Ключове питання хімії отримало відповідь без квантового комп'ютера

· Наука

Ключове питання хімії отримало відповідь без квантового комп'ютера

Гарнет Чан та його команда вирішили складну хімічну задачу без використання квантового комп'ютера.

Відповідь на ключове питання хімії без потреби в квантовому комп'ютері

Вступ

Те, що найбільше турбує Гарнета Чана, — це базова наука. Він вступив у хімію кілька десятиліть тому, щоб зрозуміти деякі з найзначніших біохімічних процесів на Землі.
Але з тих пір він став центральною фігурою в іншій арені: дебатах про те, чи матимуть квантові комп'ютери вирішальну перевагу над звичайними «класичними». Протягом останнього десятиліття багато дослідників у галузі квантового обчислення вказали на самі реакції, які вивчає Чан, як на область, де квантові комп'ютери повинні бути дуже ефективними. Чан, однак, вже давно сумнівається, що потужні квантові комп'ютери — які все ще роки віддалені — будуть необхідні.

«Мій основний інтерес полягає у вирішенні хімічних проблем. Якщо класичні комп'ютери є правильним інструментом для цього, ми повинні їх використовувати», — сказав він. Хоча він вважає, що квантові комп'ютери врешті-решт зіграють важливу роль у цій галузі, «я не бачу, чому ми повинні чекати, поки створять квантовий комп'ютер з толерантністю до помилок».

Тепер у нього є результат, який зміцнює його позицію.
На початку січня Чан та п’ятеро інших квантових хіміків з Каліфорнійського технологічного інституту досягли ключового етапу в розумінні ферменту нітрогенази, який перетворює атмосферний азот на аміак і робить можливим життя на нашій планеті. Це була велика перемога для теоретичних хіміків, результат десятиліть зусиль.

Але протягом багатьох років нітрогеназа також слугувала доказом концепції в галузі квантового обчислення. Щоб зрозуміти фермент, дослідники повинні прослідкувати за поведінкою багатьох електронів, які всі пов'язані між собою через квантове заплутування. Кількість можливих конфігурацій зростає експоненційно. Дослідники гіпотезували, що, ймовірно, вони зможуть розшифрувати систему лише за допомогою машини, яка могла б маніпулювати квантовими станами.

«Я вважаю, важливо уточнити, що це не неможливе завдання, коли вам спочатку потрібно побудувати квантовий комп'ютер, щоб сказати щось про проблему», — сказав Чан.

Не всі з цим погоджуються. Деякі дослідники вказують на багато років, які знадобились для отримання результату класичним методом. Навіть якщо одна хімічна проблема врешті-решт виявилася підйомною з класичними методами, вони стверджують, що квантові комп'ютери все ще необхідні для здійснення таких відкриттів у масштабах.

«Якщо ми візьмемо будь-яку задачу оптимізації і витратимо на неї 20 років, ми можемо розібратися з цією одною системою», — сказав Джеймс Уітфілд, теоретик квантового обчислення в Університеті Дартмут. «Але чи можна цю пропозицію перенести на інші? Питання такого роду не будуть відповіді на основі вирішення одного прикладу однієї молекулярної системи».

Розв'язання цієї конкретної проблеми з нітрогеназою, можливо, ще не порушить дискусію про квантові комп'ютери, але кожен крок до розуміння повної хімії ферменту робить дебати менш гіпотетичними.


Завод аміаку природи

Поряд із фотосинтезом, фіксація азоту є одним з найважливіших хімічних процесів для життя на Землі. Нітрогеназа робить це можливим.
Перед еволюцією нітрогенази живі організми були обмежені кількістю азоту, що могла бути включена в органічну речовину. Це була іронічна перепона, враховуючи, що планета насправді була насичена азотом: цей елемент становить близько 80% атмосфери. Але атмосферний азот існує у вигляді діатомної молекули N2, яка є інертною, і тому непридатною для біологічних процесів. Лише рідкісні енергійні події могли розбити молекулу на нітрати, які могли б використовувати живі організми.

«Організми буквально чекали, поки вдарить блискавка. Ось так можна було отримати доступний азот для біомаси», — сказав Данієль Суіc, хімік з Масачусетського технологічного інституту, який вивчає нітрогеназу.

Але 3 мільярди років тому азотні шлюзи відкрилися, коли нітрогеназа еволюціонувала в ранніх прокаріотах. Фермент досяг того, що жоден інший біологічний процес не міг: він розірвав трійний зв'язок між N2 і перетворив інертний газ на біологічно корисний аміак.
Фермент був ефективним, але надзвичайно складним. Це не мало значення для ранніх мікробів, які отримали від нього вигоду, але це мало величезне значення для людей, які, мільярди років по тому, хотіли replicate його трюк, щоб створити добрива.

Частина того, що робить нітрогеназу такою хімічно складною, — це її «активний сайт» — скупчення атомів заліза та молібдену, відоме як FeMo-co. Кожен атом заліза має чотири або п’ять незапарованих електронів, поведінка яких залежить від інших. Насправді, FeMo-co є однією з найкорельованіших систем у всій біології й яскравим прикладом того, що називається проблемою кореляції електронів: оскільки його електрони не можуть розглядатись незалежно, визначити властивості всієї системи, такі як її справжня електронна структура й енергія, надзвичайно складно.

Протягом більшої частини історії людства актуальним питанням не було, як працює нітрогеназа — а як отримати достатню кількість його продукції. І навіть наприкінці 19 століття найнадійнішим джерелом придатного азоту був гуано, добутий з островів біля берегів Перу — ресурс настільки цінний та рідкісний, що націй йшли на війну через нього. Потім німецькі хіміки Фріц Габер та Карл Бош у 1909 році розвинулали промислову фіксацію азоту, і практичне значення проблеми зменшилося.

Наукова ж проблема — зрозуміти, як нітрогеназа, захована всередині звичайної ґрунтової бактерії, виконує те, що процес Габера-Боша вимагає з промислової печі — залишилася відкритою.
Це було важливе питання саме по собі — і таке, яке досягне нової значущості, коли люди почнуть обговорювати найкращі способи його розв'язання.


Неправдоподібний тест

Класичний комп'ютер обробляє інформацію у вигляді біти, які можуть приймати одне з двох значень: або 0, або 1. Квантовий комп'ютер натомість використовує кубіти, які можуть існувати в суперпозиції 0 і 1 одночасно і можуть заплутуватись між собою в способи, які не мають класичного аналога. Це означає, що коли (або якщо) існуватиме квантовий комп'ютер великого масштабу, він зможе досліджувати багато можливих рішень проблеми одночасно, а не послідовно їх розглядати.

Для певних типів проблем з правильною математичною структурою це обіцяє експоненціальне прискорення в порівнянні з будь-яким класичним обладнанням. Питання, з того часу, як квантове обчислення стало предметом теоретичного вивчення у 1990-ті, полягало в тому, які проблеми підходять під це визначення. Одна з найобіцяючіших областей, здається, полягає в моделюванні хімічних взаємодій: електронні взаємодії, що визначають, як поводяться молекули, є квантовими за своєю суттю, що вказує, що квантовий комп'ютер може бути унікально підходящим для їх моделювання.

Статус нітрогенази як неформального еталона для квантових обчислень походить з зустрічі, організованої Microsoft у 2011 році, щоб дослідити можливості для її нової групи квантового обчислення. Чан, який вже більше десяти років вивчав нітрогеназу на той момент, виступив з доповіддю про фермент.
Він не знає, в якій мірі ця доповідь вплинула на подальші події, але в 2017 році дослідники Microsoft опублікували статтю в Proceedings of the National Academy of Sciences, стверджуючи, що заплутана складність нітрогенази робить її вагомим тестом для квантових комп'ютерів.

На думку Чана, це з самого початку було незвичайним збігом. Він заперечив цю тезу, продовжуючи вірити, що можливо змоделювати нітрогеназу за допомогою класичних методів, такими, якими він присвятив свою кар'єру.
Протягом наступного десятиліття він і надалі працював, щоб це довести.


Дебати про основний стан

Чан та інші дослідники не ставили собі за мету пояснити, як працює нітрогеназа в усіх деталях. Натомість, вони звернулися до широко використовуваної обчислювальної моделі FeMo-co та поставили більш попереднє питання: Яка його енергія в основному стані?
Основний стан — це найнижча енергетична електронна конфігурація FeMo-co — це відправна точка для всієї реакції. Але FeMo-co містить скупчення з семи атомів заліза, кожен з яких має чотири або п’ять незапарованих електронів, чия квантова «спінова» орієнтація може бути вгору чи вниз, орбіталі можуть змінюватися, а поведінка залежить від того, що роблять електрони навколо них.

Це робить вимірювання енергії основного стану FeMo-co надзвичайно складним. Існує більше 78 000 правдоподібних конфігурацій, в яких можуть бути електрони; основний стан є суперпозицією, або своєрідною зваженою комбінацією, усіх цих конфігурацій. В принципі, рівняння Шредінгера розповідає про те, як всі ці різні конфігурації вносять внесок в основний стан і яка має бути його загальна енергія. Але на практиці, безпосереднє та точне вирішення цього рівняння для системи з такою великою кількістю взаємодіючих електронів, як FeMo-co, часто є неможливим.

Це справедливо для як квантових, так і класичних комп'ютерів. В обох випадках потрібно почати з простішого апроксимації основного стану — освіченої здогадки, часто досягнутої лише після років досліджень, про те, які конфігурації вносять найбільший внесок в основний стан.

«Розуміння того, що опис може бути досягнуто ‘простішими’ методами, і впровадження цих методів дуже активно (оскільки проблема все ще є складною з обчислювальної точки зору) було ключовим», — написав Чан у електронному листі.

Тоді, якщо ви використовуєте класичний комп'ютер, можете намагатися поступово враховувати інші конфігурації та демонструвати, що можете безпечно ігнорувати величезну кількість залишкових конфігурацій, оскільки вони не додають багато до енергії основного стану.
З іншого боку, теоретично квантовий комп'ютер не вимагатиме залишати конфігурації з вашого фінального оцінювання. Натомість комп'ютер може безпосередньо представляти вашу початкову здогадку у вигляді квантового стану, а потім еволюціонувати цей стан вперед у часі, поки він природно не досягне правильної структури основного стану — що дозволить вам точно обчислити енергію.

Багато дослідників вважають, що квантові комп'ютери мають перевагу в цьому відношенні, оскільки процес класичного виключення незначних конфігурацій може стати занадто складним. Однак Чан і інші не погоджуються. По-перше, вони стверджують, що квантові комп'ютери все ще стикаються з тим же вузьким місцем, потребуючи розумної початкової здогадки, і немає очевидної причини, чому квантові методи повинні мати перевагу у вирішенні цього вузького місця. Більше того, класичні техніки швидко вдосконалюються.

Але для Чана стверджувати, що квантові комп'ютери можуть не бути необхідними виявилось «немов намагатися опиратися морській хвилі», — сказав він.


Вибір рішення

Отримавши свою докторську ступінь в Кембриджському університеті у 2000 році, Чан розробляв і вдосконалював способи стиснення складних квантових станів, зосереджуючи увагу лише на їх найважливіших конфігураціях. Тепер він та його команда сподівалися застосувати ці підходи до FeMo-co.

Вони використали дві різні техніки, щоб зменшити кількість конфігурацій, які їм потрібно було розглянути. Використовуючи перший метод, вони почали з їхньої здогадки і поступово налаштовували поведінку невеликої кількості електронів. Потім вони продемонстрували, що налаштування більшої кількості електронів не призводить до значних змін енергії, що дало їм чіткий рецепт для визначення, які конфігурації вони могли ігнорувати, а які — ні.

Їхній другий метод був тим, над чим Чан працював протягом своєї кар'єри. Він полягав у поділі їхнього початкового стану на частини та дозволенні лише обмеженій кількості інформації текти між цими частинами. Потім вони показали, що їм потрібно враховувати зміни в цьому інформаційному потоці лише до певного ліміту.

«Розуміння, що опис можна досягти ‘простішими’ методами та настільки активно просувати ці методи (оскільки проблема все ще є складною з обчислювальної точки зору) було ключовим», — написав Чан у електронному листі.

Обидва методи дали однакову оціночну енергію для основного стану FeMo-co (і відповідали тому, що вчені спостерігали експериментально), надавши дослідникам впевненість, що вони знайшли істинний основний стан.


Дебати зміщуються

Чан сподівається, що технічні прориви, досягнуті його командою, зараз можна розширити для моделювання повного ферменту нітрогенази та його реакції.

«Я сподіваюся, що всі ці люди, які стверджують ‘Нам потрібно побудувати квантовий комп'ютер, щоб вирішити проблему нітрогенази’, приєднаються до цієї місії, тепер, коли у нас є шлях до її досягнення», — сказав він.

Але перехід від основного стану до повного математичного опису реакції буде набагато складнішим, включаючи обчислення енергій для цілої послідовності проміжних хімічних станів.

«Ми навіть не наблизились до досягнення Святого Грааля в цьому», — сказав Суіc. «Ми все ще просто описали стан спокою. Але метод є обіцяючим у тому, що він вказує, що ми можемо продовжувати з певною впевненістю».

Також невідомо, що результати можуть означати для сподівань дослідників на квантове обчислення. Уітфілд стверджує, що обчислення єдиного значення енергії основного стану ніколи не було тим, де квантові комп’ютери мали перевагу над своїми класичними відповідниками. Їхня вірогідна перевага, за його словами, натомість полягає в наступному питанні на порядку денному: моделюванні того, як система еволюціонує з часом. Це, ймовірно, продемонструє, наскільки неефективні можуть бути класичні методи — і наскільки потужнішими можуть бути квантові комп'ютери.

Після років доброзичливих суперечок з громадою квантового обчислення Чан не очікує, що новий результат змінить багато думок.

«Зрештою», — сказав він, — «симуляція квантової хімії за допомогою квантових комп'ютерів все ще є великою обіцянкою: якщо б квантовий комп'ютер став доступний завтра, я б із задоволенням ним користувався. Але я сподіваюся, що новий результат моєї команди допоможе виправити міф про те, що найскладніші хімічні проблеми просто не під силу, поки не з'явиться квантове обладнання».

«Наука є самокорегуючою», — написав він у листі, — «але досить часто корекції не отримують такої ж уваги, як початкове твердження, оскільки галузь перейшла до інших тверджень».

Оригінал: www.quantamagazine.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу