«Історія могла бути зовсім іншою»: вчені намагаються визначити чисельність корінного населення Америки до прибуття Колумба

· Наука

«Історія могла бути зовсім іншою»: вчені намагаються визначити чисельність корінного населення Америки до прибуття Колумба

Нові антропологічні дослідження вказують, що чисельність корінного населення Америки до приходу європейців була значно вищою, ніж вважалося раніше, і досягла піка задовго до 1492 року.

Археологи та географи десятиліттями намагалися оцінити чисельність населення Америки до 1492 року. Але це складне завдання.

Коли 12 жовтня 1492 року Христофор Колумб висадився в Америці, він зустрів корінних жителів — лукаянів — на Багамському острові, який зараз називають Сан-Сальвадор. У своєму щоденнику Колумб писав про «великі натовпи людей», які вітали його того дня, торгували з ним і розповідали про інші групи, що мешкали на сусідніх островах.

Однак через кілька десятиліть після прибуття Колумба корінне населення Америки було практично знищене тим, що антрополог Ерік Вольф назвав «Великим вимиранням» — поєднанням епідемічних хвороб, воєн і рабства, що призвело до стрімкого скорочення чисельності корінних народів.

Протягом століть дослідники намагалися з’ясувати, скільки корінних жителів населяло Америку безпосередньо перед фатальним прибуттям європейських колонізаторів.

Відповідь на це питання виявилася напрочуд невловимою, а оцінки, що базуються на історичних переписах, археологічних розкопках і місткості земель Західної півкулі, суттєво різняться.

Недавні дослідження демографії корінних американців показали, що чисельність населення досягла піку за кілька століть до того, як європейці з’явилися біля берегів Північної Америки, і якби вони прибули саме в той період, уся історія континенту могла б скластися інакше.

Ранні оцінки чисельності корінного населення

Люди живуть в Америці принаймні 14 000 років, потрапивши на континенти через регіон навколо Берингової протоки. Археологічні дані свідчать про те, що ці перші американці досить швидко розселилися по нових землях. Але те, що відбувалося з чисельністю населення між цим розселенням і прибуттям Колумба, залишається великою загадкою: оцінки кількості корінних жителів, які мешкали в Західній півкулі у 1492 році, коливаються від 1 мільйона до 112 мільйонів осіб.

«У нас немає надійних кількісних оцінок», — розповів Live Science Джордж Мілнер, антрополог з Університету штату Пенсильванія. «Цифри дуже різняться».

Одним із перших сучасних дослідників, який намагався кількісно оцінити корінне населення до Колумба, був антрополог Генрі Добінс. У книзі 1983 року Добінс використав оцінки того, скільки людей може прогодувати кожен тип ландшафту, а також історичні записи про епідемії XVI століття, щоб дійти висновку, що корінне населення становило близько 112 мільйонів осіб — це понад у 100 разів більше, ніж припускали деякі попередні експерти.

«По суті, Добінс заповнив ландшафт до його максимальної місткості, припускаючи, що всі екологічно подібні місця були заселені однаковою кількістю людей», — сказав Мілнер. «Він також зробив припущення, що епідемічні захворювання поширювалися широко і повсюдно, що мало б сенс, якби ландшафт був повністю заселений».

Проте спалах археологічних досліджень у 1970-х і 1980-х роках показав, що Америка була заселена нерівномірно, зазначив Мілнер. Тому оцінки Добінса були занадто завищеними.

Тоді дослідники почали зосереджуватися на створенні оцінок чисельності населення для окремих регіонів півкулі, використовуючи такі методи, як відносна щільність уламків кераміки на стоянках, кількість кам’яних знарядь і відщепів, кількість і розміри будинків, а також дані про смертність за людськими скелетами.

У дослідженні 2019 року географи зібрали 129 оцінок населення з 82 опублікованих робіт, щоб змоделювати розподіл корінного населення по всій півкулі у 1492 році. Дослідники розділили півкулю на сім регіонів — Кариби, Мексику, Центральну Америку, територію інків, Амазонію, Північну Америку та решту Америки — і дійшли загальної оцінки у 60,5 мільйона осіб. Їхня оцінка для Північної Америки (сучасні Канада та США) склала від 3 до 6 мільйонів, що менше однієї третини від оцінки Добінса у 18 мільйонів.

Регіональна перспектива — Північна Америка

Дослідження 2019 року показало, що найбільш чисельними групами в Західній півкулі у 1492 році були ацтеки, які переважно жили на території сучасної Мексики, та інки, що мешкали вздовж західного узбережжя Південної Америки.

Але з археологічної точки зору ми найкраще знаємо корінні народи США та Канади.

У дослідженні 2010 року Мілнер і географ Джордж Чаплін проаналізували дані зі східної частини Північної Америки, зібравши відомості про розміри історичних груп і площі археологічних поселень, щоб оцінити розташування та чисельність «популяційних агрегатів». Використовуючи цей метод, вони отримали загальну оцінку для східної частини США та південно-східної Канади — приблизно 1,6 мільйона осіб.

«Наші середні оцінки», — писали Мілнер і Чаплін, — «вказують на те, що в Північній Америці проживало приблизно 2,8–5,7 мільйона осіб», або «найкраща оцінка» — 3,8 мільйона людей на початку XVI століття, до того як європейські хвороби суттєво скоротили чисельність корінного населення.

«Якщо ви хочете почати оцінювати конкретні групи населення, слід використовувати вимірювання, які працюють у різних регіонах», — сказав Live Science Роберт Келлі, археолог з Університету Вайомінгу. «Люди всюди створюють предмети, які можна датувати за допомогою радіовуглецевого аналізу, оскільки всім доводилося розводити багаття для обігріву та готування їжі».

Деревне вугілля з вогнищ — це один із головних антропогенних матеріалів, який археологи використовують для радіовуглецевого датування стоянок. Дані дають діапазон дат, що вказують на період, коли дрова найімовірніше використовувалися.

У Північній Америці багато таких дат — як з вугілля, так і з кісток тварин та залишків рослин з археологічних розкопок — були внесені до Канадської археологічної радіовуглецевої бази даних (CARD).

У дослідженні 2009 року Метью Перос, географ з Університету єпископа в Квебеку, та його співавтори математично об’єднали діапазони радіовуглецевих дат у CARD, щоб створити єдину криву, яка показує, як часто зустрічалися дати C-14 з плином часу. На той момент у CARD було близько 25 000 записів.

Оскільки періоди з більшою кількістю людей найімовірніше продукували більше матеріалів, які можна піддати радіовуглецевому датуванню, форма кривої надала команді розуміння того, коли чисельність населення Північної Америки зростала, а коли зменшувалася.

Вони виявили, що населення Північної Америки швидко зростало приблизно з 50 р. до н.е. і досягло піку близько 1150 р. н.е. З того часу і до контакту з європейцями чисельність корінного населення, можливо, скорочувалася, ймовірно, через підвищення смертності від таких хвороб, як туберкульоз, у міру того, як люди об’єднувалися в щільніші поселення.

«Дата 1150 рік була цікавою знахідкою, яка також здивувала нас», — сказав Перос у коментарі Live Science. «Я припускав, що це буде ближче до 1500 року, відразу після прибуття європейців».

У дослідженні 2025 року Келлі та його співавтори виявили схожий часовий пік. На той час набір даних CARD збільшився до понад 100 000 дат, що зробило оцінку більш надійною.

«Хоча корінне населення було спустошене після контакту з європейцями, воно не просто зростало до піка у 1500 році, а потім почало скорочуватися», — писали дослідники у своєму звіті. Насправді вони знайшли докази невеликого відновлення чисельності населення безпосередньо перед 1500 роком.

Але якою була чисельність цього населення? Поєднуючи криву радіовуглецевих дат із початковою чисельністю населення та враховуючи середньорічний приріст, дослідники можуть оцінити кількість людей, які жили в Північній Америці близько 1492 року, пояснив Перос.

У своєму дослідженні Перос і співавтори припустили, що близько 15 000 років тому до Північної Америки як засновницька група потрапила жменька розширених сімей — близько 1 000 осіб. З огляду на ці вхідні дані, дослідники оцінили максимальну чисельність населення Північної Америки у 1150 році приблизно у 2,5 мільйона осіб, яка до 1492 року скоротилася до 1,8 мільйона. Але якщо люди прибули значно раніше ніж 15 000 років тому — що цілком можливо, враховуючи дані з таких стоянок, як Уайт-Сендс у Нью-Мексико, які датуються 23 000 років тому — або прибули у більшій кількості, ці цифри були б ще вищими.

«Якби європейці спробували заселити континент у 1000 році н.е., вони б зіткнулися з набагато, набагато більшим корінним населенням», — сказав Келлі. У той час місто Кахокія, поблизу сучасного Сент-Луїса, охоплювало 6 квадратних миль (16 квадратних кілометрів) і налічувало майже 20 000 жителів.

«Вони могли б виставити тисячі воїнів, і це був би зовсім інший досвід для європейців», — додав Келлі. «Це могла б бути зовсім інша історія».

Чому це важливо?

Експерти повідомили Live Science, що чисельність населення до 1492 року на території сучасних США та Канади становила від 2 до 4 мільйонів осіб. Археологічне занурення в цей регіон створює можливість того, що колись вдасться зробити оцінку чисельності населення всієї Західної півкулі.

Мілнер оптимістично налаштований, що вони врешті-решт досягнуть цього. «Чи буде це зроблено за мого життя? Мабуть, ні», — сказав він. «Це трудомістка, копітка і не дуже ефектна робота».

Тим не менш, демографія — це важлива робота, каже він, оскільки вона може допомогти нам робити прогнози для підготовки до майбутнього.

«Чисельність населення світу за моє життя зросла більш ніж удвічі; це щось нечуване в історії людства», — зазначив Мілнер. «Екологи намагаються проаналізувати, що відбувалося протягом тривалих періодів часу, щоб дати нам діапазон варіантів того, що може статися в майбутньому. Ми повинні приймати обґрунтовані рішення щодо того, як керувати нашим ландшафтом і адаптуватися до цих змін».

Розуміння кількості корінних жителів у Західній півкулі у 1492 році також є ключовим для розуміння історії Північної Америки.

«Північна Америка не була порожнім континентом, коли прибули європейці», — сказав Перос. «Майже скрізь в Америці протягом тривалого часу існували люди та цивілізації. Важливо, щоб люди розуміли це, коли ми говоримо про питання примирення і коли ми висловлюємо повагу до прав корінних народів на землю».

Оригінал: www.livescience.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу