«Харасмент через волосся на ногах» в Японії: що не так із західними медіа
· Азія
Термін «сенехара» став вірусним в Японії не через вимоги жінок, а як маркетинговий хід салонів епіляції, що збігся з урядовими спробами боротьби з аномальною спекою.
Коли англомовні медіа підхоплюють якусь соціальну проблему в Японії, я відчуваю одночасно і захват, і тривогу. Захват — бо хочу, щоб деякі теми, які ми обговорюємо в UJ, отримували ширший розголос за кордоном. Тривогу — бо хвилююся, що саме «загубиться під час перекладу».
Саме так сталося з історією про «харасмент через волосся на ногах» (сунехара; sunehara), яка зараз шириться різними виданнями. Деякі матеріали чудові. Але наступні репортажі, що базуються на оригінальній статті ветерана журналістики Морі Курумі для BBC, ігнорують багато критично важливих контекстів. Ця проблема зовсім не нова, а англомовні заголовки про «дивну Японію» затуляють глибші, системні проблеми, що мучать японські робочі місця.
Це не нова проблема
Проблема «харасменту через волосся на ногах» не нова. Вона існує вже кілька років, але по-справжньому «вибухнула» лише кілька місяців тому.
У березні 2024 року компанія Shikigaku опитала 300 людей, запитуючи, чи доречно носити шорти в офісі. Відповідь була категорично негативною: на той час лише 7% опитаних сказали, що почувалися б комфортно в такому вигляді.
Незабаром після цього, влітку того ж року, у народний лексикон увійшло слово сунехара (від sune-ge harasumento — харасмент через волосся на ногах). Його просували не японські жінки, а чоловічий салон воскової депіляції, що рекламував свої послуги з видалення волосся (дацумо; datsumō).
Приблизно в той же час юридичний сайт Bengo4.com підняв цю тему, розглядаючи її під двома кутами:
- Чи є демонстрація волохатих ніг чоловіком в офісі формою сексуального домагання чи зловживання владою? (Вердикт: Ні.)
- Чи є вимога до чоловіка поголити його непривабливі волохаті ноги формою харасменту? (Вердикт: ввічливе прохання, ймовірно, ні, але примус — так.)
Звісно, літо 2024 року було трохи прохолоднішим за літо 2025 та 2026 років (я пишу це, перебуваючи третій день поспіль під 35-градусною спекою в Токіо). Відтоді зростання температури щороку змушує повертатися до цієї теми в новинах.
То чому ж це так популярно в англомовних медіа зараз?
Головним поштовхом стала заява губернаторки Токіо Коїке Юріко у квітні про те, що вона розширює свою давню кампанію «Tokyo Cool Biz», заохочуючи працівників столичного уряду носити шорти (хафу-пантсу) та футболки. Ця політика є відповіддю на рекордну спеку та потребу економити енергію на тлі зростання цін на комунальні послуги.
Ця новина в поєднанні з опитуванням про сунехару спонукала Морі Курумі, японську репортерку та випускницю Школи журналістики Колумбійського університету, написати статтю для BBC. Матеріал Морі — це ретельно виважений і нюансований репортаж. Він не стверджує, що японські жінки вважають сунехару нагальною проблемою; він лише зазначає, що деякі жінки висловлюють неприязнь до вигляду чоловічих волохатих ніг в офісних умовах.
BBC опублікувала статтю Морі англійською та японською мовами. У соцмережі X японські користувачі, які не спромоглися прочитати текст, накинулися на неї, звинувачуючи BBC у «висмоктуванні з пальця» неіснуючої проблеми. Дехто з них, здається, досі плекав образи через попередню велику статтю Морі, присвячену першій японській мерці, яка оголосила про декретну відпустку. (Деякі чоловіки ненавидять саму ідею того, що жінка може взяти відпустку для народження дитини, бо, ну, патріархат.)
Це частина ширшого японського тренду «інфляції харасменту»
Сунехара не виникла на порожньому місці. Це частина більшого тренду на «___-харасмент», який роками домінує в японських новинах.
Деякі з цих видів харасменту вказують на реальні проблеми японського суспільства. Найбільша з них: «клієнтський харасмент» — зловживання щодо працівників магазинів з боку розлючених покупців. Це настільки серйозна проблема, що такі компанії, як JR East Railways, запровадили правила для припинення вербальних та фізичних образ своїх працівників. Деякі магазини та урядові установи тепер дозволяють персоналу не вказувати свої справжні імена на бейджах, щоб запобігти погрозам з боку клієнтів поза роботою.
Інші форми харасменту звучать тривіально або навіть вигадано. «Запаховий харасмент» — це коли ваш сморід зводить колег з розуму. «Логічний харасмент» — коли ви намагаєтеся залякати опонентів (у даному випадку, родину чи колег) силою аргументів. Існує навіть «Джіро-харасмент» — коли вас змушують доїсти порцію величезного японського рамена.
Величезна кількість таких «харасментів» стала настільки безглуздою, що викликала зворотну реакцію. Зокрема, есе 2025 року на Diamond Online авторства Муто Хірокі під назвою «Волосся на ногах — це харасмент? Та годі вам…» прямо виступає проти того, щоб «сунехару» сприймали серйозно.
Звинувачуйте «Велике Дацумо» у «харасменті через волосся на ногах»
Ключове питання: чи справді японські жінки скаржаться на «харасмент через волосся на ногах»?
Відповідь: Ні, насправді ні.
Поточна дискусія в японських медіа частково підживлювалася нещодавнім опитуванням клініки Gorilla. Так, це ще одна клініка з видалення волосся. Ви помічаєте тенденцію: так само, як раніше телеканал просував огидний новий термін для жінок, рекламуючи своє реаліті-шоу, тепер клініка депіляції намагається переконати чоловіків, що їхнє волосся на тілі — це неестетично і за це варто платити.
Опитування 800 працівників віком 20-59 років показало, що 53,5% виступають проти носіння шортів на роботу. 45,5% сказали, що головна проблема — форма тіла або волосся на тілі. З них 30% жінок заявили, що вигляд чоловічих волохатих ніг їм неприємний.
Це… небагато. І це не доводить, що жінки вважають демонстрацію волосся на ногах формою «харасменту».
Проте опитування Gorilla містило ще одну цікаву деталь. Воно виявило, що хоча більшість робочих місць досі забороняють носити шорти, 34,5% певною мірою це дозволяють. Спека, що посилюється, очевидно, змушує людей переглянути своє суворе ставлення до «права на відкриті ноги».
Іншими словами, занепокоєння навколо «сунехари» — це маркетингова істерія. Все, що кажуть жінки в цих опитуваннях, — це те, що вони воліли б не бачити волохатих ніг. Велика індустрія видалення волосся в Японії використовує це як трамплін, щоб продати свої послуги чоловікам, які бояться образити своїх колег-жінок.
«Харасмент через волосся на ногах» — це нісенітниця. Робочий харасмент — цілком реальний
Чому «хара-хара» стала трендом? Чому Японія винайшла цю купу харасментів, які нацьковують сусідів одне на одного? Чи любить японська преса створювати більше тривоги на робочому місці?
На жаль, гіперчутливість навколо харасменту на робочому місці існує недарма: тому що такий харасмент, особливо стосовно жінок, існує в надлишку.
Зловживання владою (пауер-харасмент) є давньою проблемою для всіх статей у японських компаніях. Навіть відомі студії, як Toei Animation, стикалися зі звинуваченнями в харасменті всередині колективу, а менш відомі компанії визнавалися винними в тому, що буквально доводили своїх працівників до смерті. Працівники на неповну ставку особливо вразливі: одне опитування показало, що 68,9% з них стикалися з якоюсь формою харасменту.
Жінки, як завжди, страждають найбільше. Сексуальні домагання поширені, і жінки кажуть, що стикаються з «другою хвилею» харасменту, якщо наважуються про це заявити. Лише минулого року хвиля японських жінок почала ділитися в X своїми найжахливішими історіями домагань.
Іншими словами, харасмент в японських офісах — це реальність. А «харасмент через волосся на ногах» — ні. У кращому випадку це відображає загальну тривогу через необхідність адаптуватися до змін (у даному випадку — до зміни клімату).
Гучні заголовки про те, що японські жінки в захваті від огиди до чоловічих «волохатих стовбурів» в офісі, гарантовано привертають увагу. Але за цим клікбейтом ховається глибша історія, яку варто розповісти. Було б добре, якби більше англомовних публікацій про Японію зосереджувалися саме на ній.
Оригінал: unseen-japan.com