Китай хоче індійський ринок. Чи хоче він промислового злету Індії?
· Азія
Китай посилює експортні обмеження на критичне обладнання, що може загальмувати розвиток індійської промисловості та перешкодити реалізації планів Делі щодо технологічного суверенітету.
Останні експортні обмеження Китаю можуть ускладнити економічне зближення з Індією. 19 жовтня Пекін оголосив про запровадження експортного контролю щодо стратегічної важкої будівельної та інженерної техніки — включаючи тунелепрохідницькі комплекси та крокуючі екскаватори — з посиленням вимог до ліцензування для країн, які перебувають у суперечках з Китаєм.
Для Індії, чиї проєкти метрополітену та швидкісних залізниць залежать від такої техніки, наслідки є миттєвими, зокрема це стосується затримок поставок обладнання, виробленого в Китаї німецькою компанією. Нові правила, що набувають чинності 18 листопада, дають Пекіну ще один важіль впливу на промислові амбіції Індії.
Трьома днями раніше Китай запропонував додати 40 технологій, включаючи передові процеси виробництва сонячних панелей, до своїх списків заборонених або обмежених для експорту товарів. Ці кроки стали продовженням багаторічного посилення контролю над критично важливими мінералами та промисловими технологіями. Низка вагомих заходів, зокрема обмеження на рідкоземельні метали 2025 року, з'явилися на тлі протистояння Китаю зі Сполученими Штатами.
Проте Індія відчула їхній вплив досить гостро. Дефіцит магнітів спричинив перебої в роботі індійських автовиробників, тоді як виробники електроніки та екологічно чистих технологій зіткнулися з труднощами в отриманні обладнання та експертних знань. Регуляторний арсенал Китаю, хоч і розроблений переважно для конкуренції великих держав, набуває дедалі більшого значення для промислового майбутнього Індії.
Експортний контроль Китаю може загальмувати прогрес Індії у переході до виробництва з вищою доданою вартістю.
Індійські стимули, пов'язані з виробництвом (PLI), заохочують інвестиції в акумулятори, сонячну енергетику та передове виробництво. Однак перехід до складніших виробничих процесів потребує спеціалізованого обладнання, інженерного досвіду та технічних ноу-хау, більшість з яких досі надходить із Китаю. Обмеження на ці трансфери загрожують сповільнити зусилля Індії з розвитку власних потужностей.
Китайські стратегічні оглядачі давно ставлять під сумнів доцільність постачання технологій та обладнання, які можуть допомогти Індії стати промисловим конкурентом. Пекін також оскаржив у Світовій організації торгівлі індійські субсидії для виробництва акумуляторів, електромобілів та сонячних панелей. Зростаючий перелік обмежень Китаю на експорт технологій дає Пекіну більше можливостей діяти відповідно до цих давніх побоювань.
Однак обмеження щодо Індії мають свою ціну. Індія є великим і зростаючим ринком для китайських виробників, багато з яких стикаються з жорстокою конкуренцією на внутрішньому ринку та торговельними бар'єрами у США та Європі. Двосторонній товарообіг у 2025 році досяг рекордних 155,6 мільярда доларів, переважно на користь Китаю: Китай експортував до Індії товарів на 135,9 мільярда доларів. Китайське обладнання, компоненти та експертиза є невід'ємними складниками промислового розширення Індії. Тому компанії, що їх продають, мають вагомі причини продовжувати співпрацю.
Ця напруженість помітна в матеріалах китайською мовою. Деякі автори попереджають, що широкі обмеження змусять індійських клієнтів звернутися до німецьких, японських чи корейських постачальників і прискорять зусилля Індії зі створення внутрішніх альтернатив. Інші виступають за більш вибірковий підхід: продовжувати постачати комерційно цінне обладнання, але оберігати технології та виробничі ноу-хау, які підтримують промислову першість Китаю. Проте промислове обладнання — це довгострокові зобов'язання. Якщо індійські покупці не зможуть розраховувати на запчастини, оновлення та технічну підтримку, дешевша китайська техніка перетворюється на ризиковану інвестицію.
Час для Нью-Делі є особливо незручним. Після років обмежень на китайські інвестиції після сутички в долині Галван у 2020 році, у березні Індія спростила процедури схвалення для окремих виробничих секторів, включаючи капітальні товари, електронні компоненти та ресурси для сонячної енергетики. Її заявлена мета полягала в залученні інвестицій, отриманні доступу до технологій та підключенні індійських фірм до глобальних ланцюгів постачання. Нью-Делі полегшує доступ для китайських інвестицій саме тоді, коли Пекін посилює контроль над передачею технологій. Навіть схвалений Індією завод, фінансований Китаєм, може зіткнутися з труднощами в отриманні необхідних виробничих технологій з Китаю.
Індія може продовжувати розширювати свою виробничу базу, використовуючи китайське обладнання. Але набуття інженерних можливостей для створення складніших технологій у себе в країні буде дедалі складнішим, якщо Пекін обмежуватиме доступ до необхідних знань.
Пекін, звісно, має власні розрахунки. Жорсткіший контроль може сповільнити перетворення Індії на промислового конкурента, зберігаючи при цьому її залежність від китайських постачальників. Однак надмірні обмеження зрештою можуть підштовхнути індійських виробників до пошуку альтернативних партнерів, навіть ціною вищих витрат. Пекін може виявити, що захист своєї промислової переваги сьогодні відбувається за рахунок втрати комерційних можливостей в Індії завтра.
Оригінал: thediplomat.com