Як гриби підтримують здоров'я нашої планети?

· Наука

Як гриби підтримують здоров'я нашої планети?

Мікоризні гриби щороку поглинають третину викидів CO2 від викопного палива, функціонуючи як стратегічні економічні агенти у підземній торговій мережі.

Люди часто сприймають ґрунт як звичайний бруд, але насправді він є чим завгодно, тільки не інертною субстанцією. Під вашими ногами кипить робота: величезна мережа мікоризних грибів обмінюється мінералами з корінням рослин. Ця торговельна система не лише збагачує ґрунт, а й щороку поглинає 13 мільярдів тонн атмосферного вуглекислого газу — це приблизно третина від усіх світових викидів внаслідок спалювання викопного палива. Вчені знають, що ці гриби утворюють партнерства з 80% усіх видів рослин на Землі — зв’язок, що виник близько 450 мільйонів років тому. Проте досі залишається загадкою, як організми, що не мають мозку чи центральної нервової системи, вирішують, з ким торгувати і на яких умовах.

Тобі Кірс, еволюційний біолог із Вільного університету Амстердама, присвятила більшу частину своєї кар’єри тому, щоб зробити цей прихований світ видимим. Спираючись на економіку та теорію ігор, а також використовуючи інструменти від флуоресцентних квантових точок до роботів для візуалізації, її лабораторія досліджує, як саме гриби та рослини ведуть свої перемовини. Ця робота ставить нові запитання про ґрунт, вуглець і навіть про те, що саме вважається окремим організмом. У цьому випуску Кірс розповідає співведучому Стівену Строгацу, як ці безмозкі, децентралізовані організми можуть діяти стратегічно — розрізняючи кращих і гірших партнерів та перенаправляючи ресурси мережею туди, де рослина «заплатить» за них більше. Вона також ділиться тим, як створила світову спільноту дослідників для картування біорізноманіття цих підземних мереж та захисту їхнього існування.


Природа під нашими ногами

Стівен Строгац: Уявіть, що ви гуляєте лісом чи Центральним парком. Що у вас під ногами? На що ступають ваші черевики?

Джанна Левін: Думаю, люди дуже здивувалися б, дізнавшись, що в Центральному парку є справжня природа. Там є трава, дерева, птахи. І, звісно, бруд.

Строгац: Давайте зосередимося на бруді. Ми хочемо поговорити про те, що відбувається під землею — про так звані мікоризні гриби. Я дізнався, що їх правильно називати «фунгі» (fungi).

Левін: Не «фан-гай» (fun-guy)?

Строгац: Ні, не «фан-гай». Я говорив з людиною, яка змінила моє уявлення про ці гриби під ногами та про «деревну всесвітню мережу» (wood wide web). Це мікоризна мережа — величезна система грибів, яку ми зазвичай не помічаємо, але вона неймовірно важлива для з’єднання коренів та забезпечення дерев і рослин поживними речовинами. Близько 80–90% усіх видів рослин у світі отримують допомогу від цих грибів.

Вони також допомагають нашій атмосфері та клімату. Вони збагачують ґрунт, що важливо для сільського господарства та біорізноманіття. Вони навіть можуть сприяти формуванню хмар завдяки викиду своїх спор над тропічними лісами.

Левін: Ого.

Строгац: Отже, гриби, можливо, не отримують належної поваги, але вони відіграють таку ж важливу роль для світу, як тварини чи рослини.

Левін: Це дійсно цікаво, адже ми постійно чуємо про роль бактерій, але гриби впливають на всю екосистему не менш потужно.

Строгац: Бактерії дуже тісно пов’язані з цими грибами. Саме про це ми й поговоримо з нашою гостею — Тобі Кірс, еволюційним біологом з Вільного університету Амстердама та стипендіатом фонду Макартурів.


Стародавнє партнерство

Строгац: Тобі, вітаємо на «The Joy of Why». Чи можете ви в широкому сенсі описати, чим займаєтеся?

Тобі Кірс: Я вивчаю клас організмів під назвою мікоризні гриби. Слово «мікориза» походить від грецьких myco (гриб) і rhizal (корінь). Це клас грибів, що утворюють дуже близькі стосунки з переважною більшістю рослин. Це надзвичайно старе партнерство.

Воно виникло близько 450 мільйонів років тому і було фундаментальним для рослин, що переходили з вологого водного середовища на суходіл. Фактично, протягом перших десятків мільйонів років гриби слугували кореневою системою для рослин, оскільки коріння як орган з’явилося значно пізніше.

Строгац: Тобто рослини не обтяжували себе створенням власного коріння? Вони використовували гриби для цього?

Кірс: Саме так. Рослини спрямовували вуглець, який вони отримували під час фотосинтезу, до цих грибних мереж у ґрунті, а натомість отримували такі ресурси, як фосфор і азот. Гриби дуже вправно руйнують скельні породи та засвоюють важкодоступні мінерали.

Економіка під землею

Строгац: Ви згадали «мережу». Коли ви говорите про мікоризну мережу, що саме ми маємо собі уявити?

Кірс: Це дуже тонкі нитки, тонші за людську волосину — лише кілька мікрон у діаметрі. Мережі, на яких ми фокусуємося, називаються арбускулярними мікоризними грибами. Ми часто називаємо їх «відкритими трубами», оскільки всередині немає перегородок. Це робить їх одними з найбільших клітин на Землі.

Разом із біофізиками з інституту AMOLF ми розробили роботів для візуалізації, які дозволяють нам відстежувати окремі вузли в цих мережах. Ми спостерігаємо, як гриби приймають рішення: чи йти ліворуч, чи праворуч, чи утворювати «міст» при злитті. Вони буквально створюють ланцюг постачання: рослина «закачує» вуглець (який ми позначаємо флуоресцентними мітками), і ми бачимо, як він рухається цією відкритою трубою до кінчиків, де гриб використовує його для побудови мережі. Одночасно в зворотному напрямку рухаються фосфор та азот.

Строгац: Це звучить як економіка. Виходить, це кооперативний ринок?

Кірс: Саме так, це підземна економіка. Ми вивчаємо, за яких умов розвиваються певні торговельні стратегії. Чи може рослина відрізнити «кооперативного» партнера від «ледачого»? В експериментах ми довели, що так: рослини послідовно віддають більше вуглецю тим грибам, які повертають більше фосфору. І навпаки: гриби «штрафують» рослини, що перебувають у тіні і не можуть виділити багато вуглецю, перенаправляючи свої ресурси до ефективніших партнерів.

Це не обов’язково означає свідомі рішення. Це стратегії, вписані в ДНК організму. Вони адаптуються до середовища, щоб максимізувати обмін ресурсами. І це критично важливо для виживання планети: регулювання клімату, здоров’я ґрунтів і навіть нашого власного харчування. Якщо ми продовжимо руйнувати ці мережі, ми ризикуємо прискорити глобальне потепління та колапс екосистем.

Оригінал: www.quantamagazine.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу