Китайські вчені тестують радар, вбудований у крило літака, для кращого спостереження

· Майбутнє

Китайські вчені тестують радар, вбудований у крило літака, для кращого спостереження

Китайські інженери розробили концепцію інтеграції радарних систем безпосередньо у крило літака, що дозволяє відмовитися від громіздких антен та покращити маскування повітряних суден.

Китайські розробники військової авіації запропонували концепцію нового бортового радара раннього попередження, який розміщуватиметься всередині крила літака, а не у звичайному носовому обтічнику чи великому куполі над фюзеляжем.

Ця концепція передбачає використання змін просторового положення літака та координацію між кількома безпілотними апаратами для розширення зони огляду, що потенційно надасть меншим платформам можливостей, які традиційно асоціюються зі спеціалізованими літаками дальнього радіолокаційного виявлення.

Проєкт був описаний у дослідженні, опублікованому в китайському рецензованому журналі Measurement & Control Technology. Серед його авторів — Жень Юньсун та дослідники, пов'язані з Інститутом проєктування та досліджень літаків AVIC у Ченду, який розробив китайський винищувач-невидимку J-20 та спроєктував двомісний варіант J-20S, призначений для роботи в парі з безпілотними літальними апаратами.

Радарна антенна решітка, вбудована в крило

Традиційні винищувачі зазвичай розміщують основний радар у носовій частині, за захисним обтічником. Тим часом літаки дальнього радіолокаційного виявлення часто використовують великі антенні решітки, встановлені над фюзеляжем, щоб забезпечити спостереження за великою територією. Обидва підходи мають свої обмеження: носова частина винищувача обмежує розмір антени, а великі радарні конструкції додають ваги, аеродинамічного опору та складності.

Китайська команда пропонує вбудувати антену радара, компоненти керування та супутнє обладнання всередину крила літака. Випромінювальна поверхня антени буде спрямована вниз, а захисне покриття повторюватиме зовнішні контури крила. Як повідомляє South China Morning Post, таке розташування може забезпечити більшу апертуру антени без необхідності встановлення помітного зовнішнього радарного купола.

Основна проблема полягає в тому, що крила мають значну площу поверхні, але відносно тонкий профіль, що обмежує об'єм, доступний для радарного обладнання. Тому конструкція спрямована на більш ефективне використання поверхні крила з опорою на маневри літака для керування зоною огляду радара.

В одному із запропонованих режимів роботи безпілотний літальний апарат здійснюватиме крен понад 45 градусів, нахиляючи встановлену в крилі антену вбік. Змінюючи просторове положення, платформа зможе перенаправляти радарний промінь на різні сектори, не залежачи повністю від механічно обертової антени.

Кілька літаків як розподілена радарна мережа

Пропозиція базується на концепції розподілених повітряних бойових дій, яку DARPA досліджувала ще у 2014 році. Замість того, щоб покладатися на один дорогий літак для забезпечення огляду великої території, розподілені операції використовують кілька менших платформ для спільного виконання завдань з виявлення та супроводу цілей.

Дослідники описують чотири режими роботи радара в крилі, що охоплюють всебічне та багатоспрямоване виявлення, широкомасштабне спостереження, зосереджений пошук специфічних цілей та скоординовані операції, розроблені для протидії електронним перешкодам. Кілька літаків можуть розподіляти завдання зі спостереження або об’єднувати зусилля для покращення огляду в конкретному секторі.

Цей підхід може допомогти вирішити центральну проблему в системі бортового раннього попередження, а саме — забезпечення широкого покриття без необхідності залучення великої кількості дорогих платформ. Традиційні літаки раннього попередження мають простір для потужних радарних антен та бортових систем, але їхній розмір і вартість обмежують кількість літаків, які можна залучити до операції. Таким чином, менші безпілотні апарати потенційно можуть запропонувати більшу гнучкість, якщо вони зможуть досягти достатньої ефективності виявлення та надійно координуватися між собою.

Концепція з часом може бути розглянута для майбутніх китайських бойових літаків, включаючи J-20 та літаки наступного покоління, відомі як J-36 та J-50. Проте в документі не вказується жоден із цих літаків як підтверджена платформа для цієї технології, а також не розкривається графік розробки чи результати льотних випробувань.

Оригінал: interestingengineering.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу