Мій улюблений Airbnb: казковий солом'яний котедж у Котсуолді
· Навколо Світу
Strawtop Cottages — це пара відреставрованих котеджів XVI століття у Котсуолді, де історія поєднується з сучасним комфортом для ідеального заміського відпочинку.
Вибір ідеального місця для втечі на вихідні — це не завжди просте завдання. Але цієї весни рішення ніби приймалися самі собою. Після неймовірно напруженого початку року я шукала місце, де можна було б сховатися від усього. І воно мало відповідати певним критеріям: місце, де нам із партнером не довелося б розмовляти ні з ким, окрім одне одного; місце, де можна було б спати по 12 годин на добу і проводити дні повільно й безтурботно, не відчуваючи при цьому провини; місце за кілька годин їзди від нашого дому на північному заході Лондона; місце в сільській глибинці, де мене не будило б світло у ванній сусідів чи шум метро; і нарешті — місце, де ми могли б побути наодинці, але все одно залишатися близько до гарних пабів чи ресторанів, щоб, не дай Боже, не довелося самим полювати на вечерю.
Airbnb у Котсуолдсі був очевидним вибором. На щастя, я пригадала, що зберегла в Instagram один затишний котедж за кілька місяців до того, як відчула раптову потребу втекти з міста. Я переглянула свій список бажань і знайшла Strawtop Cottages: два солом’яні котеджі XVI століття, що стоять поруч на тихій вулиці в мальовничому містечку Аддербері. Я забронювала один із них, Strawtop Two, на довгі вихідні у квітні.
Ми заселилися у Strawtop Two після швидкої поїздки з Лондона в п'ятницю ввечері. Щойно відімкнули вхідні двері, побачили, як увімкнені лампи відливають затишним золотом у вітальні з дерев’яними балками, а в каміні вже готове до розпалювання хмиз. На яскраво-жовтій кухні на обробній дошці чекала свіжа буханка хліба на заквасці; на стільниці — органічні яйця та джем, а в холодильнику — масло Daylesford, бекон та рожеве вино. Мій партнер приготував просту вечерю, поки я оглядала решту котеджу, виявивши милу їдальню з вікнами від підлоги до стелі, величезний букет свіжих квітів позаду, а також гардеробну з куртками Barbour, гумовими чоботями для прогулянок полями та парасольками (ймовірно, необхідність, зважаючи на те, що ми відвідували це місце у квітні).
Я дізналася, що цими об’єктами володіють місцева контент-креаторка Джозі Айронс (@Josieldn в Instagram) та її чоловік Чарлі Айронс (який керує нерухомістю), що доглядають за ними лише крихітну частину багатостолітньої історії цих котеджів. Їхня ретельна реставрація чудово оновила простір, зберігши всі оригінальні елементи, що охороняються як об'єкти культурної спадщини II ступеня. Завдяки цьому перебування тут відчувається як подорож у простіші, мирніші часи, поєднуючись із розкішними деталями, що дарують такий самий комфорт, як і найкращі готелі регіону.
Спочатку я зберегла цей котедж через кухню, спокушена сонячними світлинами та відео з її стінами кольору вершкового масла, вінтажними мідними каструлями та старомодним чайником, що свистить на плиті Aga. Але коли я зазирала між двома спальнями — однією на першому поверсі з м’ятно-зеленими стінами та іншою, захованою під дахом, з дерев’яною обшивкою, — я зрозуміла, що тут є ще багато того, за що можна полюбити це місце. Наприклад, спрей для подушки Bamford, залишений біля ліжок, і штори блекаут, що створюють одну з найтемніших і найтихіших спалень, у яких я коли-небудь засинала. Закутана в постільну білизну, я спала спокійніше, ніж за всі останні місяці.
Після домашньої кави, якою ми насолоджувалися в суботу вранці під звуки радіо Roberts, ми вирушили за кілька хвилин шляху до ресторану The Yurt at Nicholsons. Це була одна з рекомендацій, яку Чарлі надіслав нам заздалегідь. Зазвичай я сама люблю проводити дослідження (читай: я сноб і контрол-фрік), але заради максимального розслаблення я вирішила довіритися його порадам. І не помилилася: круасан із тягучим камамбером, підкреслений ароматом бекону, та повний англійський сніданок із танучою свинячою грудинкою й копченою квасолею були саме тим, що потрібно.
Наша вечеря в The Norman Knight, яку також порекомендував (і забронював для нас) Чарлі, була не менш вражаючою. Я замовила ідеальний стейк фріт і почувалася так, ніби знайшла справжній скарб. Наш недільний обід у The Duke of Cumberland’s Head, де ми ділили на двох миски цвітної капусти під сиром і хрусткою картоплею, став одним із найсмачніших за останні часи. Повірте, мати Чарлі як фактичного консьєржа — це одна з найбільших недооцінених переваг бронювання цього місця.
Повернувшись додому, ми «залягли в сплячку» на дивані, читаючи газети та дивлячись Netflix у затишній вітальні. Я подумки зафіксувала улюблені дизайнерські деталі: антикварний журнальний столик із купою журналів, книги, розставлені в нішах кам’яного димаря, темно-зелений тропічний душ із косметикою Bamford, відпарювач Steamery та фен Dyson у спальні, а також халати Soho Home. Якби я могла зробити свою лондонську квартиру хоча б на десяту частину такою ж затишною, як цей маленький заміський котедж, я була б щаслива. А поки що я збережу котедж по сусідству для своєї наступної втечі.
Оригінал: www.cntraveler.com