«Ґодзілла: Мінус Нуль» показує битву Короля монстрів з Кінг Гідою у післявоєнній Японії
· Азія
Після успіху «Мінус один», режисер Такаші Ямазакі повертається з фільмом «Ґодзілла: Мінус Нуль», де Король монстрів зійдеться у масштабній битві з триголовим кайдзю Кінг Гідою у 1949 році.
Фільм «Ґодзілла: Мінус один» (Godzilla Minus One), що вийшов у 2023 році, став першою японською стрічкою, яка здобула «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. Три роки потому «Ґодзілла: Мінус нуль» (Godzilla Minus Zero) розвиває цей успіх, пропонуючи ще більш захопливий екшн у формі битви кайдзю, яка гарантовано вразить шанувальників фільмів про монстрів.
За сім десятиліть, що минули з моменту першої появи Ґодзілли у 1954 році, цей велетенський звір став королем японських кайдзю. Водночас він еволюціонував від уособлення жахів війни та атомної зброї до героїчної постаті, що знаходить союзників для боротьби з іще лютішими монстрами. Ця зміна була радикальною як за формою, так і за роллю, причому Голлівуд також неодноразово намагався докласти руку до образу чудовиська.
У майбутньому фільмі «Ґодзілла: Мінус нуль» (в Японії відомому як Godzilla –0.0) режисер Ямадзакі Такаші представляє нове бачення одного з найбільш історичних зіткнень франшизи. У попередній роботі, «Ґодзілла: Мінус один», він перезапустив сюжет усієї серії, розмістивши першу появу Ґодзілли в Токіо 1947 року, одразу після Другої світової війни. Цього разу події розгортаються двома роками пізніше, коли Японію атакує триголовий кайдзю — Король Гідора.
Король Гідора в небі над Японією, що оговтується
Лише через чотири роки після закінчення війни Японія все ще оговтується від руйнувань, завданих як самою війною, так і атакою Ґодзілли. Відновлення просувається повільно, але раптом новий кайдзю атакує Мацумото в префектурі Нагано з жахливою руйнівною силою. Він рівняє місто з землею, забираючи величезну кількість життів.
Нода Кенджі (у виконанні Йошіоки Хідетаки), який розробив стратегію перемоги над Ґодзіллою двома роками раніше, очолює урядове бюро, відповідальне за реагування на масштабні катастрофи. Тепер йому доводиться зіткнутися з новою загрозою — Королем Гідорою. Він збирає команду, до якої входять блискучий метеоролог Аояма Макото (Нагасава Масамі), біолог Муракамі Канджі (Танака Мін), який першим повідомив про атаку Гідори, та ескадрилья військових пілотів.
Колишній пілот-камікадзе та вцілілий після атаки Ґодзілли Шікішіма Коічі (Камікі Рюноске) тепер живе простим, щасливим життям зі своєю дружиною Норіко (Хамабе Мінамі) та Акіко, маленькою сиротою війни, яку вони виховують як власну доньку. Попри занепокоєння Ноди, Шікішіма наполягає на участі в боротьбі проти Короля Гідори.
Проте сила монстра виявляється надто великою для людей. Команда зазнає невдач на кожному кроці, аж поки вони не розробляють останній, відчайдушний план.
Кайдзю як метафора
Починаючи з другого фільму про Ґодзіллу — «Ґодзілла знову нападає» (1955) — масштабні битви між кайдзю стали невід’ємною частиною серії. У «Шьова-серії» (період правління імператора з 1926 по 1989 рік) Ґодзіллу почали зображати як героїчну постать. Фільми від «Ґодзілла проти Біолланте» (1989) до «Ґодзілла проти Дестроя» (1995) утворюють «Хейсей-серію», де основна увага приділялася лише боям цих велетенських істот. У цих версіях Ґодзілла втратив роль уособлення жахів війни та атома, поступившись місцем чистої розваги.
Однак у «Ґодзіллі: Мінус один» Ямадзакі повернув образ Ґодзілли як істоти чистого жаху. Громіздка постать, що кидає зловісні погляди на натовпи людей, які тікають. Чорний дощ, що падає на спалену радіоактивними променями Ґіндзу. Ці образи нагадували привидів загиблих під час війни, попереджаючи Японію не забувати про конфлікт тієї епохи.
У новому фільмі Ямадзакі показує Ґодзіллу не як героя, а як силу, що виходить за межі людського розуміння, надаючи їй приголомшливої ваги та присутності. Ревіння звіра також здається потужнішим, змушуючи мимоволі відсахнутися від екрана.
Розлючений Король Гідора має силу з легкістю нищити міста, що відбудовуються. Він з'являється нізвідки, зрівнює квартали з землею і зникає. Якщо Ґодзілла втілював війну та атом, то Король Гідора, можливо, є уособленням стихійного лиха, подібного до великого вітру, що змітає все на своєму шляху. Можливо, саме тому до складу команди опору включили Аояму, яка спеціалізується на прогнозуванні тайфунів.
План використати Ґодзіллу, щоб відігнати Короля Гідору, — це не що інше, як спроба використати зброю, що не піддається людському контролю, щоб відвернути катастрофу, яку неможливо передбачити. Команда відчайдушно сподівається, що наука зможе знайти спосіб вирішити майже неможливе завдання — приборкати кайдзю.
Ямадзакі, який у попередній роботі віддавав шану таким стрічкам, як «Парк Юрського періоду» (1993) та «Щелепи» (1975), схоже, представляє новий фільм одночасно і як фільм-катастрофу/горор через руйнівні битви кайдзю, і як «місіонерське кіно», де вправні експерти ризикують життям заради плану приборкання монстрів. Якщо «Ґодзілла: Мінус один» робив більший акцент на людській драмі, то остання робота за підходом ближча до фільму «Шін Ґодзілла» (2016) Анно Хідеакі.
Вижити після атомного бомбардування та Ґодзілли
Перш за все, Ямадзакі, схоже, вшановує витоки франшизи про Ґодзіллу.
Основою цього фільму є та сама пам'ять про війну, що була в «Ґодзіллі: Мінус один». У попередньому фільмі цей важкий тематичний тягар ніс Шікішіма. Цього разу центральною фігурою, що викликає ці асоціації, стає професор Муракамі (Танака Мін). Він пережив атомне бомбардування Хіросіми, яке забрало в нього всю сім'ю, а потім пережив першу атаку Ґодзілли.
Шікішіма, який був пілотом-камікадзе, приреченим на смерть, відчував глибоку провину за те, що вижив. Але Муракамі, інший вцілілий, який на власні очі бачив втрати, спричинені Ґодзіллою, тепер відчайдушно прагне вижити, використовуючи монстра як зброю, щоб уникнути ще більшої катастрофи.
У ролі Муракамі Танака ніби втілює лють, смуток і стійкість тих, хто пережив війну. Існує велика іронія в постаті людини, яка краще за будь-кого знає жахливу силу насильства, але змушена вдаватися до використання цієї сили. Поєднання образу Муракамі з Ґодзіллою у фільмі настільки потужне, що, здається, затьмарює копітку майстерність і візуальні ефекти, якими фільм відтворює краєвиди післявоєнної Японії.
Суперечності Ґодзілли
«Ґодзілла: Мінус нуль» — це фільм про зброю та насильство; власне, багаторічна привабливість стрічок про Ґодзіллу полягала в їхніх насичених подіями сценах руйнування та боротьби. Світове визнання, яке здобув «Ґодзілла: Мінус один», було зумовлене як дизайном монстра, так і візуальними ефектами, використаними для втілення цього задуму.
Новий фільм знову використовує передові технології, щоб запропонувати головну «родзинку» фільмів про Ґодзіллу. Битва між кайдзю виглядає страшнішою, величнішою та ефектнішою, ніж будь-що, досягнуте Голлівудом. А фінал гарантовано викличе мурашки по шкірі у справжніх фанатів.
Але цього разу робота здається ще більш свідомою своєю приналежністю до всесвіту Ґодзілли. Сюжетна основа про те, що людству потрібен Ґодзілла як противага іншим кайдзю, — це просте оновлення таких попередніх робіт, як «Кінг-Конг проти Ґодзілли» (1962), «Ґодзілла проти Дестроя» (1995) або «Ґодзілла: Фінальні війни» (2004). Зображення клітин Ґодзілли було закладено у фільмі «Ґодзілла проти Біолланте» (1989), а деякі сцени відсилають до фільму «Ґодзілла» 1984 року.
Навіть зважаючи на жахливий спосіб, у який Ґодзілла виходить на сцену, видовище його протистояння з Королем Гідорою захоплює. Ви ловите себе на думці, що хочете, аби він продемонстрував більше тієї приголомшливої сили, яку люди у фільмі так наполегливо намагаються стримати. Суперечність між страхом перед цією руйнівною силою та непереборним потягом до неї відчуває не лише Муракамі. Ми, глядачі, зачаровані цією нищівною міццю.
Ґодзілла — це одночасно і втілення воєнної атомної сили, і зірка бойовиків, яку обожнюють глядачі. Досвід, який Ямадзакі дарує аудиторії у цьому фільмі, розділяє всі повороти долі, які Ґодзілла пережив за свою історію. Постаті людей, які все ще несуть на собі шрами війни, оточені жахливим насильством битви кайдзю, здаються мініатюрним вираженням цієї суперечності.
Саме це робить «Ґодзіллу: Мінус нуль» дивовижним фільмом, зовсім не схожим на інші стрічки про цього монстра. Це робота надзвичайного страху, краси та розваги.
(Опубліковано японською мовою. Фото банера: сцена з фільму «Ґодзілла: Мінус нуль». Усі фото © 2026 Tōhō.)
Оригінал: www.nippon.com