Демократи не повинні повертатися до статусу-кво
· Майбутнє
Перемога демократів на виборах є лише реакцією на трампізм, а не свідченням підтримки старих ідеологій, тому партії потрібно шукати нову візію для боротьби з нерівністю та кризою довіри.
Велика «синя хвиля», що накрила Америку під час виборів, не повинна вводити демократів в оману, ніби вони знову здобули щиру прихильність суспільства.
Натомість це слід сприймати таким, яким воно є: масштабним контрпротестом біля виборчих скриньок проти всього того, що породив трампізм — загострення кризи доступності життя, посиленої торговельними війнами та вибірковою війною з Іраном, корупції, політизації верховенства права та безмежної, злісної мегаломанії, яку рідко можна зустріти в зрілих демократіях.
Найгірша помилка, яку можуть зробити демократи, — це неправильно витлумачити свій мандат. Цей мандат полягає в тому, щоб обмежити поле маневру для «кульгавої качки» — президента, що йде, зійти з курсу на автократію та розчистити цей безлад. Це не означає повернення до status quo ante культурного елітаризму, цензурної політики ідентичності, послабленого контролю на кордонах та гіперглобалізації, які, власне, і проклали шлях трампізму.
Найголовніше: те, чого прагнуть американці, мало чим відрізняється від того, чого сьогодні вимагають учасники молодіжних протестів покоління Z у Європі та Південній Азії: відновити довіру до справедливості державних інституцій та відкрити шляхи до можливостей і соціального ліфту, подолавши нерівність у самому корені кризи доступності життя.
З огляду на подвійний провал старого порядку денного демократів, а тепер і альтернативи у вигляді трампізму, президентські перегони 2028 року стануть наступним шансом для появи нового бачення управління Сполученими Штатами.
Яким би не було це бачення, існують дві структурні зміни, необхідні для того, щоб тривожна і відчужена громадськість мала реальний голос і чітку частку у своєму майбутньому.
По-перше, єдиний вихід із соціальної поляризації та привабливості автократії — це глибша інституційна культура залучення, в якій самі громадяни беруть участь — поза межами розкольницьких пристрастей партійної виборчої арени — у встановленні правил, що керують їхнім життям. Іншими словами, участь без популізму.
По-друге, залікувати розломи демократії можна буде лише тоді, коли зростаюча концентрація багатства на вершині, спричинена економікою ШІ, розподілятиметься більш рівномірно.
Ми часто писали про це в Noema, але я повторю ці аргументи в новому контексті останнього повороту в американській політиці.
Розподіл багатства ШІ
Значною рушійною силою майбутньої політики є повсюдне відчуття грубої нерівності: шанси більше не є справедливими, а ті, хто має зв’язки та активи, відриваються від пересічної сім’ї, яка лише відстає, не маючи надії наздогнати. Соціальна мобільність перетворилася на міраж. Для занадто багатьох людей гідне життя стає чимось недосяжним.
Ті, хто повстав проти культурної еліти, яку вони вважали такою, що дивиться на них зверхньо, натомість зіткнулися з політично пов’язаною економічною елітою, ще більш вкоріненою і консолідованою, ніж будь-коли в Америці після Другої світової війни.
Як наслідок, виникла хвиля реакції знизу. Ті, хто на різних виборчих дільницях Америки голосує за «демократичних соціалістів», не є загартованими прихильниками старої ідеології. Вони — широка верства людей, які усвідомлюють, що капіталізм для них не працює; що переваги того, як влаштована наша система, посилені цифровими технологіями, дістаються тим, хто вже багатий і багатіє далі, бо володіє активами, що зростають у ціні.
Якщо повсюдне відчуття грубої нерівності є ключовим драйвером соціального та політичного розколу, то відповіддю є ширший розподіл багатства, щоб усі американці рухалися в одному напрямку.
Саме тут з’являється ідея «універсального базового капіталу».
Інновації в галузі ШІ все більше відокремлюють зростання продуктивності та створення багатства від зайнятості та доходів, розширюючи прірву в нерівності між тими, хто «володіє роботами», і тими, хто працює заради засобів до існування.
Вартість зростання продуктивності, пов’язана зі ШІ, накопичується у власників фінансових активів, що роздуваються на хвилі Big Tech, концентруючи багатство на вершині. Верхні 10% володіють 93% усіх акцій.
Попри негайну ринкову турбулентність після виборів, регулювання безпеки та енергетичних потреб центрів обробки даних, яке очікується від нового Конгресу, зрештою пом’якшить виправдані побоювання громадськості щодо ШІ. Уповільнюючи темпи перегонів до рубежу суперінтелекту, це стимулюватиме практичні застосування, які ми бачили в Китаї, що підвищить продуктивність усієї економіки.
Новий суспільний договір, який відповідає цій динаміці, мав би сприяти отриманню частки власності для всіх у багатстві, створеному інтелектуальними машинами, що загрожують заміщенням робочих місць і зниженням заробітної плати в міру того, як ШІ проникає в усю економіку. Зрештою, саме загальний інтелект — персональні дані громадськості — є сировиною, що перетворюється алгоритмами на продуктивний актив. Якщо багатство створюється всіма, то всі повинні брати участь у розподілі його вартості.
Це можна зробити переважно через універсальні ощадно-інвестиційні рахунки для сімей та окремих осіб, що фінансуються за рахунок інноваційного збору з компаній у сфері економіки ШІ. Ідея полягає не лише в тому, щоб розбити концентрацію багатства на вершині, а й у тому, щоб нарощувати його знизу. Найкращий спосіб боротьби з нерівністю в цифрову епоху — це розподіл капіталу.
Мислення поза межами виборчої скриньки
Сполучна тканина демократії останніми роками серйозно пошкоджена, оскільки довіра до неупереджених інституцій досягла дна, а суспільний простір розколовся на «бульбашки» соціальних мереж.
Тріумф трампізму не був причиною цієї кризи управління. Він був симптомом занепаду демократичних інституцій, які, будучи захопленими організованими інтересами інсайдерського істеблішменту, не змогли впоратися з наслідками глобалізації та потрясіннями швидких технологічних змін. Щоб додати небезпеки до занепаду, гарячі прихильники популізму занадто охоче «виплеснули дитину разом із водою», атакуючи саму цілісність інституційних стримувань і противаг, які гарантують тривале виживання республік. Повстання проти вмираючого політичного класу перетворилося на повстання проти самого управління.
Оскільки ні прихильники старого status quo, ні популісти-початківці не запропонували жодних ефективних, системних рішень проблем нації, запанували тривала поляризація та параліч.
Зрештою, є лише два рішення цієї скрутної ситуації — крок Трампа до автократії «сильної руки» або вихід за межі виборчої скриньки шляхом залучення ширшого громадянського суспільства до управління через нові посередницькі інститути громадянської активності, що доповнюють представницьку владу.
Один із варіантів такої відповіді, поки що зародковий, але показовий для ширших можливостей, був запроваджений у Каліфорнії: перша в країні онлайн-платформа, покликана допомогти подолати розрив та відновити довіру між громадськістю та інститутами самоврядування. Платформа під назвою Engaged California (EC) заохочує та сприяє безпосередній взаємодії громадян з урядом та між собою.
Engaged California — це не просто опитування і більше, ніж збори «ратуші». Це тристоронній інструмент, який дозволяє політикам та адміністраторам слухати пересічних громадян у великих масштабах поза межами виборчих циклів і бути чуйними; він запрошує громадян безпосередньо висловлювати свої занепокоєння та пропозиції на постійній основі; це також платформа для каліфорнійців з усіх верств суспільства, щоб взаємодіяти між собою в пошуках спільних точок дотику.
ШІ служить інструментом сортування, щоб зафіксувати консенсус серед тисяч учасників щодо пріоритетів діяльності уряду та зібрати свіжі ідеї, які виникають у результаті цієї практики колективного інтелекту.
Коротше кажучи, саме така інноваційна інституційна платформа для «управління разом із людьми» може відновити довіру, оскільки громадськість сама бере активну участь у процесі.
Вийти за рамки косметичних змін
Оскільки великі трансформації, що відбуваються сьогодні в Америці, мають системний характер, нові способи та засоби управління також повинні виходити за межі косметичних змін тих методів, що вже не відповідають часу.
Управління — це спосіб, у який спільноти винаходять і формують свою долю. Воно визначає, йде суспільство вперед чи назад. Як і гомеостаз усіх організмів, управління є регулятором, арбітром і навігатором людських справ. Воно переробляє емоції через розум як засіб, завдяки якому суспільства не лише виживають, а й процвітають, адаптуючись до змін.
Рухаючись вперед у цьому світлі, демократичні практики та інституції повинні адаптуватися до безпрецедентного масштабу зв’язності таким чином, щоб сприяти консенсусу в управлінні, а не розділяти суспільство. В економіці ШІ, де величезне нове багатство генерується шляхом видобутку загального інтелекту громадських даних і перетворення його на продуктивний актив, старий індустріальний поділ між працею та капіталом зникає, і кожен має стати власником, який справедливо ділить це багатство.
Тепер, коли стара дошка очищена невдалими альтернативами, знову відкривається простір для політичної уяви, щоб подумати по-новому, маючи на меті системну відповідь на виклики сьогодення. Синя хвиля як докір трампізму покладає відповідальність на демократів.
Оригінал: www.noemamag.com