Геологічна загадка: чому в історії Землі зник мільярд років?
· Наука
Вчені розкрили таємницю «Великого незгіддя» — геологічної прогалини, де з літопису Землі безслідно зникли сотні мільйонів років через тектонічне підняття континентів та їх подальшу льодовикову ерозію.
Уявіть, що ви відкриваєте підручник з історії та бачите, що кілька розділів просто вирвані. Саме це виявили геологи в 1870-х роках, досліджуючи гірські породи на кількох континентах.
Вони назвали це явище «Великою незгідністю» (Great Unconformity). Там, де шари гірських порід зазвичай накладаються один на одного в чіткій послідовності від найдавніших до наймолодших, у багатьох місцях світу спостерігається прогалина у сотні мільйонів років.
Протягом 150 років ніхто не знав, що саме стерло ці «відсутні розділи». У новому дослідженні, опублікованому сьогодні в журнані Nature, ми нарешті надаємо пояснення: глибинні процеси всередині Землі підняли деякі континенти високо над рівнем моря, де їхні поверхні були зішліфовані рухом величезних крижаних щитів.
Велика незгідність
Шари гірських порід часто накопичуються в хронологічному порядку: найдавніші — знизу, наймолодші — зверху.
Проте в деяких місцях, наприклад, у Великому каньйоні в Північній Америці, можна торкнутися шарів породи двох різних епох, між якими лежать сотні мільйонів років. Плаский шар осадових порід віком близько 540 мільйонів років або менше лежить безпосередньо на кристалічному «фундаменті», вік якого сягає двох мільярдів років.
Десь посередині значна частина (до чверті) історії Землі просто зникла.
У той період відбувалися важливі події. Осадові шари з «молодшого» боку Великої незгідності з’являються в той самий час, що й масштабне урізноманітнення форм життя на Землі. Це так званий кембрійський вибух, який розпочався близько 540 мільйонів років тому.
Вчені припускали, що під час Великої незгідності цілі континенти зазнали ерозії, що могло змінити хімічний баланс морської води та дозволило тваринному світу процвітати.
Загадка зниклої породи
Геологи знаходили докази Великої незгідності по всій Північній Америці та в частинах Північного Китаю, а також під молодшими шарами порід у Північній Європі. Проте її походження залишалося загадкою.
Деякі вчені стверджували, що причиною стала ерозія, спричинена масивними льодовиковими щитами в період «Землі-сніжка» (Snowball Earth) між 720 та 635 мільйонами років тому. Інші вказували на перегрупування континентальних блоків, процеси горотворення, спричинений теплом рух надр Землі, вулканічну активність або глобальні зміни рівня моря.
Перевірка цих гіпотез була складним завданням, оскільки головним доказом є сама відсутність породи. Як наслідок, нам довелося працювати з тим, що ми вже знаємо, щоб заповнити ці прогалини.
Як гаряча порода рухає континенти
У нас була теорія, що на створення Великої незгідності міг вплинути рух земної мантії, зумовлений перепадами температури. Мантія — це шар гарячої твердої породи товщиною 2900 кілометрів, який повільно рухається протягом десятків і сотень мільйонів років. Гаряча мантія піднімається з глибин, а холодна — опускається, штовхаючи та тягнучи поверхню над собою.
Цей величезний, повільний рух може піднімати або опускати поверхню на сотні метрів. Континенти лежать поверх мантії та піднімаються або опускаються внаслідок її руху.
Ми використали австралійський суперкомп'ютер Gadi, щоб змоделювати, як рух мантії впливав на континенти протягом останнього мільярда років.
Наші результати послідовно показували, що конвекція мантії спричинила підняття давніх континентальних блоків: Лаврентії (яка зараз складає більшу частину Північної Америки), Балтики (частини Північної Європи) та Північного Китаю — починаючи приблизно мільярд років тому і до 540 мільйонів років тому. Протягом останніх 540 мільйонів років вони опускалися.
Це вертикальне коливання є ідеальним сценарієм для формування та збереження Великої незгідності. Коли ці континентальні блоки піднімалися, кристалічний фундамент опинявся на поверхні, а шари осадових порід зверху змивалися ерозією. Потім, коли блоки опускалися, почали формуватися нові шари осадових порід, які збереглися в геологічних пластах донині.
Підняті континенти, очищені льодом
Важливо, що підняття, передбачене нашими моделями, збігається з періодом «Землі-сніжка». У цей час величезні льодовикові щити протягом десятків мільйонів років скребли поверхню континентів.
Льодовики та крижані щити ефективніші за річки в ерозії континентів, навіть на пологих схилах. Льодовикові щити повільно сповзали вниз по піднятих континентах, стираючи все на своєму шляху.
На відміну від Лаврентії, Балтики та Північного Китаю, ми виявили, що Австралія та Південна Америка пережили лише два цикли підняття та опускання починаючи з 900 мільйонів років тому. Цей сценарій не сприяє утворенню та збереженню Великої незгідності — і справді, ми бачимо мало доказів цього явища на цих континентах.
Наше дослідження свідчить про те, що «вирвані сторінки» в геологічному архіві Землі можуть бути наслідком повільної конвекції мантії, яка м’яко піднімала цілі континенти, а потім змушувала їх опускатися протягом сотень мільйонів років.
У цьому сенсі Велика незгідність — це відбиток глибинних процесів Землі. Сили глибоко під нашими ногами залишили сліди планетарного масштабу в геологічному літописі та сформували середовище, в якому вперше розвинулося складне життя.

Оригінал: nautil.us