Лісова пожежа спустошила природний заповідник у Монголії: хто несе відповідальність?
· Азія
Масштабна пожежа в монгольському природному заповіднику викликала гострі дискусії щодо провини влади та ефективності екологічного нагляду в країні.
8 жовтня у заповіднику Нумруг, що розташований у сомоні Халхгол аймаку Дорнод, Монголія, спалахнула масштабна пожежа. Вогонь вдалося повністю загасити лише 16 жовтня.
Згідно зі статистичними даними Міністерства природного середовища та кліматичних змін Монголії, оприлюдненими 28 жовтня, загальна площа вигорілої території склала 504 960,4 гектара, що приблизно дорівнює 5 050 квадратним кілометрам або 1,2 мільйона акрів. Це понад удвічі більше за площу Токіо, столиці Японії. Майже вся пошкоджена територія — 448 993,6 гектара — припала на територію суворо охоронюваної зони «Нумруг». Пожежа охопила понад три чверті (76,4 відсотка) загальної площі заповідника.
Згідно з попереднім розслідуванням монгольської влади, безпосередньою причиною пожежі стала автоколона, що належала монгольському оператору мобільного зв'язку Mobicom, 98,8 відсотка якого контролюється японським телекомунікаційним гігантом KDDI. Ходова частина одного з автомобілів заплуталася в сухій траві, а тривалий рух спричинив тертя та нагрівання, що призвело до займання рослинності. Це і спровокувало масштабну пожежу.
Оскільки пожежа сталася поблизу монгольсько-китайського кордону, а в інциденті виявилася замішаною японська фірма та виникли суперечки навколо прикордонної інфраструктури зв'язку, подія швидко переросла з екологічного інциденту в геополітичну проблему, що зачепила Монголію, Китай та Японію. Вона стала знаковим прикладом для аналізу логіки транскордонного екологічного управління та регулювання капіталу в Північно-Східній Азії.
Недоліки в екологічному управлінні
Суворо охоронювана зона «Нумруг» розташована в перехідній зоні між західними передгір'ями хребта Великий Хінган та східними степами Монголії. Це важливе джерело біологічного різноманіття та екологічний бар'єр безпеки в Північно-Східній Азії, де мешкають різноманітні рідкісні види, занесені як до Червоного списку МСОП, так і до Червоної книги Монголії, такі як уссурійський лось, чорнодзьобий глушець та амурський таймень, а також понад 250 видів птахів.
Вплив інтенсивного осіннього горіння на екосистему є довгостроковим і незворотним. Органічна речовина на поверхні ґрунту повністю вуглефікувалася, а здатність ґрунту утримувати воду та поживні речовини значно знизилася. З настанням сильних вітрів навесні та восени ризик регіональної дезертифікації та піщаних бур значно зросте.
Банк насіння місцевої рослинності також зазнав нищівного удару. Згідно з даними екологічних спостережень за холодними та посушливими степами, для повного відновлення місцевих спільнот у цій зоні знадобиться щонайменше від 20 до 100 років, а в деяких районах можлива повна зміна видового складу.
Пожежа вказує на тривожний структурний збій у системі екологічного управління в Монголії, навіть у межах заповідної зони. З одного боку, уряд відомий підходом «суворе затвердження, слабкий нагляд» та «інтенсивне гасіння, слабка профілактика». Протягом осені, коли настає період високого ризику пожеж, основні охоронювані території залишаються відкритими для комерційного транспорту. Повністю відсутні оцінки екологічних ризиків та верифікація протипожежних заходів перед початком людської діяльності.
З іншого боку, спостерігається нестача можливостей екологічного моніторингу та реагування на надзвичайні ситуації. Міністр природного середовища та кліматичних змін Сандаг-Очір Ценд визнав, що через складний рельєф та логістичні умови важко проводити оцінку на місці після стихійних лих. Віддалені райони Монголії тривалий час покладалися на супутниковий моніторинг, і існують очевидні недоліки в матеріально-технічному забезпеченні для наземної перевірки та реагування.
Транскордонний екологічний ризик та геополітичні наслідки
Лінія вогню наблизилася до монгольсько-китайського кордону, що безпосередньо спровокувало транскордонне реагування. Відповідно до угоди 1999 року між Китаєм і Монголією про запобігання лісовим і степовим пожежам у прикордонних районах, у Внутрішній Монголії (Китай) було оперативно мобілізовано понад 3 400 професійних пожежників та рятувальників. Китаю вдалося зупинити поширення вогню через державний кордон, водночас залишаючи відкритим прохід для диких тварин, що рятувалися втечею.
Лю Чжіян, дослідник Інституту екологічної цивілізації Китайської академії суспільних наук, зазначив, що степи східної Монголії тісно пов'язані з екологією північного Китаю. Якщо вогонь пошириться через кордони, це не лише призведе до величезних економічних збитків, а й може спровокувати серйозні дипломатичні суперечки. З огляду на це, пасивний підхід Монголії створив їй імідж «країни-експортера екологічних ризиків».
Китайська сторона інвестувала значні людські та матеріальні ресурси для стримування пожежі. Тепер Китай вимагає компенсації за ці зусилля — не від Монголії, а від Японії.
Незаконне проникнення японських компаній у зону суворої охорони та катастрофа, що сталася в результаті, прямо підірвали тривалий імідж Японії як відповідального «зеленого» інвестора в Монголії.
За даними посольства Японії в Монголії, офіційна допомога розвитку (ODA) Японії Монголії в період з 1977 по 2021 рік склала 364,107 мільярда єн, охоплюючи багато сфер, таких як інфраструктура, енергетика та зв'язок. Mobicom свого часу був еталонним проєктом японсько-монгольського економічного та торговельного співробітництва. Зараз громадське обурення досягло піку.
Спочатку компанія Mobicom намагалася уникнути відповідальності, заявляючи, що дотримувалася «всіх юридичних процедур». Вона публічно вибачилася і пообіцяла співпрацювати зі слідством лише після того, як тиск громадської думки посилився. Хоча Mobicom погодилася надати компенсацію після того, як спільна робоча група оцінить збитки, компанія все ще наполягає, що мала необхідні дозволи та вжила запобіжних заходів.
Mobicom заявила, що їхні транспортні засоби в'їхали в заповідну зону для проведення тестів мережі 4G, проте проєкт розташований поруч із монгольсько-китайським прикордонним переходом Сумбер-Рашаан, і його технічна та економічна доцільність викликає широкі сумніви у монгольської громадськості. Згідно з Договором 2010 року про управління прикордонним режимом між Китаєм і Монголією, обидві сторони повинні заздалегідь повідомляти про великі прикордонні проєкти та будівництво об'єктів бездротового зв'язку. Таким чином, присутність Mobicom у прикордонній зоні також могла вплинути на взаємну довіру у питаннях безпеки кордону між Монголією та Китаєм. Деякі аналітики в китайських ЗМІ порушили питання інформаційної безпеки щодо японських комунікаційних проєктів у чутливих прикордонних районах, проте ці заяви офіційно не підтверджені.
На додаток до незадоволення, генеральний секретар кабінету міністрів Японії Кіхара Мінору зробив офіційну заяву лише 26 жовтня, через два тижні після початку пожежі. Тоді він лише згадав готовність Японії допомогти Монголії у відновленні екології, не згадавши про наслідки для Китаю. Це ще більше поглибило геополітичний розкол.
29 жовтня прем'єр-міністерка Японії Такаїчі Санае провела 10-хвилинну телефонну розмову з прем'єр-міністром Монголії Ухралом Ням-Осором, що стало обміном думками найвищого рівня після катастрофи. Під час розмови Такаїчі заявила, що уряд Японії «серйозно сприймає масштаби збитків, завданих» пожежею, «і висловлює свої щирі співчуття народу Монголії».
Вона зазначила, що Японія «має намір надати пакет співпраці, що сприятиме відновленню постраждалих територій, включаючи надання необхідного обладнання Монголії та розвиток людських ресурсів у сферах ліквідації лісових пожеж та відновлення довкілля». Пакет буде сформовано на основі оцінки на місці, проведеної експертами Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA), які прибули 27 жовтня. Такаїчі пообіцяла «тісну комунікацію» з урядом Монголії протягом усього процесу оцінки та компенсації.
У відповідь Ухрал проінформував Такаїчі про повний масштаб збитків від катастрофи. Він висловив глибоку вдячність за співчуття та пропозицію підтримки з боку Японії та привітав «науковий підхід» Японії до сприяння «екологічному відновленню поетапно та ефективно», додавши, що Монголія готова тісно співпрацювати з Японією щодо всіх зусиль із відновлення. Лідери також домовилися подальші зміцнювати двосторонні дружні відносини та практичну співпрацю напередодні 55-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Японією та Монголією у 2027 році.
Згідно з офіційними повідомленнями обох урядів, коротка розмова зосереджувалася виключно на допомозі та дипломатичному порядку денному між Японією та Монголією. Жодного посилання на розгортання великомасштабного китайського протипожежного контингенту вздовж кордону чи на транскордонні ризики, які пожежа створила для китайської території, зроблено не було.
Екологічне управління
Окрім геополітичних наслідків, пожежа в Нумрузі є яскравим прикладом обмеженості корпоративних зобов'язань у сфері екологічного, соціального та управлінського розвитку (ESG), які занадто часто існують лише на папері. KDDI, провідний телекомунікаційний гігант у Японії, забезпечує надзвичайно суворі стандарти екологічності та виробничої безпеки на внутрішньому ринку, проте його закордонні операції демонструють тривожні подвійні стандарти. Направивши автоколону вглиб зони суворої охорони заповідника під час сезону найвищого ризику лісових пожеж, Mobicom виявила серйозну невідповідність у системі управління ризиками. Здатність компанії обходити місцеві норми за допомогою спеціальних адміністративних дозволів підкреслює системне використання прогалин у нагляді за довкіллям у країні перебування.
Слабкі можливості реагування на місці додатково підтвердили катастрофічний збій у контролі за ризиками. Звіти свідчать, що команда корпоративного менеджменту була повністю не забезпечена професійними протипожежними засобами, придатними для гасіння степових пожеж. Саме тому початкове вогнище не вдалося стримати, і воно поширилося до таких масштабів. Ця критична нестача пробиває дірку в поверхневому наративі вилизаних ESG-звітів. Для багатьох транснаціональних підприємств складні плани управління ризиками та екологічного реагування на надзвичайні ситуації служать насамперед PR-активами для рейтингів на ринках капіталу; під час випробування в реальних умовах ці теоретичні системи повністю розвалюються.
Екологічна ціна для Нумруга дає глибоке попередження для транскордонного екологічного управління в Північно-Східній Азії. Щоб запобігти новій катастрофі такого масштабу, Монголія та регіон загалом мають вжити певних кроків.
По-перше, Монголія має вдосконалити систему екологічної відповідальності для іноземних інвестицій. Це означає сприяння запровадженню спеціальних норм екологічної відповідальності для підприємств з іноземними інвестиціями. Від підприємств з високим рівнем ризику слід вимагати створення депозитів екологічної безпеки та якості (у певному відсотку від суми їхніх загальних інвестицій), які мають розміщуватися на спеціальному рахунку центрального банку для відновлення екології після можливих інцидентів.
Водночас для розрахунку загальних збитків слід використовувати стандарти оцінки екосистемних послуг Організації Об'єднаних Націй. Стандарти ООН включають втрати поглиначів вуглецю в ґрунті, шкоду біорізноманіттю та витрати на управління вторинними катастрофами, що значно збільшує ціну екологічної безвідповідальності.
Оригінал: thediplomat.com