Джеффрі Вассерстром про подолання уявлень про Китай

· Азія

Джеффрі Вассерстром про подолання уявлень про Китай

Джеффрі Вассерстром розкриває основні міфи про сучасний Китай у своїй новій книзі.


Джеффрі Вассерстром — професор історії в Університеті Каліфорнії (UC Irvine) та спеціаліст з сучасної історії Китаю. Він є автором або редактором більш ніж дюжини книг, включаючи Vigil: Гонконг на межі . Його найновіша книга — Все, що ви хотіли знати про Китай: Але боялися спитати — це дуже зручний посібник про сучасний Китай.

Image 1

Джеффрі Вассерстром.

Ілюстрація Лорен Кроу

Q: Як ви прийшли до написання цієї книги?

A: Мені запропонували провести марафон подкаст-сесію з Лексом Фрідманом, який отримав більше уваги, ніж усе, що я коли-небудь робив. Мій друг, письменник та редактор Мін Буй Джонс, який раніше заснував періодичні видання (The Diploma, Mekong Review), нещодавно розпочав серію коротких книг. Він вважав, що інтерв'ю стало основою для створення цінного посібника про сучасний Китай.

Книга складається з серії запитань, що охоплюють від Конфуція до Культурної революції та Великого фаєрволу. Як ви з Джонсом формулювали запитання?

Початковий набір запитань був узятий з подкасту, хоча все було відредаговано і перероблено, деякі запитання були вирізані, а інші переписані. Я повинен зазначити, що кілька років тому я зробив ще одну книгу на основі запитань та відповідей для Oxford, спільно з Мурою Каннінгем, але ця книга радикально відрізняється за стилем, значно спілкувальніша та з набагато більшим акцентом на узагальненні подій за останнє десятиліття.

Image 2

Книга Джеффрі Вассерстрома Все, що ви хотіли знати про Китай (Але боялися спитати), видана 24 березня 2026 року видавництвом Bui Jones.

Основне тут полягає в тому, щоб проаналізувати, що нового в ситуації в Китаї після того, як Сі Цзіньпін справді залишив свій слід у політичній системі, що збереглося з минулого і навіть що нове в епосі китайської політики, інколи спотворює значення речей із далекого минулого. Однією з особливостей Сі є певний еклектизм, який він виявив, намагаючись створити бачення Китаю, який одночасно стрімко їде в майбутнє і глибоко пов'язаний зі своїм уявленням про далеке минуле. Існує стратегічне використання ідеї єдиної китайської традиції.

Якщо є щось, що я сподіваюся, що читачі зрозуміють, це те, що слід підходити з підозрою до будь-якої тези про існування єдиного набору китайських цінностей або китайських способів бачення світу. Це завжди має бути у множині.

Ви також хотіли виправити деякі поширені неправильні уявлення про Китай і китайську історію?

Це було важливіше за все. Щоб було зрозуміло, багато з тих неправильних уявлень, які мене турбують, є такими, з якими борються інші люди; я намагаюся згадати якомога більше важливих робіт з розвінчання міфів, які проводять фахівці. Але у мене було відчуття, що хоча б читання десяти книг про китайську історію і політику могло б розвіяти цілу серію неправильних уявлень, було б цінно зібрати їх в одному місці в невеликих, неформальних шматках.

Яке одне із загальних неправильних уявлень ви розглядаєте?

| БІО В ОДНОМУ ПАГОНІ | | --- | | ВІК | 65 | | МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ | Пало Альто | | ПОСАДА | Відзначений професор історії, UC Irvine |

Уявлення про те, що 1989 рік у Китаї був як 1989 рік у Східній та Центральноєвропейських країнах, спроба покласти край правлінню Комуністичної партії. Це просто не так. Це випадок, коли популярне розуміння відхиляється через перебільшення загальної аналогії: що протести в колишньому радянському блоці та в Китаї, які відбувалися одночасно, були в принципі однаковими, але мали просто різні завершення. Звичайно, є паралелі, але це незавершена аналогія через істотні відмінності.

Щоб краще зрозуміти Китай у 1989 році, я вважаю корисним використати іншу аналогію, яка, я підкреслюю з самого початку, є незавершеною, але має цінність в несподіваності і, таким чином, допомагає шокувати людей на думку про нові речі. Я стверджую, що 1989 рік у Китаї насправді був схожий на 1968 рік у Центральній та Східній Європі: спроба продовжити правління Комуністичної партії, але з іншими керівниками. Тоді це було придушене танками. Навіть у Чехословаччині було фото чоловіка, який стоїть перед танком, оголюючи свою груди. Це допомагає вийти за межі деяких неправильних уявлень, які виникають, якщо покладатися на протести на Тяньаньмень і порівнювати їх з падінням Берлінської стіни.

Image 3Image 4 Зліва: Чехословаки несуть прапори повз горючий танк, Чехословаччина, 1968. Праворуч: натовп протестувальників оточує танки, Чехословаччина, 1968. Джерело: ЦРУ, Engramma через ВікіпедіюCommons

Ви справді зосереджуєтеся на Тяньаньмень у книзі.

У первісному подкасті було багато про Тяньаньмень і людину на танку, і здавалося, що варто зберегти багато з цього. Причина в тому, що історія Тяньаньменя може бути старою, але вона продовжує виглядати трішки інакше з плином часу. Вона виглядає для мене інакше на тлі подій в Гонконзі 2019 року. Наприклад, ідея, що партія відмовляється говорити про миттєвості, коли їй були надані масові виклики, більше не є такою ж. У Гонконзі дуже багато говорять про те, що сталося в 2019 році. Виникла спроба продати версію Комуністичної партії Китаю того, що сталося, як цей хаотичний момент, в якому були необхідні суворі заходи. Відсутні спроби зупинити обговорення, що було стратегією, яка розвинулася після Тяньаньменя. Спочатку партія багато говорила про Тяньаньмень, але потім зрозуміла, що їхній наратив не тримається. Тепер вони намагаються знову з Гонконгом, переписуючи історію, а не замовчуючи її.

| РІЗНЕ | | --- | | УЛЮБЛЕНА КНИГА | Жаби: та інші есе Енн Федмін | | УЛЮБЛЕНИЙ ФІЛЬМ | Принцеса наречена | | УЛЮБЛЕНИЙ МУЗИКАНТ | Джон Прін | | САМОЇ ШАНОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ | Нетівіт Чотіпатпхайсал і Гвінет Хо |

Ви спочатку приїхали до Китаю, щоб вивчати рухи протесту, вірно?

Так, мене цікавила історія протестів і революцій. Я почав зосереджуватися на Європі, але в Китаї була настільки багата історія революцій і спротиву, що я перейшов до дослідження Китаю. Мій початковий план дослідження, коли я приїхав до Китаю, полягав у написанні дисертації про масові дії в Шанхаї під час китайської революції. Але я зосередився на студентських протестах, а потім під час мого перебування в 1986 році відбулися серії протестів на кампусах, і я був захоплений.

Для непрофесіоналів, які намагаються зрозуміти Китай — читачів вашої книги — чому важливо знати основні етапи китайської історії?

Важливо знати про етапи китайської історії та про те, як Комуністична партія Китаю представляє ці етапи. Як розповідаються історичні наративи, справді має велике значення. Вони важливі в зусиллях легітимізувати уряди. Ви не можете мати критичної дистанції до них, якщо не маєте певного рівня знань. Інакше, занадто легко просто прийняти на віру історію, яку партія розповіла про минуле країни.

…існує багато традицій і способів, як люди можуть використовувати китайську культуру та історію Китаю. Існують більш космополітичні традиції в китайському минулому, більш ліберальні, більш культурно відкриті, ніж теперішній порядок Сі Цзіньпіна, який стверджує, що є лише один спосіб бути китайцем.

Існують деякі дивні непорозуміння щодо китайської історії, які партія підтримує, і деякі противники партії також їх підтримують. Наприклад, деякі з обох таборів вірять в ідею 5,000 років безперервної китайської цивілізації та своєрідне уявлення про це, яке або представляє партія, або партія прагне знищити. Дуже важливо звільнитися від цієї цілковитої дилеми. Насправді, існує справжніша історія китайської історії, яка переповнена різноманітними струмами, які зв'язуються і зливаються по-різному різними володарями влади.

Video 3

Архівні кадри з AP церемонії передачі Гонконгу, 30 червня — 1 липня 1997 року. Джерело: AP Archive

Це спотворення історії часто виникає в обговореннях про Тайвань, де навіть нейтральні спостерігачі пишуть, що Пекін хоче, щоб Тайвань «повернувся» до Китаю, країни, яка ніколи не належала їй.

Так само і з Гонконгом. Я ніколи не кажу, що Гонконг був повернений до Китаю в 1997 році, оскільки Китай, який існує зараз — Народна Республіка Китай — ніколи не включав Гонконг; він був частиною Цінської імперії.

Історія Тайваню подібна. У 1950-х роках Чан Кайші та Мао обидва б сказали: «Є одна країна — Китай, просто частина її не під моїм контролем, але колись вона повинна бути об'єднана під моїм контролем». Чан Кайші мав ментальну карту, що була Республіка Китай, яка включала всю материкову частину та Тайвань. А Мао мав мапу Народної Республіки Китаю, яка однак включала Тайвань. Історія, що розповідалася в Тайбеї та Пекіні, полягала в тому, що це була тимчасова ситуація, коли частина країни була в руках брудних контрреволюціонерів.

Image 5

Перша сторінка Народної газети, 26 жовтня 2017 року, після переобрання Сі на посаду Генерального секретаря. Джерело: 人民日报 через China Times

Як Мао і Сі є незавершеними аналогіями?

Є важливі паралелі. Є способи, в які Сі Цзіньпін більше схожий на Мао, ніж на своїх безпосередніх попередників. У нього є більше культу особи, ніж у його безпосереднього попередника, Ху Цзіньтао. Досі не існувало культу особи навколо Цзян Цземіня. Навіть при Ден Сяопіні не було такого ж розпроцесаду обличчя та цитат із його творів. Якщо ви входили до книжкового магазину в Китаї в кінці 1980-х, на початку 1990-х або на початку 2000-х років, ви не відразу бачили колекції промов наймогутнішого лідера Китаю, але ви це бачите зараз зі Сі Цзіньпіном, і ви також це бачили з Мао. Є підстави думати про Сі Цзіньпіна як про повернення до стилю Мао — більше правління однієї особи, ніж правління комітету, у якому одна особа є першою серед рівних.

Але є також ключові контрасти, про які слід пам'ятати. Мао любив ідею збурювати справи, мати людей на вулицях. Він вважав, що трохи заворушення може бути хорошим. Сі, навпаки, цього явно не хоче. Він просуває ідею порядку. Мао відомий своєю критикою конфуціанських ідей як чогось, що стримувало Китай. Сі, натомість, шанує і святкує конфуціанські ідеї. Мао говорив про просування гендерної рівності. Під керівництвом Сі відбулася репресія феміністок і вшанування традиційних ролей.

Image 6

Чан Кайші і Мао Цзедун у Чунціні, вересень 1945 року. Джерело: Wikimedia Commons

Насправді, є ще один лідер, з яким у Сі Цзіньпіна багато чого спільного, особливо якщо враховувати те, що відрізняє його від Мао, — це Чан Кайші — який, нагадаю, був головою однопартійної системи, очолюваної Націоналістичною партією, і мав культ особи. Він закінчив керувати в Тайвані до самої смерті. Він і Мао мали багато спільного, але одне з того, що їх відрізняло, це те, що Чан Кайші говорив про просування конфуціанських цінностей; йому не подобалася ідея хаосу. Він ототожнював себе з людьми з китайського минулого, які відновили порядок і підтримували стабільність.

Аналізуючи сучасний Китай, ви пишете, що дистопія Олдоса Хакслі в Простому новому світі є більш актуальною, ніж 1984 Оруелла. Чому?

Це ще один приклад незавершеної аналогії або потреби зробити місце для двох незавершених аналогій, які разом допомагають нам наблизитися до об'єктивного погляду. Справа не в тому, що Простий новий світ Хакслі є ідеальним лінзою для розгляду Китаю. Але так часто люди вважають НРК однією з найяскравіших держав Великого Брата і зосереджуються на елементах цієї дистопії. В Простому новому світі ідея полягає в тому, що авторитарна система продовжує функціонувати в значній мірі через спосіб маніпуляції бажаннями людей і утримання їх у розвазі. Це дуже відрізняється від образу 1984, у якому контроль здійснюється через стиль залякування та страху.

Image 7

Поліція та парамілітарні офіцери патрулюють вулицею в Кашгарі, Сіньцзян. Джерело: IC Photo через Depositphotos

Для багатьох аспектів витривалості Комуністичної партії Китаю вони усвідомили, як важливо підтримувати хоча б деякі частини суспільства, щоб відчувати, що вони мають вибір — щодо розваг, споживання — що, можливо, допоможе відкласти напругу їхніх вимог на вибір у тому, як ними керують. Є різні райони країни, які більше нагадують 1984, а інші — Простий новий світ. Стиль правління в Тибеті та Сіньцзяні є набагато більш жорстоким і острашливим через страх. Але принаймні серед представників середнього класу в таких місцях, як Шанхай та Шеньчжень, ви бачите більше правління через відволікання.

Яка "інша Китай"?

Це ідея, яку я адаптував від Джеремі Барме, чию роботу я дуже ціную. "Інша Китай" — це нагадування про те, що існує кілька традицій та способів, як люди можуть звертатися до китайської культури та минулого Китаю. Існують більш космополітичні традиції в китайському минулому, більш ліберальні, більш культурно відкриті, ніж теперішній порядок Сі Цзіньпіна, який стверджує, що є лише один спосіб бути китайцем. Є відмінності, пов'язані з релігією, етнічною приналежністю та мовою, і багатьма іншими речами також.

Image 8

Ця інша Китай — бачення менш жорстко визначеного Китаю, більш відкритого до варіацій — це щось, що підтримується в певних куточках навіть у найгнітючіші моменти в китайській історії. Є місця в Китаї, де люди ведуть інші види розмов і ставлять під сумнів ці ідеї. Гонконг був критично важливим для дискусій про "Іншу Китай", які не можна було провести на материковому Китаї. Там були літературні події, дебати та всякі речі, які підтримували цю "іншу Китай". У Гонконгу зменшилася ця простір.

Були й інші часи в минулому, коли важливі дискусії про Китай і китайську культуру відбувалися поза фізичним Китаєм — наприкінці епохи Цін у таких місцях, як Йокогама, де Лян Цицяо, Сунь Ятсени та люди, пов'язані з їхніми справами, проходили через. Тепер подібно, багато енергії обговорень "іншої Китаю" часом відбувається за межами фізичного Китаю, в таких місцях, як книгарні діаспори — JF Books у Вашингтоні, або мережі Nowhere Bookstore в Таїланді, Нідерландах і Тайвані. Проект архівування Іана Джонсона неофіційних поглядів на Китай і чудовий подкаст журналістки Лі Юань "Бумінгбай" також складають частину цього "іншої Китай". Це відштовхує від уявлення про те, що є лише один прийнятний, ортодоксальний спосіб бути китайцем.


Image 9 Брент Крейн — журналіст, який живе в Сан-Дієго. Його роботи з'являлися в The New Yorker, The New York Times, The Economist та інших виданнях.@bcamcrane

Оригінал: www.thewirechina.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу