Хвороба Альцгеймера може мати ранні ознаки поза межами мозку
· Наука
Вчені з UCF з'ясували, що хвороба Альцгеймера може пошкоджувати нервово-м'язові зв'язки ще до появи проблем з пам'яттю, що пояснює ранні порушення координації та ходи.
Дослідники з Університету центральної Флориди виявили, що генетичні мутації, пов’язані зі спадковою формою хвороби Альцгеймера, можуть порушувати зв’язок між нервами та м’язами поза межами головного чи спинного мозку. Це відкриття, опубліковане в журналі Alzheimer’s & Dementia, може допомогти пояснити порушення координації, ходи та балансу, які в деяких людей можуть з’являтися раніше за помітні проблеми з пам’яттю.
Науковці використали технологію «людина-на-чипі», створивши мініатюрну модель нейром’язового з’єднання з використанням людських стовбурових клітин. У цій системі, створеній без мозку та спинного мозку, команда змогла простежити прямий вплив мутацій на периферійну нервову систему. Результати свідчать, що пов’язані з хворобою мутації можуть порушувати передачу сигналів від нервів до м’язів і впливати на здатність м’язів тривало скорочуватися.
Новий погляд на діагностику та лікування
Автори дослідження зазначають, що подібні моторні дефіцити можуть стати важливими маркерами для ранньої діагностики недуги. «Якщо ми зможемо виявити ці зміни та втрутитися раніше, це може допомогти відтермінувати появу симптомів з боку центральної нервової системи», — пояснює дослідниця Сюфан «Надін» Го.
Виявлені факти також вказують на потенційну обмеженість існуючих методів лікування. Багато терапій хвороби Альцгеймера спрямовані на процеси в мозку, однак препарати, що діють на центральну нервову систему, не обов’язково усувають порушення периферійних нервів і м’язів.
«Це перший випадок, коли було продемонстровано, що дефіцити в периферійній нервовій системі можуть виникати безпосередньо через ці мутації. Це означає, що ліки, які діють на мозок, можуть не виправити проблеми в решті частин тіла», — зазначає професор Джеймс Хікман.
Хоча результати роботи відкривають нові перспективи для розуміння патології, вчені підкреслюють, що наразі невідомо, наскільки ці зміни в лабораторії корелюють із прогресуванням хвороби у реальних пацієнтів, особливо при найпоширеніших, не спадкових формах Альцгеймера. Для підтвердження цих механізмів та їхньої ролі в клінічній практиці потрібні додаткові дослідження.
За матеріалами ScienceDaily