Чому ваш мозок іноді прагне кислого смаку

· Наука

Чому ваш мозок іноді прагне кислого смаку

Вчені з'ясували, що кислий смак активує серотонін у смакових рецепторах, який пригнічує сигнали інших смаків, як-от солодкого чи гіркого.

Науковці з'ясували, чому кислий смак здатний «перебивати» інші відчуття, наприклад солодке. Як виявилося, рецептори кислих смаків у смакових бруньках працюють не просто як пасивні датчики, а як активні «препроцесори», що змінюють сигнал ще до того, як він потрапить до мозку.

Дослідження, опубліковане в Journal of Neuroscience, показало, що коли миша відчуває кисле, відповідні клітини смакових бруньок виділяють серотонін. Цей нейромедіатор пригнічує здатність сусідніх клітин передавати сигнали про інші смаки — зокрема, солодкий, солоний та «умамі». Завдяки цьому сигнали деяких інших смаків можуть пригнічуватися, що й пояснює кулінарний трюк із додаванням лимонного соку до страв для балансування їхнього смакового профілю.

Як працює цей механізм

Експерименти на мишах продемонстрували, що смакові клітини можуть взаємодіяти між собою, перебуваючи в безпосередній близькості. За словами нейробіолога Стівена Ропера з Університету Маямі, це відкриття підтверджує давню практику шеф-кухарів: «Ми використали це, щоб насправді з'ясувати, як усе відбувається всередині смакової бруньки».

Крім того, науковці виявили, що сигнали про «кисле» та «приємні» смаки, такі як солодкий, передаються до мозку різними неврологічними шляхами. Кислий смак зазвичай потрапляє до системи, що відповідає за відразу, хоча цей процес не завжди однозначний, адже багато кислих продуктів (наприклад, лимонад) сприймаються як приємні. Це створює певний когнітивний конфлікт, оскільки кислий смак іноді може вказувати на зіпсовану їжу, але не завжди є ознакою небезпеки.

Важливим аспектом дослідження стало уточнення хімічних процесів: дослідження показало, що серотонін є основним нейромедіатором у цьому процесі, а не GABA, як зазначає Сью Кіннемон.

Наступним кроком дослідників стане детальне картування нейронних шляхів, якими ці модифіковані сигнали надходять від язика до головного мозку. Це допоможе краще зрозуміти, як саме мозок інтерпретує складні смакові суміші, що виникають під час споживання їжі. Як зазначила нейробіологиня Сью Кіннемон, яка не брала участі в дослідженні, «смакова брунька — це захопливий орган», і той факт, що клітини впливають одна на одну, і це впливає на те, які смаки ми відчуваємо.

За матеріалами Scientific American

Про Що? — новини науки, технологій і світу