Цзє, адвокат шанхайської юридичної фірми Zhihe Partners, яка спеціалізується на суперечках щодо інтелектуальної власності. — Юридичний контроль над такими діями, як відтворення, адаптація, переклад і поширення через інформаційні мережі, природно поширюється на використання ШІ. Те, чи відбулося порушення, мало залежить від того, чи була робота створена людиною, чи за допомогою ШІ».
Вона додає, що Китай юридично захищає права інтелектуальної власності закордонних авторів згідно з Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів та іншими міжнародними договорами.
Хоча цей початковий прорив у літературному перекладі за допомогою ШІ міг обійти закон, він демонструє потенціал технології для законного використання видавництвами. Проте інсайдери галузі припускають, що перевага все ще надається людському перекладу, особливо при роботі над складнішими проєктами.
Лю Ченсю, редактор видавництва Guangdong People’s Publishing House, каже: «Якщо оригінальну книгу легко зрозуміти, я оберу ШІ-переклад. Відверто кажучи, у таких випадках немає великої різниці між роботою досвідченого перекладача-людини та ШІ. Але якщо оригінал складніший, наприклад, це тверда наукова фантастика або уявний експеримент, я оберу людину».
Порівняно зі швидкістю DeepSeek, професійному перекладачеві знадобиться близько шести місяців, щоб завершити 350-сторінкову книгу, як-от «The Tale of KAHO». Потім ідуть редакційні перевірки, коректура, публікація та дистрибуція, тож книга потрапляє на полиці приблизно через рік. Тим часом перекладачі отримують 100–120 юанів за 1000 знаків — це небагато, але все одно значно дорожче за поточну вартість ШІ.
Попри очевидні переваги, Пучжао, редактор видавництва Shanghai Translation Publishing House, який використовує псевдонім, вважає, що використання ШІ для перекладу художньої літератури все ще не є життєздатним варіантом. «Я віддаю перевагу співпраці з людьми, — каже він. — Коли справа доходить до художніх книг, нам потрібні люди, які перекладуть їх своїми словами».
Він наводить як приклад відому версію епосу Гомера «Одіссея» від Емілі Вілсон (2017), зазначаючи, що новий переклад класичного або навіть сучасного тексту здатний викликати широку дискусію. Це, на його думку, доводить, що переклад — це не просто механічне перенесення слів, а спосіб використання сучасної мови для знайомства аудиторії з історіями.
На етичному рівні Пучжао визнає, що йому не подобається ШІ-переклад, бо він «позбавляє людей можливостей працевлаштування», додаючи, що люди «витрачають стільки часу та зусиль на створення оригінального контенту лише для того, щоб якась технологічна монополія згодувала це для навчання ШІ. Усе, що ми можемо зробити, — це вдатися до невеликих актів спротиву. Моя позиція — неспівпраця».
Влітку 2023 року Китай запровадив Тимчасові заходи щодо управління послугами генеративного ШІ, вимагаючи від технологічних компаній здійснювати навчання тільки на даних із законних джерел і запобігати порушенню прав інтелектуальної власності.
Чи змінить експеримент Піна майбутнє літературного перекладу фундаментально — ще побачимо, але він точно змусив людей замислитися над наслідками.
Оригінал: www.sixthtone.com