Генетичне редагування людських ембріонів є «моральним обов’язком» — засновниця стартапу
· Азія
Засновниця біотех-стартапу Origin Genomics стверджує, що редагування людських ембріонів є необхідним для лікування важких генетичних хвороб, попри етичні застереження та технічні ризики.
Коли китайський біомедичний науковець Хе Цзянькуй у 2018 році оголосив про народження перших у світі дітей з відредагованим геномом, його експеримент був засуджений світовою спільнотою як безрозсудний і передчасний, що зрештою призвело до ув’язнення вченого.
Однак рух за просування редагування геному людських ембріонів не припинився. Біотехнологічна підприємниця Кеті Тай стверджує, що редагування ембріонів — це не просто невідкладна справа, а й «моральний обов’язок».
Як оцінити потенціал і ризики
Тай — 30-річна засновниця компанії Origin Genomics, заснованої в березні цього року з метою впровадження технології редагування геному людських ембріонів у клініках екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). У новій статті, опублікованій у науковому журналі Trends in Genetics, Тай стверджує, що для просування досліджень «дизайнерських немовлят» і їх переходу до клінічного застосування слід залучити державне фінансування та розробити нову регуляторну базу.
Проте залишаються відкритими питання: які докази необхідні, щоб визнати спробу вагітності з відредагованим ембріоном безпечною, і з якими ризиками можуть зіткнутися діти, що народяться в результаті?
Генк Грілі, професор права та директор Центру права та біонаук Стенфордського університету, зауважує: «Ми засвоїли уроки з минулих клінічних випробувань, де траплялися смертельні випадки, попри відсутність явних тривожних сигналів».
Редагування зародкової лінії передбачає зміну ДНК в ембріонах або інших клітинах, що передають генетичну інформацію наступним поколінням. Внесені зміни можуть успадковуватися, що теоретично дозволяє назавжди виправити мутації, які викликають серйозні спадкові захворювання. Однак водночас виникає ризик «нецільових ефектів» — змін ДНК у небажаних місцях, що може створити нові ризики для здоров’я, які так само передаватимуться нащадкам. Саме через ці небезпеки багато країн забороняють редагування ембріонів для репродуктивних цілей.
Навіть люди, які мають ризик передати дітям спадкові хвороби, можуть скористатися комбінацією ЕКЗ та генетичного скринінгу, щоб обрати ембріон без генетичних дефектів до його імплантації. Критики редагування ембріонів стверджують, що оскільки такий метод вибору здорових ембріонів уже існує, гострої потреби в редагуванні немає. Грілі зазначає, що редагування ембріонів могло б допомогти лише «мізерній частці людей».
З іншого боку, нинішній метод ЕКЗ має недолік — він неефективний. Навіть у людей без ризику спадкових захворювань отримати ембріон, який нормально розвиватиметься, непросто. Наприклад, подружжя Ієна Воттса та Шаєнн Зіглер пройшли через три цикли ЕКЗ, намагаючись зачати дитину без мутації, що викликає хворобу Шарко — Марі — Тута (прогресуюче неврологічне захворювання, що впливає на дрібну моторику). Нерідко яйцеклітини не запліднюються, або ж ембріони припиняють розвиток чи мають хромосомні аномалії. Додавання генетичного скринінгу часто призводить до того, що навіть життєздатні ембріони виключаються з процесу імплантації.
У випадку Воттса і Зіглер за три цикли ЕКЗ вдалося отримати вісім ембріонів із нормальним набором хромосом, але лише три з них не мали мутації Воттса. Для родини, яка мріє про 3–4 дітей, цих трьох ембріонів може виявитися недостатньо.
«Варіанти, які пропонують зараз, — це або відмовитися від дітей, або нескінченно повторювати процедуру ЕКЗ», — каже 36-річний інженер із Лонг-Біч Воттс. Редагування геному могло б розширити можливості для таких людей. Воно також могло б стати порятунком для рідкісних випадків, коли обоє партнерів мають по дві копії шкідливої мутації, і всі ембріони неминуче успадковують хворобу.
«Ми прагнемо не відсіювати ембріони, а лікувати ці захворювання», — каже Тай, колишня стипендіатка Thiel, яка якось назвала себе «Барбі біотехнологічного світу».
Прогрес у технологіях і невирішені завдання
Винахід CRISPR понад десять років тому відкрив шлях до появи редагованих дітей, і відтоді точність методів лише зростала. У червні цього року команда дослідників з Колумбійського університету оголосила, що за допомогою нового методу «редагування основ» (base editing) вони змогли відредагувати людські ембріони на ранній стадії з надзвичайно високою точністю. Тай посилається на це дослідження, стверджуючи, що технологія прецизійного редагування геному вже цілком реальна.
Тай пише, що якщо існує безпечний і ефективний спосіб запобігти хворобі, пацієнти повинні мати право вибору. «Обов’язок медицини полягає не лише в тому, щоб не нашкодити, а й у тому, щоб запобігти стражданням, якщо існують ефективні методи втручання», — додає вона. При цьому Тай наголошує, що технологію не слід використовувати для покращення таких якостей, як інтелект.
Схоже, ідею підтримують багато хто. Згідно з європейським опитуванням, опублікованим у липні, прихильників редагування людських ембріонів виявилося більше, ніж противників.
За словами Тай, її компанія Origin Genomics, що базується в Нью-Йорку, працює над оптимізацією методів редагування основ і «прайм-редагування», використовуючи людські ембріони, надані пацієнтами ЕКЗ для досліджень. Втім, наразі вони використовують лише лінії ембріональних стовбурових клітин. Тай очікує, що за кілька місяців отримає дані, які підтвердять безпеку та ефективність їхніх інструментів. Варто зазначити, що попередня компанія Тай, Manhattan Genomics, раптово закрилася через кілька місяців після початку діяльності.
Попри те, що дослідження Колумбійського університету показало можливість внесення точних генетичних змін, воно не виправляло мутації, що викликають хвороби. Більше того, розроблені інструменти спричинили ненавмисні та непередбачувані зміни в геномі. Тому в публікації за вересень було зроблено висновок, що технологія ще не готова до клінічного застосування через ризик «небажаних результатів». Оскільки результати варіюються, успішна робота одного інструмента не гарантує безпеку іншого.
«Кожна нова генетична мутація потребує нової індивідуальної терапії», — каже Дітер Еглі, керівник дослідження в Колумбійському університеті. Це означає не лише технічні складнощі, а й величезні витрати часу та коштів на розробку методу для кожного конкретного випадку.
Залишилися перешкоди на шляху до реалізації
Хоча Тай визнає, що технологія ще не готова до клінічного використання, вона наполягає, що практична реалізація вже близько, і настав час подолати правові та фінансові перешкоди для використання методу в клініках США. Зараз американське законодавство обмежує державне фінансування досліджень людських ембріонів, а Управління з продовольства і медикаментів США (FDA) заборонено навіть розглядати заявки на клінічні випробування ембріонів, якщо вони передбачають спадкові генетичні зміни.
Більшість науковців погоджуються, що рано чи пізно це стане реальністю в клініках. Розбіжності лише в тому, «коли» це станеться і що саме знадобиться для визнання методу «достатньо безпечним».
Паула Амато, професорка акушерства та гінекології в Орегонському університеті здоров’я та науки (OHSU), яка також консультує компанію Preventive, каже: перш ніж переходити до експериментів на тваринах, наприклад, приматах, необхідно провести сувору оцінку на запліднених яйцеклітинах у лабораторії. Крім того, вона наголошує, що потрібні довгострокові дослідження протягом кількох поколінь, щоб виключити непередбачувані наслідки. Origin Genomics поки що не проводить досліджень на тваринних моделях і не планує цього найближчим часом.
Навіть якщо редагуючий інструмент працює бездоганно, гарантувати відсутність ненавмисних генетичних змін у конкретному ембріоні, що імплантується, неможливо. Імовірно, знадобиться генетичний тест після редагування, але оскільки біопсія ембріона дозволяє отримати лише кілька клітин, зміни в інших клітинах можуть залишитися непоміченими.
Крім того, виявлені «нецільові ефекти» можуть проявитися лише через багато років — після того, як дитина виросте і сама матиме дітей.
«Ви ніколи не зможете бути впевнені на 100%, що перевірили все, — каже Шукрат Міталіпов, директор Центру ембріональних клітин та генної терапії в OHSU (який раніше консультував Manhattan Genomics). — Навіть якщо ви вважаєте, що це безпечно, імплантація ембріона — це все одно, що повертати в утробу якусь "чорну скриньку"».
Амато наполягає на обов’язковому консультуванні пацієнтів щодо цих ризиків.
Воттс і Зіглер вважають: якщо існує шанс народити дитину без хвороби навіть із ризиками, що супроводжують нові технології, це того варте. Зіглер зараз на 20-му тижні вагітності після імплантації одного з ембріонів, що не успадкував мутацію Воттса. Вони продовжують зберігати ембріони, що несуть мутацію, сподіваючись, що з часом технологія їх виправлення стане доступною.
«Якщо вибір лише між тим, щоб викинути ембріони, або дати шанс новій технології, я підтримую надання цього шансу», — каже Зіглер.
Оригінал: wired.jp