Як штучний інтелект допомагає в ранній діагностиці шизофренії

· Наука

Як штучний інтелект допомагає в ранній діагностиці шизофренії

Дослідники використовують ШІ для аналізу мовлення пацієнтів, що дозволяє виявляти шизофренію на ранніх стадіях і уникнути затримок у лікуванні, які тривають до півтора року.

Шизофренію складно діагностувати. У пацієнтів можуть спостерігатися галюцинації (іноді), соціальна ізоляція (можливо) або марення (не завжди). Загалом, вони просто звучать інакше, ніж зазвичай. Лікарі покладаються на свій досвід і ледь помітні ознаки, щоб визначити, наскільки відрізняється мовлення пацієнтів, а також які симптоми з’являються з часом, щоб обґрунтувати припущення про шизофренію, а не інше психічне захворювання. Це призводить до затримок у встановленні діагнозу. Американці з психотичними розладами — понад 3 мільйони з яких мають шизофренію — отримують діагноз у середньому через півтора року після появи перших симптомів.

Дослідники зараз вивчають, чи може штучний інтелект покращити діагностику та догляд, «слухаючи» та аналізуючи те, що лікарі не можуть почути або кількісно оцінити, навіть якщо програмне забезпечення працює на основі лише кількох хвилин розмови. ШІ не зробить свого грандіозного виходу в клініки вже завтра. Але його називають новим рубежем у психіатричній допомозі, який може забезпечити раннє, точне виявлення та персоналізований моніторинг захворювань на основі ледь помітних симптомів.

«Ми маємо інструменти, щоб робити це з такою точністю, якої у нас ніколи раніше не було», — каже Томас Інсел, психіатр і нейробіолог, який очолював Національний інститут психічного здоров’я США протягом 13 років.

Шизофренія — це розлад, який перешкоджає сприйняттю реальності, мисленню та емоційній регуляції людини. Він вражає близько 23 мільйонів людей у всьому світі, і зазвичай його діагностують у віці від пізнього підліткового періоду до початку 30 років. Ніхто не знає, що є його причиною, але дослідження припускають, що це може бути поєднання генетики, навколишнього середовища, хімії мозку та вживання психоактивних речовин.

Лікарі наголошують на важливості виявлення розладу якомога раніше, оскільки чим довше він залишається без лікування, тим гіршою є відповідь на терапію, вищим є ризик втрати тканини мозку, погіршення симптомів і суїциду. Але психіатри часто помиляються.

Частина проблеми полягає в тому, що діагностика наразі залежить від суб’єктивних оцінок. Ґрунтуючись на тому, що говорить пацієнт і як він це робить, лікарі заповнюють одну з кількох різних рейтингових шкал, щоб оцінити тяжкість симптомів і дійти діагнозу. Але цей процес важко стандартизувати, і оцінки лікарів для одного й того ж пацієнта можуть відрізнятися на 30–50 відсотків.

Штучний інтелект міг би допомогти автоматизувати цей процес, зробивши діагностику швидшою та точнішою. «Вперше ми можемо отримати спосіб об’єктивно сказати: наскільки це марення? Наскільки розірвані ці асоціації? Наскільки це беззмістовно?» — зазначає Інсел.

Психіатри розглядають мовлення як надійний маркер для оцінки психічного стану, оскільки воно може вказувати на розлади мислення — основну ознаку шизофренії. Люди з розладами мислення схильні хаотично переходити від ідеї до ідеї — цей хаотичний шлях ШІ може допомогти виявити. Лікарі також знають, що пацієнти з шизофренією звучать інакше. Їхній тон може бути більш монотонним або роботизованим, вони можуть робити довші паузи. Крім того, гучність їхнього голосу може не мати контрасту порівняно зі здоровими людьми, які розмовляють голосніше чи тихіше залежно від контексту та змісту розмови. Але ці відмінності важко використовувати для діагностики, особливо на ранніх стадіях.

Команда дослідників у Нідерландах вирішила перевірити, чи може ШІ допомогти. Вони відібрали аудіозаписи людей, яким психіатри раніше поставили діагноз «шизофренія», а потім використали програмне забезпечення для вимірювання 88 параметрів, таких як гучність, тривалість пауз, вимова голосних та інтонація. Потім вони використали ці показники для навчання програми ШІ, щоб та розрізняла людей із шизофренією та без неї.

Коли команда протестувала свій ШІ, використовуючи аудіофайли нових пацієнтів, які він раніше не «чув», програма відрізнила пацієнтів із шизофренією від здорових контрольних груп із точністю 86,2 відсотка і навіть змогла розрізнити різні підтипи хвороби.

Цей підхід не є особливо корисним для найочевидніших випадків, каже співавтор дослідження Альбан Воппель, дослідник з Університету Макгілла в Монреалі, який вивчає використання ШІ у психіатрії. Але ШІ може допомогти виявити пацієнтів на ранніх стадіях або тих, хто має високий ризик розвитку шизофренії, а також прогнозувати рецидиви. «Є обнадійливі ознаки того, що ми можемо вловити дуже тонкі речі, які психіатрам набагато важче помітити або передбачити», — каже він.

Санні Танг, психіатр і дослідник з Інституту медичних досліджень Файнштейна поблизу Нью-Йорка, обрала інший підхід. Замість вивчення звуків мовлення її команда зосередилася на змісті. Вони створили тип ШІ, відомий як модель машинного навчання, щоб призначати математичну «адресу» (подібну до домашньої) кожному слову в розшифровці розмови пацієнта. Аналізуючи сукупність цих адрес, програма Танг може визначити, чи залишається речення в межах однієї теми, чи «виходить за межі міста» і повертається знову, що свідчить про розлади мислення. У такий спосіб, каже Танг, вона може виміряти, «як сенс тече під час того, що говорить людина».

Коли Танг надала розшифровки мовлення людей із шизофренією та без неї, вона виявила, що ШІ міг розрізнити ці дві групи з точністю 87 відсотків. Клінічні експерти, які оцінювали пацієнтів без допомоги ШІ, досягли лише 68 відсотків точності.

Окрім діагностики, лікарі з часом зможуть використовувати ШІ для рутинного моніторингу тяжкості та прогресування симптомів пацієнта з плином часу. Таке відстеження допомагає лікарям надавати більш точну та оперативну допомогу, оцінюючи, чи дає лікування бажані результати, і виявляючи ранні ознаки рецидиву.

Сьогодні такий моніторинг вимагає регулярних зустрічей лікарів із пацієнтами, що потребує величезних витрат часу та грошей. ШІ потенційно може забезпечити такий самий догляд за значно менші ціною та дозволити здійснювати його дистанційно. «Можна попросити людину говорити в додаток або пристрій протягом кількох хвилин і отримати досить компетентну та впевнену оцінку психозу цієї особи», — каже Танг, яка сподівається підготувати інструмент до клінічних випробувань до 2030 року.

Однак попереду ще багато роботи, перш ніж діагностика за допомогою ШІ буде готова до клінічного застосування. По-перше, штучний інтелект настільки хороший, наскільки хороші дані, на яких він навчається, а в цих даних є серйозні недоліки. Згідно з оглядом досліджень, що використовують ШІ для психіатричної діагностики, багато з них базуються на невеликих групах людей, які не є репрезентативними для населення загалом. «Нам потрібні більші та різноманітніші вибірки», — каже Джеффрі Жирар, психолог з Університету Канзасу, який керував аналізом, опублікованим у 2026 році в журналі Annual Review of Clinical Psychology.

Інша проблема полягає в тому, що люди можуть говорити повільніше не через психічні захворювання, а через літній вік або розмову нерідною мовою. Люди також можуть звучати інакше у стресових ситуаціях, наприклад, у відділенні невідкладної допомоги, або під впливом ліків чи фізичної хвороби, зазначає Сандра Джаст, клінічний психолог з Арктичного університету Норвегії (UiT).

Це створює «розрив між дослідженнями та практикою», де голосові маркери можуть добре працювати в дослідженнях, але погано — у реальному світі, каже Джон Торус, психіатр і спеціаліст з інформатики в Медичному центрі Бет Ісраель Діконес при Гарварді.

В ідеалі лікарі мали б знати, як зазвичай звучить пацієнт, щоб побачити, чи змінилося його мовлення. Але збір таких базових даних передбачав би виявлення людей із високим ризиком шизофренії, а потім запис їхніх розмов, прохання щодня користуватися додатком або відстеження клінічних інтерв'ю — навіть якщо наразі в них немає жодних симптомів.

Це порушує складні етичні питання щодо конфіденційності та безпеки. «Це справді складна проблема, — каже Бріта Ельвевог, когнітивний нейробіолог з Арктичного університету Норвегії, яка вивчає моделі мовлення вже майже 30 років. — Як ми можемо зберегти особисту приватність зараз, коли починаємо використовувати технології? Мене турбує те, що люди не обов’язково беруть це до уваги».

Через усі ці обмеження дослідники не бачать, що ШІ стане діагностом шизофренії найближчим часом. «Це інструмент, а не панацея, — каже Віджай Міттал, дослідник і клінічний психолог із Північно-Західного університету в Іллінойсі. — Це ще ранні етапи, і хоча є багато ентузіазму, потрібно бути дуже обережними».

Оригінал: www.scientificamerican.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу