Ітан Торнтон намагається робити все одразу

· Майбутнє

Ітан Торнтон намагається робити все одразу

Ітан Торнтон, засновник Mach Industries, керує шістьма оборонними програмами одночасно.

Ethan Thornton кинув навчання в MIT у 19 років, щоб розпочати будівництво зброї. Перший проєкт, гідроксинонова система, яку він прототипував з елементів з Home Depot та Amazon, не увінчався успіхом — "водень був просто поганим вибором загалом," розповів він мені на минулому тижні на заході TechCrunch’s StrictlyVC у Лос-Анджелесі. Через три роки його компанія, Mach Industries, має шість програм зброї і на початку цього місяця закрила раунд фінансування Series C на 300 мільйонів доларів з оцінкою в 1,8 мільярда доларів. Станом на сьогодні, стартап залучив близько 485 мільйонів доларів загалом.

Торнтон виріс у Бёрнет, Техас, у місті з приблизно 6,500 жителями в родині з глибокими військовими зв'язками. Десь у 2017 чи 2018 році — коли він ще був підлітком — він почав дійсно, дійсно хвилюватися про зростання Китаю та те, що він вважав наслідком великого конфлікту між державами. Це занепокоєння зрештою перетворилося на переконання, що безпілотні системи мали змінити ведення війни, а США рухаються занадто повільно, щоб впоратися з цим моментом.

Що це означає на практиці, в середині 2026 року, так це те, що існують ці шість одночасних програм зброї і компанія, якій є багато чого довести, а не зосереджуватися на одній справі, добиватися успіху і вже потім розширюватися. Торнтон усвідомлює, що розсіяний фокус Mach створює певні питання для сторонніх спостерігачів. “Це дуже важко,” зізнався він в четвер ввечері. Але він не вважає, що оборона винагороджує той вид однобічного фокусу, який вимагає запуск ракети. “Це шахова гра з супротивником,” сказав він, “з сотнями різних продуктів, які потрібно відправити, якщо ми хочемо безпеки.” Виберіть лише один, запропонував він, і ви вже програли гру.

Це не прості продукти. Mach працює над літаючим ударним апаратом з вертикальним зльотом, ракетами дальнього радіусу дії проти суден, двома стратосферними системами, дешевим зенітним перехоплювачем, призначеним для знищення безпілотників, а також — оголошеним на початку цього тижня — 40-футовим, приблизно 4,000-фунтовим логістично-ударним літаком ВМС, що злітає майже вертикально і пролітає понад тисячу миль з тисячопаундним корисним вантажем.

Цей останній момент — справжній стрибок для компанії, найбільший літак якої на сьогодні мав близько 13 футів в довжину. І жоден з шести ще не перебуває у повномасштабному виробництві. Торнтон стверджує, що Mach виграла близько 13 державних контрактів, більшість з яких знаходиться на проміжній стадії оборонної закупівлі — після початкового проектування, на етапі тестування на державному полігоні, але без досягнення рівня виробництва, якого досягли менше ніж 10 програм в галузі.

Він стверджує, що кілька систем повинні бути впроваджені в експлуатацію до кінця цього року, а його ціль полягає в тому, щоб проштовхнути три з шести до серійного виробництва в цей самий термін — що означатиме перехід від сотень одиниць на місяць до сотень тисяч, на фабриці, яку, за словами Торнтона, Mach має намір незабаром відкрити.

Це агресивний графік на тлі вже агресивного ризику. Але основна теза Mach полягає в тому, що США не можуть перевершити Китай у виробництві, тому їм потрібно перевершити його у творчості — знайти перевагу першого руху, як Україна проти Росії, незважаючи на те, що їх виробництво відстає. “Я не думаю, що ми зможемо перевершити Китай у виробництві,” сказав Торнтон. “Те, що Америка продовжує робити добре, знову і знову, у порівнянні з Китаєм, зосереджується на творчості та продуктізації.”

Торнтон аргументує — як і інші стартапи в оборонних технологіях — що справжнє вузьке місце не в різних платформах, які створюються, а у постачальницькій ланці, що лежить під ними. “Справжня складність полягає в тому, щоб фактично отримати речі в будівлю,” сказав він: реактивні двигуни, твердопаливні двигуни, радара. Mach побудувала і запустила два реактивні двигуни з нуля приблизно за вісім місяців, процес, який зазвичай займає чотири роки; у травні вона також придбала 24-річну компанію з виробництва твердопаливних двигунів, Exquadrum, за 50 мільйонів доларів, обійшовши приблизно вісім інших заявників, за його інформацією. Продавати компоненти, а не лише автомобілі, тепер складає близько половини доходу Mach.

Підхід Mach відрізняється від деяких її колег. Shield AI, заснована в 2015 році, багато років працювала як фактично компанія з одним продуктом навколо свого дрона V-BAT, перш ніж представити другу платформу — автономний винищувач X-BAT — минулого жовтня, і навіть це позиціюється як одна велика, обдумана ставка, а не портфель. Saronic, заснована в 2022 році, розробляє лише автономні поверхневі судна, масштабуючи один єдиний стек автономії на різних розмірах корпусів від шести до 180 футів.

Обидві компанії отримали нагороду за цю дисципліну: Shield AI залучила 2 мільярди доларів цього року з оцінкою в 12,7 мільярда доларів; Saronic залучила 1,75 мільярда доларів з оцінкою 9,25 мільярда.

Компанія, стратегія якої ближча до Mach, це Anduril — яка більша, старша, і є тією компанією, з якою кожен інший стартап в оборонних технологіях порівнюють, справедливо чи ні. Торнтон сам проводить паралель, хоча стверджує, що між двома компаніями існує значуща різниця. “Плейбук Anduril був дуже зверху вниз, починаючи з програмного забезпечення,” сказав він. “Ми дуже багато знизу вгору, починаючи з апаратного забезпечення і потім обгортаючи навколо нього програмне забезпечення.”

Це відмінність, так, але Mach все ще неминуче функціонує в тіні Anduril. Anduril залучила 5 мільярдів доларів у травні з оцінкою в 61 мільярд доларів — більш ніж в 30 разів більше, ніж Mach — і в березні вона отримала 10-річний контракт з армією на 20 мільярдів доларів, що об'єднує понад 120 окремих закупівельних дій. Що б Mach не будувала, Anduril досягла цього років тому і десятків мільярдів доларів раніше.

Торнтон наполягає на тому, що сфера не є "нульовою сумою". Він вказує на масштаб проблеми: Китай нібито створює близько тисячі крилатих ракет на день; США виробляють приблизно по одній кожні три дні. “Компанія X, компанія Y та компанія Z можуть усі побудувати ці речі, і все ще не буде достатнього виробництва,” сказав він. Він також стверджує, що Пентагон структурно не дозволить монополію — що він навмисно тримає у кожній категорії живими двох чи трьох постачальників, а не вибирає одного переможця.

Чи справедливо це трактування конкурентного ландшафту, я запитав його, що найбільш відомий співзасновник Anduril, Палмер Лакі, ніколи, наскільки я можу судити, публічно не визнавав Mach. Торнтон відхиляє будь-яку пропозицію, що Anduril не зацікавлена в створенні простору для Mach, запевняючи, що він поважає Лакі і що вони “в одній команді,” борючись за ту ж мету — захист західної суверенності.

Безумовно, його інвестори, включаючи Sequoia, Khosla Ventures і Ribbit Capital, не можуть бути менш зацікавленими. Якщо відкинути образ засновника-проекто на фоні — техаська майстерня, історія покинутих навчальних закладів, з якою розпочинається кожен профіль, включаючи цей — то те, що залишається, це справжній цікавий експеримент, очолюваний засновником, який, принаймні, здається, знає, чого не знає.

Торнтон відверто заявляє, що найскладніша частина керування Mach змінюється кожні шість місяців: спершу інженерія, потім продажі, а тепер виробництво в масштабах, яке він очікує домінувати в наступному році. Він стверджує, що намагається захистити чотири або п’ять годин на день, щоб подумати і "розігрувати майбутнє", іноді відволікаючи колег від їхньої роботи, щоб зробити це разом з ним — що, за його словами, "іноді може дещо дратувати їх."

На запитання, хто заперечує йому — хто тримає швидко зростаючого засновника в реальності — Торнтон сказав, що найцінніший зворотний зв'язок не надходить від інвесторів чи навіть його виконавчої команди, які можуть опинитися в тому ж звуковому вакуумі, що й генеральний директор. Це приходить, сказав він, від людей, які насправді виконують роботу.

Він описав рутинні корпоративні форуми, ідея його COO, де співробітники отримують мікрофони та можуть запитати його про що завгодно. Це почалося з того, що Торнтон тихо вербував кількох надійних колег для агресивних питань. Це з часом перетворилося на щось важче контролювати — і, як він запропонував, корисніше через це. “Я фактично стою там приблизно годину,” сказав він, “і мене запитують найагресивніші можливі питання людьми в компанії.” Він, здається, насолоджується цим.

Для більшого ви можете подивитися наше інтерв’ю з Торнтоном, яке представлено нижче.

Оригінал: techcrunch.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу