Масштабне нарощування оборонних сил Японії зіткнулося з фінансовими та виробничими перешкодами
· Азія
Амбітні плани Японії щодо розширення армії опинилися під загрозою через зростання вартості зброї, затримки американських поставок та критичну нестачу запчастин.
Амбітне нарощування військової потужності Японії наштовхується на серйозні фіскальні перешкоди, проблеми в ланцюгах постачання та промислові обмеження саме тоді, коли безпекові загрози в регіоні загострюються.
Численні медіа повідомляють, що плани розширення оборонного потенціалу Японії за прем’єр-міністра Санае Такаїті стикаються з великими труднощами через стрімке зростання витрат на закупівлі, затримки поставок зброї зі США та дефіцит вітчизняних комплектуючих. Наразі офіційні особи готуються до перегляду п’ятирічної оборонної програми країни до кінця року.
Слабкий єн, інфляція та вузькі місця в ланцюгах постачання призвели до подорожчання військової техніки. Згідно з даними Міністерства оборони Японії, оприлюдненими в серпні, та січневим звітом Рахункової палати, одинична вартість вітчизняного патрульного літака Kawasaki P-1 зросла на 50% — до 46 мільярдів єн (290 мільйонів доларів США) у період з 2023 по 2026 фінансовий рік. Аналогічна ситуація спостерігається і з різким підвищенням цін на винищувачі F-35 американського виробництва.
Тим часом 118 контрактів у межах програми «Іноземні військові продажі» (FMS) США на суму 1,14 трильйона єн (7,2 мільярда доларів) залишаються невиконаними протягом щонайменше п’яти років. Ситуацію погіршують дворічні затримки поставок до 400 крилатих ракет Tomahawk, що сталося через виснаження американських запасів після операцій США проти Ірану.
На внутрішньому рівні корозія від сольових бризок та нестача запасних частин знизили рівень боєздатності флоту патрульних літаків P-1 приблизно до 30%, змушуючи Морські сили самооборони Японії (JMSDF) розбирати одні літаки на запчастини для інших.
Оскільки посадовці переглядають три ключові документи з національної безпеки для посилення стримування та можливостей завдання ударів у відповідь, ці логістичні перешкоди ставлять під загрозу здатність Японії досягти цілей щодо розширення сил у межах існуючих бюджетних рамок. Це спонукає до стратегічного розвороту в бік безпілотних систем, таких як дрони MQ-9B.
На травневому Діалозі Шангрі-Ла у 2026 році міністр оборони США Піт Хегсет зажадав, щоб союзники США в Азії витрачали на оборону не менше 3,5% валового внутрішнього продукту (ВВП), наголошуючи на важливості розподілу тягаря та застерігаючи від «дармоїдства».
Однак, як повідомив цього місяця Nikkei, Японія навряд чи зможе виконати ці вимоги та збільшити базові витрати на оборону до 3,5% ВВП (частина загальної мети у 5%, змодельованої на основі зобов’язань НАТО до 2035 року) до 2031 фінансового року через конкурентні внутрішні фіскальні пріоритети та структурні бюджетні розбіжності.
За даними Nikkei, залучення додаткового фінансування ускладнюється планами прем’єр-міністра Санае Такаїті щодо стимулювання економічного зростання та зниження податку на споживання, а також тиском слабкого єна на витрати, пов’язані з підтримкою розміщення іноземних військ на території країни.
Крім того, у звіті зазначається, що в бюджетній системі Японії немає чіткого розмежування між основними та супутніми військовими витратами, що спонукає чиновників розробляти власні стандарти, які широко включають сфери ШІ, економічної безпеки та енергетики.
Обмежена доступність парку морських патрульних літаків P-1 може суттєво вплинути на можливості морського спостереження Японії, особливо у відповідь на зростаючу активність Китаю навколо островів Сенкаку та в протоці Міяко.
Звіт Міністерства оборони Японії за вересень 2026 року свідчить, що навколо островів Сенкаку бойові кораблі Військово-морських сил Народно-визвольної армії Китаю (ВМС НВАК) ведуть безперервні операції, зокрема фрегати та підводний човен типу Shang здійснюють проходи через прилеглу зону, проводяться патрулювання розвідувальними кораблями, а в травні 2025 року було зафіксовано порушення територіального повітряного простору вертольотом Берегової охорони Китаю (CCG).
Звіт вказує на те, що китайські військові кораблі, зокрема авіаносці «Ляонін» і «Шаньдун», разом з пілотованими та безпілотними літальними апаратами все частіше проходять через протоку Міяко в бік Тихого океану.
Також відстежується динаміка японських пресрелізів щодо проходів китайських військових кораблів через навколишні протоки: показник зріс з 13–22 випадків на рік у 2011–2014 фінансових роках до 42–52 випадків у 2022–2025 фінансових роках, що свідчить про сталу експансію.
Щодо причин різкого стрибка цін на F-35: згідно зі звітом Міністерства оборони США (DoD) від квітня 2026 року про модернізовані закупівлі, середня ціна закупівлі літака зросла на 3,69% — з 92,676 млн доларів до 96,099 млн доларів у сталих цінах 2012 року (144,7 млн доларів з урахуванням інфляції), тоді як загальні витрати на придбання літаків сягнули 316,705 млрд доларів (446,664 млрд доларів у поточних цінах).
У звіті зазначається, що вартість придбання двигунів зросла на 20,07% порівняно з базовим рівнем 2012 року до 26,402 млн доларів (36,269 млн доларів у поточних цінах). Ключовими ризиками вартості названо технічну складність 55 можливостей блоку Block 4, а також модернізацію двигуна та системи управління тепловим режимом.
Звіт також показує, що цінові коливання відображають 1,17 млрд доларів перевитрат на процесори та дисплеї Technology Refresh 3 (TR-3), 723,9 млн доларів на дефіцит матеріалів у лотах 15–17 та 906,1 млн доларів, пов’язаних з інфляцією для двигунів F135, підвищенням цін за угодами з постачальниками та складністю виробництва.
Це стрімке подорожчання відбувається на тлі занепокоєння через старіння винищувальної авіації Японії. У статті Military Watch Magazine від травня 2026 року зазначається, що основу Повітряних сил самооборони Японії (JASDF) складають винищувачі F-15J початку 1980-х років, які вже значною мірою застаріли, тоді як менший парк F-2 початку 2000-х років страждає від полегшених планерів, невеликої дальності польоту, малопотужних радарів та обмеженого корисного навантаження зброї.
Видання додає, що під час двох зіткнень у грудні 2025 року китайські палубні винищувачі J-15B значно перевершили японські F-15 — інциденти, які, за підтвердженням японських оборонних відомств, включали підсвічування радаром керування вогнем з китайського боку на південний схід від Окінави, що підкреслює зростаючий розрив у сенсорах та авіоніці між модернізованими китайськими палубними літаками та старими японськими перехоплювачами.
У звіті зауважується, що хоча Японія покладається на обмежену кількість стелс-винищувачів F-35, затримки з оновленням до Block 4 підривають їхній бойовий потенціал, залишаючи Японію вразливою в той час, як Росія розгортає стелс-винищувачі Су-57 поблизу Хоккайдо, а Китай наближається до створення літаків шостого покоління.
Японські можливості щодо завдання контрударів та протиракетної оборони також можуть опинитися під загрозою через дефіцит американських запасів і обмежені виробничі потужності, що накладається на дедалі скупіше фінансування.
У листопадовому звіті Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) 2026 року зазначається, що за понад дев'ять місяців операцій проти Ірану США витратили приблизно дві третини (1596–1697 одиниць) свого довоєнного запасу ракет Patriot, що налічував 2330 одиниць (вартістю 5 мільйонів доларів за ракету). Ситуацію ускладнюють поставки в Україну та черга союзників на 1600 одиниць.
Хоча у звіті CSIS зазначено, що Lockheed Martin прагне наростити виробництво з 600 до 2000 перехоплювачів на рік, конкуренція серед союзників за обмежені запаси затримує відновлення американських запасів до кінця 2029 року.
Аналогічно, у звіті показано, що кораблі та підводні човни США випустили понад 1100 ракет Tomahawk — третину довоєнного запасу у 3100 ракет, кожна з яких коштує 2,5 мільйона доларів. Зазначається, що оскільки замовлення США за останнє десятиліття становили в середньому лише 86 ракет на рік, запаси не відновляться до початку 2031 року, попри наміри RTX вийти на показник 1000 одиниць на рік.
Хоча Японія послідовно готувалася до масштабного оновлення оборонно-промислової бази, вона стикається з серйозними викликами.
У статті Foreign Affairs від травня 2026 року Метью Фінкель зазначає, що оборонна промисловість країни стикається зі структурними обмеженнями, що є наслідком десятиліть недоінвестування та історичної залежності від Сил самооборони Японії (JSDF) як єдиного, обмеженого в бюджеті замовника.
Фінкель наголошує, що внаслідок цього оборонний сектор Японії страждає від гострої нестачі інженерних кадрів, недостатніх виробничих потужностей, обмеженого досвіду закордонних продажів та вразливості до кібератак, що вимагає масштабної модернізації критично важливих виробничих об’єктів. Він також додає, що залежність ланцюга постачання Японії від Китаю щодо компонентів військової техніки ще більше ускладнює розширення.
Крім того, Фінкель зауважує, що оскільки японські оборонні підрядники діють переважно як невеликі підрозділи в межах великих промислових конгломератів, чий більш прибутковий бізнес значною мірою залежить від китайських ринків, вони можуть неохоче братися за виробництво чутливих систем озброєння.
Якщо Японія не зможе оперативно розблокувати внутрішні промислові потужності, стабілізувати фінансування оборони та зменшити свою залежність від затриманих американських систем озброєнь, вона ризикує зіткнутися зі збільшенням розриву в спроможностях стримування в умовах дедалі менш передбачуваного безпекового середовища в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Оригінал: asiatimes.com