Як місія Voyager 1 змінила наше розуміння Юпітера
· Наука
Космічний апарат Voyager 1 досяг відстані 25,89 млрд км від Землі, нагадуючи про свою історичну місію 1979 року, яка повністю змінила наші знання про Юпітер та його кільця.
Космічний апарат NASA Voyager 1, який перебуває в космосі з 1977 року, досяг нової історичної позначки. У середу, 18 листопада, відстань до нього від Землі склала 16,09 мільярда миль (25,89 мільярда кілометрів). Це означає, що сигналу, який передає зонд, потрібно рівно 24 години, щоб подолати простір до нашої планети — відстань, яку в астрономії називають «світловим днем».
Хоча камери Voyager 1 були вимкнені ще у 1990 році після створення знаменитих знімків «Блідо-блакитна цятка» та «Сімейний портрет Сонячної системи», деякі з них кардинально змінили уявлення про зовнішні планети. Особливо важливою стала місія до Юпітера у 1979 році, коли апарат наблизився до планети на відстань 174 000 миль (280 000 км).
Відкриття динамічних світів
Під час наближення зонд фотографував Юпітер кожні 96 секунд, створивши таймлапс його атмосфери. Вчені побачили, що планета значно динамічніша, ніж вважалося раніше: хмари рухалися різними смугами та з різною швидкістю, утворюючи планетарні шторми. Завдяки зйомці з інтервалом у 96 секунд вдалося створити таймлапс, який показав близько 60 «юпітеріанських днів».
Крім того, Voyager 1 виявив, що Юпітер має власну систему кілець, які складаються переважно з пилу. До цього жоден телескоп не бачив кілець. Згодом було з’ясовано, що подібні кільця притаманні всім чотирьом планетам-гігантам Сонячної системи, а їхнє поповнення матеріалом, ймовірно, відбувається через вулканічну активність супутника Іо.
Саме на Іо Voyager 1 вперше в історії спостережень зафіксував діючий вулкан на іншому небесному тілі. Це показало, що геологічно активними можуть бути не лише планети, а й супутники. На знімку видно Loki Patera — найбільший вулкан Іо, його оцінювана ширина становить 125 миль (200 км); він викидає матеріал у космос.
Наразі Voyager 1 продовжує свій шлях у міжзоряному просторі, куди він вийшов у 2012 році. Just this week, China's space agency announced its intention to send a lander to Jupiter's moon Callisto in the first-ever landing mission to the Jovian system. Попри поважний вік, він досі передає дані завдяки магнітним та плазмовим детекторам — останнім двом інструментам, що отримують енергію. За оцінками спеціалістів, зонд остаточно вичерпає ресурси живлення у 2030-х роках.
За матеріалами Live Science