Гравітація може «перемикатися» подібно до магнітного поля Сонця, свідчать нові дослідження рівнянь Ейнштейна

· Наука

Гравітація може «перемикатися» подібно до магнітного поля Сонця, свідчать нові дослідження рівнянь Ейнштейна

Вчені виявили, що гравітаційні «листи» можуть розриватися та з'єднуватися, подібно до магнітного перепідключення на Сонці, що відкриває нові шляхи для обміну енергією між гравітацією та матерією.

Дослідники припускають, що гравітаційні польові листи можуть розриватися та з'єднуватися в нових конфігураціях за аналогією з лініями магнітного поля, які спричиняють сонячні спалахи. Нове теоретичне дослідження, опубліковане в журналі Physical Review D, свідчить про те, що цей процес, відомий як магнітне перепідключення, має свій гравітаційний аналог, що відкриває нові погляди на взаємодію гравітації та матерії.

Автори роботи, Лука Коміссо з Колумбійського університету та Феліпе Асенхо з Університету Адольфо Ібаньєса, використали математичний метод, відомий як тетрадна формулювання. Він дозволяє представити гравітацію через геометричні структури, що нагадують електричні та магнітні поля. Попереднє дослідження припустило, що гравітаційні поля можуть формувати двовимірні структури, названі гравітаційними польовими листами, які, подібно до магнітних ліній, у нормальних умовах залишаються «замороженими» у просторі-часі.

Механізм гравітаційного перепідключення

Нове дослідження демонструє, що ці листи можуть не лише розтягуватися, але й розриватися та з’єднуватися в нових конфігураціях. Автори пояснюють, що таке «гравітаційне перепідключення» відбувається лише за певних умов, коли в системі не залишається альтернативного потоку, який міг би утримати ці структури цілісними. Цей процес змінює швидкість обміну енергією та імпульсом між гравітаційним полем і матерією, а також впливає на гравітаційну спіральність — показник того, наскільки переплетені гравітаційні лінії.

«У фізиці плазми перепідключення стало важливою частиною нашого розуміння того, як магнітні поля реорганізуються та обмінюються енергією з матерією. Чи може щось подібне бути справедливим для гравітації?», — зазначив Лука Коміссо.

Важливо, що висновки дослідників базуються виключно на загальній теорії відносності Альберта Ейнштейна, не потребуючи залучення нової фізики. Вчені припускають, що цей механізм може відігравати роль в екстремальних космічних подіях, наприклад, під час злиття чорних дір або нейтронних зірок, де геометрія простору-часу зазнає суттєвих змін.

Наразі автори дослідження лише починають вивчати можливі наслідки виявленого явища. Серед перспективних напрямків — з'ясування того, чи може «гравітаційне перепідключення» залишати специфічні «підписи» у гравітаційних хвилях, які фіксують такі обсерваторії, як LIGO. Як зауважив Коміссо, хоча теорія Ейнштейна перевірена багатьма експериментами, «навіть через понад століття з цих самих рівнянь все ще можна отримати нові ідеї».

За матеріалами Live Science

Про Що? — новини науки, технологій і світу