Мигдалеподібне тіло мозку виявилося кнопкою «зберегти» для спогадів
· Наука
Вчені з'ясували, що нейрони мигдалеподібного тіла працюють як «кнопка збереження», визначаючи, які події перетворяться на довготривалі спогади, а які будуть забуті.
Мигдалеподібне тіло, яке традиційно вважають центром страху та емоцій у мозку, може відігравати важливу роль у сортуванні та збереженні спогадів. Дослідники виявили, що певні нейрони в цій ділянці працюють як своєрідна «кнопка збереження» для інформації, допомагаючи мозку відрізняти те, що добре запам’ятовується, від буденного. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Neuroscience.
Науковці з Cedars-Sinai Health Sciences University використали дані пацієнтів з епілепсією, яким раніше були імплантовані електроди для вивчення походження нападів. Це дозволило отримати записи активності окремих нейронів глибоко в мозку. Учасникам показували зображення об’єктів із різних категорій, а через 10–30 хвилин перевіряли, що саме вони запам’ятали. Водночас учасники пригадували зображення щонайбільше через пів години, тож точний механізм формування довготривалих спогадів залишається невідомим.
Як мигдалеподібне тіло сортує дані
Дослідники припускають, що процес може складатися з двох основних етапів. Спочатку окремі нейрони мигдалеподібного тіла класифікують зображення, демонструючи вибірковість до певних категорій. Після цього саме сила відгуку цих нейронів під час першого перегляду визначає, чи вдасться людині згадати побачене згодом.
«Ми забуваємо більшу частину того, що переживаємо, лише частка інформації стає тривалим спогадом», — зазначає нейробіологиня Цзяян Сяо.
Гіпокамп зазвичай безпосередніше пов’язують із пам’яттю, нове дослідження показало чіткіший зв'язок між формуванням спогадів та активністю в мигдалеподібному тілі, ніж у самому гіпокампі. Кореляція активності нейронів гіпокампа з подальшим відтворенням зображень виявилася слабшою та дещо відтермінованою.
Попри ці відкриття, точний механізм «запису» спогадів залишається не до кінця зрозумілим. Однак науковці припускають, що краще розуміння роботи цієї ділянки мозку може відкрити шлях до нових методів лікування розладів пам'яті. У майбутньому команда планує дослідити, чи допоможе стимуляція цих нейронів покращити здатність до запам'ятовування. Як підсумувала Цзяян Сяо: «Мене здивувало, що ми спостерігаємо такий чіткий зв'язок між формуванням пам'яті та активністю в мигдалеподібному тілі».
За матеріалами Science News