Фіксація APEC на зоні вільної торгівлі гальмує її розвиток
· Азія
Зацикленість APEC на ідеї створення єдиної зони вільної торгівлі заважає організації адаптуватися до сучасних реалій, де економічний успіх залежить від технологій, а не лише від тарифних бар'єрів.
Оскільки лідери Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) збираються 18–19 листопада 2026 року в Шеньчжені, щорічний саміт знову привертає увагу через зустрічі, які, як очікується, відбудуться між лідерами на полях заходу. Проте поза межами цих зібрань АТЕС загалом сприймається як «дискусійний клуб», який не спроможний створити Азійсько-Тихоокеанську зону вільної торгівлі (FTAAP). Щоб змінити це сприйняття, АТЕС має продемонструвати свої досягнення та переосмислити власні амбіції щодо регіональної інтеграції.
Технології зазнали вражаючої еволюції відтоді, як було створено АТЕС. Масштаби міжнародних економічних транзакцій тепер виходять за межі торгівлі, охоплюючи потоки фінансів та інформації, що лежать в основі ланцюгів постачання. Можливості зменшення витрат і ризиків, пов'язаних із торгівлею, також вийшли за рамки традиційних прикордонних бар'єрів. У міру розвитку технологій та міжнародної комерції виникатимуть нові питання.
Тому спроби вкласти завдання економічної інтеграції в застарілу концепцію зони вільної торгівлі більше не є ні необхідними, ні доцільними. Натомість АТЕС може зосередитися на зниженні всіх витрат і ризиків міжнародної комерції завдяки своїй порівняльній перевазі — добровільній співпраці.
Щорічна декларація, яку лідери АТЕС оприлюднюють наприкінці свого саміту, зазвичай є довгою і передбачуваною, окреслюючи амбітні бачення та плани. Але 2025 рік став відступом від рутини. До того часу лідери послідовно підтверджували свою спільну мету захищати та зміцнювати багатосторонню торговельну систему, що базується на Світовій організації торгівлі (СОТ). Тарифи, запроваджені президентом США Дональдом Трампом у 2025 році, проігнорували зобов'язання Сполучених Штатів перед дисциплінами СОТ та іншими торговельними угодами. У декларації лідерів АТЕС 2025 року не було згадки про підтримку СОТ — Сполучені Штати можуть наполягати на її вилученні знову у 2026 році.
Китай, який приймає саміт АТЕС 2026 року, може підтвердити свою підтримку відкритої системи міжнародної комерції, що базується на правилах. Пекін може зазначити, що ні Китай, ні ширший регіон не змогли б досягти свого видатного економічного успіху без цієї системи, і що більшість економік АТЕС продовжували співпрацювати одна з одною відповідно до існуючих зобов’язань. Такі повідомлення можуть заспокоїти спостерігачів, переконавши їх, що АТЕС переживе потрясіння, спричинені політикою Трампа.
АТЕС уже подолав багато бар'єрів «за межами кордонів», як-от стандарти та митні процедури. Лорен Джонстон пояснює, що на тлі глибоких промислових і технологічних трансформацій порядок денний саміту АТЕС 2026 року розширився, включивши нові можливості, зокрема цифрову економіку, безпаперові митні процедури та співпрацю у сфері штучного інтелекту. Цей порядок денний визнає, що майбутнє економічне зростання все більше залежатиме від технологічних можливостей, а не від традиційної лібералізації торгівлі.
Разом із майбутніми пріоритетами декларації лідерів могли б висвітлити поточну роботу з цих питань, що ведеться між щорічними зустрічами. Їм також слід надати докази того, що робота АТЕС уже значно знизила витрати на міжнародну комерцію в регіоні. За наявності належних ресурсів Група підтримки політики АТЕС могла б кількісно оцінити цінність, яку АТЕС уже створив і може додати в майбутньому. Це довело б, що організація — це більше, ніж просто дискусійний клуб.
АТЕС також не є невдалою зоною вільної торгівлі. Це процес добровільної співпраці, чия порівняльна перевага полягає у вирішенні питань, де члени вбачають взаємну вигоду, а не в переговорах щодо політично чутливих прикордонних бар'єрів. Настав час переглянути, чи повинно створення FTAAP залишатися найвизначнішою метою АТЕС.
Мало хто вірить, що торговельні переговори між Китаєм, Росією та США є можливими в осяжному майбутньому. Навіть якби переговори в масштабах усього регіону розпочалися, вони б не відбувалися в рамках АТЕС. Тому лідерам варто переоцінити свою прихильність до мети, яка знаходиться поза межами контролю АТЕС.
Одним із варіантів є збереження FTAAP як основної амбіції АТЕС із поясненням того, що, на відміну від традиційних угод про вільну торгівлю (як-от Всеосяжна і прогресивна угода про транстихоокеанське партнерство), вона не залежатиме передусім від усунення прикордонних бар'єрів. Такий підхід базувався б на існуючих сильних сторонах АТЕС. АТЕС міг би заохочувати торговельні переговори, не дозволяючи відсутності прогресу щодо традиційних прикордонних бар'єрів гальмувати іншу діяльність організації.
Проте це не розвіяло б сприйняття того, що АТЕС не досягає поставленої мети. Значних зусиль все одно вимагало б пояснення того, що АТЕС прагне створити зону вільної торгівлі, яка насправді такою не є.
Європа, яка лібералізувала торгівлю між своїми економіками ще в 1960-х роках, пропонує корисне порівняння для довгострокового виклику АТЕС. До 1990-х років європейські уряди усвідомили, що глибша інтеграція вимагає значно більшого, ніж просто вільна торгівля, і взялися за створення єдиного ринку. Відтоді стало зрозуміло, що єдиний європейський ринок ніколи не може бути повністю завершеним — завжди є над чим працювати.
Спираючись на цей досвід, лідери АТЕС можуть пояснити, що їхні амбіції виходять далеко за межі вільної торгівлі. Виклик полягає в тому, щоб продовжувати знижувати всі витрати та ризики економічної інтеграції, поступово рухаючись до безшовного регіонального економічного простору. Нові можливості для співпраці виникатимуть завжди.
Коли це ширше, безперервне завдання економічної співпраці буде усвідомлено, лідери АТЕС зможуть продемонструвати цінність роботи організації. Поряд із майбутнім порядком денним, їхні декларації можуть висвітлити вимірюваний внесок, який процес АТЕС уже робить — і продовжуватиме робити — у глибшу, взаємовигідну інтеграцію між економіками-членами.
Ендрю Елек — науковий співробітник Кроуфордської школи публічної політики Австралійського національного університету. У 1989 році він був першим головою вищих посадових осіб АТЕС.
Оригінал: eastasiaforum.org