Колишня «гяру» створила мережу житла для матерів-одиначок, яким відмовляють орендодавці в Японії

· Азія

Колишня «гяру» створила мережу житла для матерів-одиначок, яким відмовляють орендодавці в Японії

Яманака Мана створила мережу спільного житла в Японії для матерів-одиначок, які стикаються з систематичними відмовами орендодавців через низькі доходи та соціальні упередження.

Знайти квартиру в Японії буває досить складно. Якщо додати до цього наявність дітей, обмежений дохід або залежність від соціальної допомоги, пошуки стають значно важчими. Для матерів-одиначок проблема полягає не стільки в пошуку доступного житла, скільки в тому, щоб знайти орендодавця, який взагалі погодиться здати їм квартиру.

Яманака Мана, 40 років, знає, як це працює з обох боків орендного ринку. Після чотирьох років роботи в агентстві нерухомості у віці 20 років вона на власні очі бачила, як компанії іноді неодноразово відмовляли матерям-одиначкам, що намагалися забезпечити житлом свої сім’ї.

Сьогодні через свою компанію Single’s Kids вона керує житлом спільного проживання для матерів-одиначок у Токіо, Тібі та Канаґаві. Її підхід простий: зробити житло доступнішим шляхом зміни механізму управління орендними ризиками.

Чому матерям-одиначкам важко орендувати житло в Японії

Мотивація Яманаки виникла завдяки одній клієнтці, яку вона зустріла під час роботи в нерухомості. Жінка виховувала трьох дітей самотужки та отримувала сейкацу хоґо (生活保護) — японську державну соціальну допомогу. Попри сотні запитів, орендодавці продовжували їй відмовляти.

Яманака згадує, що не могла зробити нічого, крім як вибачитися і повідомити жінці, що доступних варіантів немає. Власники нерухомості просто не хотіли розглядати її заявку.

Орендодавці часто хвилюються через несплату орендної плати або те, що орендар може зникнути за одну ніч — практика, відома як йоніґе (夜逃げ). Заявники, які отримують соціальну допомогу або не мають стабільної роботи, можуть здаватися фінансово ризикованими.

Агенції нерухомості також не мають особливого стимулу витрачати додатковий час на допомогу «складним» клієнтам. Брокерська комісія, по суті, однакова незалежно від того, чи знаходить агент квартиру для звичайного клієнта, чи витрачає значно більше часу на того, кому вже відмовили в інших місцях.

Як пояснює Яманака, агенти не мають великої фінансової мотивації докладати додаткових зусиль.


Цифри, що стоять за проблемою

Схоже, що у батьків-одиначків такої проблеми немає. Згідно з національним опитуванням домогосподарств з одним з батьків за 2021 рік, приблизно 36,7% сімей, очолюваних жінками, проживали в приватному орендованому житлі, а 34,4% володіли власними будинками — для порівняння, серед батьків-одиначків власниками житла були 66,0%.

Однак було б неточним стверджувати, що орендодавці дискримінують саме батьків-одинаків. Опитування Японської асоціації управління нерухомістю у 2018 році показало, що лише 1% повідомлених обмежень для орендарів стосувалися саме сімей з одним із батьків.

Скоріш за все, справа в доході. Згідно з опитуванням 2021 року, середній річний дохід матерів-одиначок становить ¥2,72 млн (~$17 000) порівняно з ¥5,18 млн (~$33 000) у батьків-одиначків; близько 44,5% таких сімей живуть за межею бідності. Однією з головних причин відмов орендодавців було занепокоєння щодо оплати оренди. На їхню думку, людина, яка ледве зводить кінці з кінцями, частіше може пропустити платіж.

Це не єдиний фактор. Люди, які отримують соціальну допомогу, становили 11,3% обмежень для орендарів, а статус бездомного (наприклад, мати-одиначка, що тікає від домашнього насильства) — 20,2%. Статистика виглядає ще гірше, якщо врахувати, що, за даними загальнонаціонального опитування 2016 року, 90% усіх сімей з одним із батьків очолювали матері.

Отже, матері-одиначки не обов’язково стикаються з упередженою дискримінацією. Вони просто відповідають усім «неправильним» критеріям у списках орендодавців.

Від ґяру до підприємниці у сфері житла

Минуле Яманаки дещо нетипове. У підлітковому віці вона була ґяру — представницею японської молодіжної субкультури, для якої характерні яскраве вбрання, складні зачіски та насичене нічне життя.

Вона відкрито розповідала про складне дитинство, про те, як провела більшу частину підліткових років поза домом, працюючи в хостес-клубах після закінчення школи та зрештою створивши власне коло ґяру. Вона також пережила розлад харчової поведінки та період соціальної ізоляції.

Після зміни кількох місць роботи, включаючи сферу нерухомості, вона вирішила зайнятися житловою проблемою, свідком якої була.

У 2017 році вона відкрила свій перший пансіон для матерів-одиначок у Токіо. У будинку також проживали літні люди, і він був відкритий для мешканців навколишнього району. Відтоді бізнес розширився до кількох типів житла, включаючи мережу шеринг-хаусів та інші житлові одиниці по всьому Великому Токіо.

Її робота також привернула увагу на національному рівні, коли документальний серіал Fuji TV The Nonfiction у червні 2025 року представив епізод під назвою «Жити разом: колишня ґяру та дім для матерів-одиначок».


Чому спільне проживання має значення

Ключ до бізнес-моделі Яманаки — не благодійність, а розподіл фінансових ризиків. Звичайна орендна квартира — це один орендар і один платіж. Якщо цей орендар перестає платити або зникає, орендодавець потенційно втрачає весь місячний дохід.

Шеринг-хаус працює інакше. Кожен мешканець орендує окрему кімнату, тому несплата однієї людини не обов’язково впливає на загальний дохід. Така організація робить орендодавців більш схильними приймати орендарів, які інакше могли б вважатися «небажаними».

Вона також вірить, що особисті стосунки мають значення. Регулярно відвідуючи об’єкти, прибираючи спільні зони та знайомлячись із мешканцями, вона може вирішувати проблеми до того, як вони стануть серйозними. Якщо хтось захворів і хвилюється через затримку оплати, вони, швидше за все, зв’яжуться з нею, ніж просто зникнуть.

Японія також почала визнавати потенціал цього підходу. З квітня 2021 року будинки спільного проживання, що приймають сім’ї з одним із батьків, можуть бути зареєстровані в урядовій системі Safety Net Housing, яка підтримує оренду житла для людей, які мають труднощі з пошуком місця для проживання.

Подальші зміни до Закону про безпеку житла набрали чинності в жовтні 2025 року, запровадивши сертифікацію житла з регулярними перевірками мешканців та зв’язком із соціальними службами за потреби.

Mizuho долучається до справи

Робота Яманаки також стає частиною ширших зусиль із задоволення житлових потреб сімей з одним із батьків.

Банк Mizuho створив два приватні інвестиційні фонди нерухомості для забезпечення житлом сімей з одним із батьків. Перший було запущено у жовтні 2025 року, а другий — у серпні 2026 року.

Single’s Kids та Японська асоціація підтримки матерів-одиначок надають мешканцям підтримку в розвитку кар’єри та досягненні незалежності. Mizuho Real Estate Investment Advisors керує фондами, а банк Mizuho забезпечує фінансування.

Ця ініціатива є особливо актуальною для матерів, які заробляють занадто багато, щоб претендувати на повну допомогу на виховання дитини, але все ще не можуть дозволити собі звичайне житло.

Зрештою, Яманака каже, що її мета — не просто боротися з дискримінацією в оренді. Вона хоче, щоб діти були щасливими й росли в умовах, де вони почуваються в безпеці. Вона прагне бачити більше квартир, де кілька поколінь живуть разом на комфортній відстані одне від одного.

Оригінал: unseen-japan.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу