Мир у Танзанії ніколи не був справжнім
· Навколо Світу
Після виборів 2025 року в Танзанії спалахнуло насильство, що спростувало міжнародний міф про «мирну країну» і розкрило давні накопичені соціальні травми.
Рівно рік тому, 29 жовтня 2025 року, у Дар-ес-Саламі та інших містах Танзанії почалися вибухи та стрілянина, що виявили суперечність між міжнародним образом країни та реальністю. Протягом чотирьох днів мешканці відчували наслідки протистояння, що супроводжувалося вибухами та стріляниною, які припинилися лише після того, як президентка Самія Сулуху Хассан склала присягу на закритій церемонії.
Події навколо виборів 2025 року були спровоковані політичною напругою, оскільки виборча комісія не допустила до виборів CHADEMA, найбільшу опозиційну партію, і дискваліфікувала кандидата від ACT-Wazalendo. Протести супроводжувалися жорсткими діями поліції, яка застосовувала бойові набої проти цивільних, що призвело до великої кількості загиблих. Очевидці повідомляли про переповнені морги та знищені виборчі скриньки. Через блокаду інтернету, телебачення та радіо зв'язок між містами був ускладнений, а на п’ятий день у сусідньому магазині закінчилися поповнення мобільного зв’язку, вода, газовані напої та молоко.
Історичний контекст та травма минулого
Сприйняття Танзанії як країни, що здобула незалежність мирним шляхом, на думку спостерігачів, ігнорує низку кривавих сторінок її минулого. Зокрема, під час повстання Маджі-Маджі (1905–1908) проти німецького колоніального панування загинуло близько 300 000 африканців, здебільшого від голоду. Ще 600 000 людей стали жертвами бойових дій під час Першої світової війни на території країни.
Автор розмірковує, що сучасне насильство може бути не лише наслідком дій режиму Самії Сулуху Хассан, а й результатом глибокої поколіннєвої травми, спричиненої колонізацією, яка досі залишається непереосмисленою. Автор завершує текст риторичним запитанням: «Як країна може мирно рухатися вперед, якщо її люди ще не поховали своїх дідів?».
Цей погляд ставить питання про відповідальність колишніх колоніальних держав, які, на думку експертів, мають не лише засуджувати поточні акти насильства, а й визнати власну роль у формуванні спадщини, яка продовжує впливати на стабільність Танзанії сьогодні. Самі ж танзанійці, попри страх, що десятиліттями визначав соціальний клімат, під час подій 2025 року демонстрували готовність до змін, спираючись на переконання, що «немає успіху без жертв». Після завершення активної фази конфлікту в країні залишається невизначеність щодо подальшого політичного майбутнього.
За матеріалами The Elephant