Маловідомий білок може стояти за інсулінорезистентністю при діабеті 2 типу
· Наука
Дослідники виявили, що білок Miro1 може провокувати інсулінорезистентність при діабеті 2 типу, а фізичні вправи допомагають знизити його кількість у м'язах.
Науковці виявили білок, накопичення якого в м'язових тканинах може бути одним із ключових чинників розвитку резистентності до інсуліну при діабеті 2 типу. Результати дослідження, опубліковані в журналі Nature Communications, вказують на те, що білок під назвою Miro1 (Mitochondrial Rho GTPase1) може відігравати важливу роль в інсулінорезистентності при діабеті 2 типу, порушуючи здатність організму ефективно регулювати рівень цукру в крові.
Miro1 розташований на зовнішній мембрані мітохондрій — енергетичних станцій клітин. Дослідники з’ясували, що у людей з діабетом 2 типу рівень цього білка у скелетних м’язах підвищений. Експерименти на доклінічних моделях показали, що надлишок Miro1 заважає м’язам належним чином реагувати на інсулін. Коли науковці видаляли цей білок у моделях, чутливість м’язів до інсуліну відновлювалася.
Роль фізичних вправ
Окрім лабораторних тестів, команда дослідників проаналізувала, як на рівень Miro1 впливає фізична активність. У рандомізованому контрольованому дослідженні за участю людей з ожирінням та діабетом 2 типу порівнювали вплив аеробних вправ зі стандартним медичним доглядом. З’ясувалося, що в учасників, які займалися спортом, рівень білка Miro1 знижувався, що супроводжувалося покращенням чутливості до інсуліну та кращою здатністю м’язів виробляти енергію.
Ці результати дають змогу припустити, що зниження рівня Miro1 може бути одним зі способів, завдяки яким фізичні вправи покращують чутливість до інсуліну. Вони також вказують на потенційну можливість розробки нових терапевтичних методів, які могли б доповнити вплив фізичної активності.
«Інсулінорезистентність у м’язах лежить в основі діабету 2 типу, і її молекулярні причини залишалися тривожно незрозумілими. Це дослідження ідентифікує Miro1 як частину відповіді», — зазначив старший автор роботи доктор Джон П. Кірван.
Наразі науковці застерігають, що необхідні подальші дослідження, аби з’ясувати, чи може прямий вплив на цей білок стати безпечним та ефективним методом лікування. Відновлення чутливості до інсуліну після видалення Miro1 продемонстрували лише в доклінічних моделях; у людей дослідження показало зниження рівня білка після фізичних вправ, що супроводжувалося покращенням чутливості. Дослідницька група планує продовжити вивчення біологічних механізмів, пов’язаних із Miro1, щоб краще зрозуміти способи профілактики та боротьби з діабетом.
«Ми шукаємо методи лікування, і сподіваємося, що ці результати можуть стати частиною вирішення проблеми», — додав доктор Кірван.
За матеріалами ScienceDaily