Компаси, а не карти: Китай будує інший тип ШІ

· Азія

Компаси, а не карти: Китай будує інший тип ШІ

Китай більше фокусується на управлінні змінами через ШІ, ніж на простих чатах.

Every few months, another Chinese artificial intelligence (AI) breakthrough makes global headlines. A Chinese AI model closes in on American rivals, a Chinese research team tops a benchmark, a Chinese factory gets smarter, a city more connected, a supply chain more predictive.
Зазвичай слідують пояснення: у Китаю більше інженерів, більше фабрик, більше державної підтримки, більше даних. Хоча це правда, такі пояснення ігнорують дещо глибше.

Китай будує не лише більші системи ШІ, ніж США. Від цифрових двійників і розумних міст до прогностичної логістики та інтелектуального виробництва, він дедалі більше створює системи, які призначені менше для спілкування, ніж для координації, менше для імітації, ніж для управління.
Ця різниця ставить на порядок денний більш серйозне запитання. Чому Китай зробив такий великий акцент на ШІ для навігації змінами, тоді як у західних країнах більше уваги приділяється чат-ботам, програмному забезпеченню для продуктивності та штучному загальному інтелекту?
Відповідь полягає не лише в економіці чи промисловій політиці, а й у набагато старішому китайському способі мислення про сам інтелект.

Двоїстість і книга

Більше трьох століть тому обмін листами між Європою та Пекіном зібрав разом дві дуже різні ідеї про інтелект.
У 1701 році Ґотфрід Вільгельм Лейбніц надіслав пояснення своєї нещодавно розробленої двійкової арифметики Жоаку Буве, французькому єзуїту при дворі імператора Канцзі. Лейбніц показав, що кожне число може бути вираженим лише за допомогою двох символів — 0 і 1 — відкриття, яке стало основою для цифрових обчислень.
Відповідь Буве вразила його. Він надіслав діаграму 64 гексаграм І Чин, або Книги змін, одного з найдавніших філософських класиків Китаю. Кожен гексаграм складається з шести перерваних або неперерваних ліній, що створюють рівно 64 можливі комбінації.

Для Лейбніца подібність була безсумнівною. Він зробив висновок, що давні китайці, фактично, передбачили двійкову арифметику задовго до того, як Європа її формалізувала.
Цей висновок занадто гарний, щоб сприймати його буквально. І Чин ніколи не була математичною системою. Але Лейбніц помітив дещо реальне: гексаграми розташовують окремі символи таким чином, що запрошують до паттерну, класифікації та трансформації.

Тобто, І Чин — це не лише система форм, а й керівництво до змін. Коли гексаграм виводиться, певні лінії «рухаються», перетворюючи один патерн в інший. Важливо не лише те, що з’являється, але й те, чим воно стає.
Лейбніц здебільшого бачив гексаграми як символічний код. Що він пропустив, так це те, що вони містять дві виміри одночасно: структуру та трансформацію. Їхні шість ліній є окремими символами, які можна рахувати та класифікувати.

Але ці символи мають сенс лише в зв’язку з процесом змін, який вони покликані відстежувати. Видалити рух, і гексаграм залишається лише патерном. Відновити його, і він стає моментом всередині чогось більшого та безперервного.
Це не означає, що І Чин якось «передбачила» сучасний ШІ, або що сьогоднішні китайські інженери свідомо транслюють давнє ворожіння.

Швидше, І Чин містить в собі інтелектуальну орієнтацію, що зберігалася в різних формах у китайській думці: увага до потоку, взаємозалежності та напрямку змін, а не фіксованих категорій і статичних уявлень.
Ця ширша орієнтація не зникла з китайського інтелектуального життя. Хоча сучасний ШІ спирається на світову науку та інженерію, вражає, що деякі з його найзначніших застосувань у Китаї — цифрові двійники, інтелектуальна інфраструктура та прогностичне управління містом — ставлять безперервну адаптацію в центр своєї уваги.

Ця орієнтація не визначила стратегію Китаю щодо ШІ, але могла зробити певні інженерні запитання більш природними для запитання — і певні типи систем більш природними для побудови.

Велике розділення

Математики пізніше надали формальні назви двом вимірам, що тут працюють: дискретному та безперервному.
Аристотель вже розділив дискретну та безперервну кількість, а Евклід вбудував це розрізнення в структуру «Елементів». Що змінилося в 19 столітті, так це зростання двох суворих традицій, побудованих навколо цього розрізнення.

Безперервна математика, сформована внаслідок аналізу, стала мовою потоку, руху та змін. Дискретна математика розвивалася поряд із нею, цікавлячись числами, логікою та символічними операціями.
Обчислення успадкувало дискретну традицію. Джордж Бул перевів логіку в алгебру. Клод Шеннон показав, як булева логіка може бути реалізована через електричні схеми. Алан Тюрінг довів, як символічні операції можуть стати обчисленнями. Як тільки світ став можливим для представлення як біти, цифрові технології розвивалися з приголомшливою швидкістю.

ШІ успадкував ту ж логіку подання. Кожна взаємодія з системою ШІ починається з перекладу: мова стає токенами, зображення — пікселями, поведінка — даними. Безперервний світ перетворюється на дискретні форми, які можуть маніпулювати машини.
Ця стратегія виявилася надзвичайно успішною. Але системи, які ШІ дедалі більше намагається зрозуміти — міста, постачальні ланцюги, фінансові ринки, екосистеми — ніколи не залишаються незмінними. Вони змінюються в той час, коли приймаються рішення.

Карта може стати безмежно детальною і при цьому захоплювати лише момент. Компас же виконує іншу функцію: він допомагає нам орієнтуватися в ландшафті, який уже рухається під нашими ногами.
Різниця між картою та компасом більше не є філософською — вона відображає інженерну проблему.

Інтелект як інфраструктура

Більшість людей стикаються зі ШІ сьогодні як з чат-ботом, інструментом пошуку, перекладачем або генератором зображень. ШІ з'являється як ще один додаток на екрані: корисний, дедалі здатніший, але все ж щось, до чого ми звертаємось, коли це необхідно.
Тепер уявімо ШІ в іншій ролі. Замість того, щоб відповідати на запитання, він регулює світлофор в міру наростання заторів. Він балансуватиме електрику в мережі в міру зміни попиту. Він прогнозує несправності обладнання ще до того, як вони виникнуть, перенаправляє вантажі навколо перешкод або постійно оновлює цифрову модель цілого міста, коли мільйони людей пересуваються через нього.

У цьому баченні ШІ вже не просто інструмент. Він стає частиною інфраструктури, через яку функціонує суспільство.
Китай, на відміну від Америки, зробив це бачення особливо явним. Він інвестував чимало в цифрові двійники, розумне виробництво, прогностичну логістику та системи управління містом. Акцент робиться менше на чат-ботах, ніж на системах, що координують безперервні зміни.

Мозок міста Ханчжоу — корисний приклад. Замість того, щоб просто збирати дані про трафік, система аналізує потік автомобілів, затори, аварійні маршрути і громадський транспорт у режимі реального часу, а потім відповідно регулює сигнали та маршрути.
Місто розглядається не як набір окремих перехресть, а як єдина еволюційна система, частини якої постійно впливають одна на одну. Статична модель трафіку може описати затори вчорашнього дня. Постійно оновлений цифровий двійник намагається передбачити затори завтрашнього дня.

Та ж сама орієнтація з'являється в китайських обговореннях самого ШІ. Фреймворк Юцонг Дуана DIKWP — Дані, Інформація, Знання, Мудрість та Мета — розширює знайому ієрархію, додаючи мету як п’ятий елемент. Суть проста: інтелект — це не лише про обробку даних; це про те, чому ці дані мають значення і які цілі вони служать.

Ще однією корисною концепцією є "гуншен" (共生), часто перекладена як симбіоз або коеволюція. Замість того, щоб розглядати людей, машини та установи як окремі сутності, вона підкреслює безперервну взаємодію та взаємодопомогу. Інтелект, в цьому погляді, виникає не лише з обчислень, але й з взаємин.
Там, де І Чин запитувала, як читати напрямок змін через рухомі лінії, DIKWP запитує, як система ШІ може зберігати свою мету в той час, коли дані, які вона обробляє, змінюються навколо неї. Обидва розглядають стабільність як динамічні відносини, а не як фіксований стан.

Це сучасні інженерні ідеї, а не відродження давньої філософії. Проте вони вирішують стару проблему з вражаючою безперервністю: як ми повинні діяти, коли світ у русі?

Карта та компас

Лейбніц ніколи повністю не зрозумів, що саме він знайшов. Він помер у 1716 році, ще будучи переконаним, що гексаграми є давньою китайською версією двійкової арифметики. Він мав правильну математику, але неправильно зрозумів більший зміст. Лінії ніколи не були просто кодом — вони були записом того, як речі стають іншими речами.

Три століття потому той же розрив все ще розділяє багато систем ШІ. Чат-бот завершує статичний обмін: мова входить, мова виходить, повернення за раз. Система управління містом робить дещо інше: вона спостерігає, як місто змінюється, і налаштовується відповідно.
Ані один з них не є більш інтелектуальним в абстрактному розумінні, адже вони створені для різних завдань. Один запитує, що саме сказано; інший запитує, що відбувається наступне.

Китайські інвестиції в ШІ у цифрові двійники, прогностичну логістику та системи управління містом не є доказом вищої філософії. Швидше, вони відображають різні інженерні пріоритети, зумовлені державою, яка давно вважає інфраструктуру та управління тісно пов'язаними, а також довшим інтелектуальним звичком зосереджуватися на напрямку, а не на фіксованості.

Але було б помилкою розглядати це як цивілізаційний конфлікт, що протиставляє "цілісний Схід" "аналітичному Заходу". Американські та європейські дослідження ШІ вже прагнуть до споріднених основ: світових моделей, безперервного контролю, втілених систем і агентів, що відстежують рухомого середовища замість описування статичного. Фреймворки відрізняються, але базове завдання залишається.

І це завдання лише зросте. Міста, електричні мережі та постачальні ланцюги не зупиняються, коли модель на них тренується. Системи, призначені для управління ними, повинні будуть робити дві речі одночасно: представляти світ у дискретних, обчислювальних шматках і відстежувати безперервні зміни, що ніколи не зупиняються під цими шматками.
Для дослідників та інженерів ШІ виклик стає дедалі більш практичним: як поєднати точне подання з безперервною адаптацією.

Карта та компас вирішують різні проблеми, перша фіксуючи місце, а друга утримуючи напрямок. Жодна не замінює іншу, і жоден, хто перетинає незнайомий ландшафт, не носитиме лише один. Виклик полягає не в тому, щоб обрати між ними, а в тому, щоб навчитися використовувати обидві в унісон.

Оригінал: asiatimes.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу