Мітохондріальна теорія свідомості Мартіна Пікара
· Наука
Мартін Пікар пропонує новий погляд на свідомість, вважаючи мітохондрії ключовими для нашого існування.
Мітохондріальна теорія розуму Мартіна Пікара
Вступ
Була дев’ята ранку четверга, і Мартін Пікар спостерігав за тим, як його кров тече через внутрішньовенний катетер у його руці крізь отвір у стіні. Він сидів на односпальному ліжку в тісній камері, де від кухонної мийки з нержавіючої сталі та порцелянового унітаза його відділяла відстань менша за ширину плечей. Щогодини протягом доби, навіть під час сну, медсестра спрямовувала кров з його вени до команди дослідників у сусідній кімнаті; у кожній такій точці, якщо Пікар не спав, він також надавав зразок слини та заповнював анкету про свій настрій.
Кімната нагадувала камеру або дуже тісний готельний номер, але насправді це була камера метаболічних досліджень — одна з лише 50 подібних у світі. Її навмисно малий розмір не дозволяв Пікару витрачати зайву енергію, понад необхідний мінімум для підтримання життя. Денний сон був заборонений, як і споживання будь-якої їжі, окрім суворо регламентованих порцій, адаптованих до його калорійних потреб. Відбій був рівно об 22:00. Перед сном Пікар одягав пристрій для моніторингу життєвих показників і активності мозку.
Хоча робити було нічого — здебільшого він сидів на ліжку, читаючи або працюючи за ноутбуком, — збудження було головною емоцією, яку Пікар відчував того липневого дня 2021 року. Справа в тому, що він був першим добровольцем в експерименті, який проводила Лабораторія мітохондріальної психобіології, якою він керує в Медичному центрі Ірвінга Колумбійського університету в Нью-Йорку. Досліджуючи, скільки енергії потрібно для підтримки базового існування, його лабораторія прагне вивчити те, що він вважає недооціненим фактором у здоров’ї та хворобах, від рівня молекул аж до розуму: мітохондрії.
Більшість школярів знають, що мітохондрії — це «енергетичні станції» клітини. Ці органели виробляють аденозинтрифосфат (АТФ), енергетичну валюту життя, через каскад хімічних реакцій, що розщеплюють глюкозу та жири з їжі. Але мітохондрії — це набагато більше, ніж фабрики енергії. Дослідження останнього десятиліття показали, що вони обробляють найрізноманітніші молекули, включаючи нейромедіатори, гормони та метаболіти, а це означає, що вони безпосередньо впливають на те, що ми відчуваємо як настрій, стрес, сексуальне збудження та потребу в сні. Це робить їх «точкою сходження багатьох відомих процесів, які, як доведено, лежать в основі свідомості», — сказав Пікар.
У ширшому сенсі, у тому, що він називає своїм «енергетичним поглядом на життя», Пікар припускає, що існують окремі енергетичні стани для здоров’я та хвороби, і що саме мітохондрії є тими крихітними трансформаторами, які за них відповідають. Згідно з цією точкою зору, потік електронів від їжі до кисню в метаболізмі, який обробляють мітохондрії, є найбільш базовим рівнем досвіду буття живим.
«Якщо енергія перестає текти, вас більше немає», — каже Пікар. Геном може кодувати білки, що підтримують життя, але якщо потік енергії, необхідний для їхньої регуляції та виробництва, порушений або відсутній, каже він, «більше немає свідомості, немає емоцій, немає життя».
Ідеї Пікара, що пов’язують мітохондріальну біологію та енергію зі здоров’ям і навіть свідомістю, набирають обертів. Але вони настільки нові, що для них ще не існує офіційної галузі дослідження. Пікар має намір це змінити, і інші дослідники починають долучатися.
Хоча не слід применшувати важливість генів і білків, мітохондрії та метаболічні шляхи, які вони контролюють, «важливіші, ніж ми думаємо, і можуть мати більш суттєвий миттєвий вплив на мозок», — каже Джон Брестофф, імунолог з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.
Ідея про те, що мітохондрії впливають на те, що відбувається в мозку, «зовсім не є надуманою», додає він. «Мартін просто привносить свіжий погляд на це».
Бути живим
Як і будь-яка інша істота на планеті, Пікар успадкував свої мітохондрії від матері. Вона була медсестрою, яка керувала власною службою догляду на дому у франкомовному містечку поблизу Монреаля. Іноді після того, як вона забирала його з хокейного тренування, вони заїжджали до одного-двох пацієнтів дорогою додому. Деякі одужували після операцій, інші були паралізовані або перебували в паліативному догляді. Пікар почав помічати, що деякі люди переходили від однієї хвороби до іншої, ніколи не одужуючи повністю, тоді як інші «майже дивом» відновлювалися після серйозних травм або хвороб, згадував він. Це його глибоко спантеличувало.
Це зацікавлення привело його до Університету Макгілла, де він вивчав фізіологію та нейроімунологію. У процесі навчання в його розумі почало формуватися запитання: як молекулярні, клітинні та тілесні процеси транслюються у почуття, поведінку та здатність до повноцінного життя? Навчальна програма не давала відповідей, яких він шукав, тому він почав потайки вивчати цілісне здоров’я (холістичну медицину) паралельно. Він мав неоднозначні почуття щодо того, чого його вчили, але він усвідомив цінність цілісного підходу до здоров’я і почав помічати індивідуальну природу хвороб. Найголовніше, сказав він: «Я навчився встановлювати зв’язок з іншою людиною».
Тим часом у своїх офіційних дослідженнях він продовжував тяжіти до мітохондрій. Пікар дізнався, що трансформація енергії, хоч і життєво важлива майже для кожного процесу в нашому тілі, є лише частиною репертуару цих органел. Вони також виробляють безліч хімічних сигналів, що впливають на те, як ми почуваємося, поводимося і функціонуємо. Мітохондрії постачають сировину для створення нейромедіаторів глутамату та ацетилхоліну, які керують нашим мозком, нервами та м’язами. Перший крок у синтезі всіх стероїдних гормонів, включаючи кортизол, естроген, тестостерон і прогестерон, відбувається саме в органелах, що робить їх ключовими регуляторами сну, сексуальності та стресу. Вони також надзвичайно активні в передачі сигналів всередині та між клітинами: мітохондрії накопичують і вивільняють кальцій, який бере участь у всьому — від скорочення м’язів до транскрипції генів, а також активні форми кисню, які активують імунні клітини та передають повідомлення, що беруть участь у рості клітин. Мітохондрії також відіграють центральну роль у виявленні стресу та реакції на нього, і навіть у запуску процесу самознищення клітин, якщо пошкодження визнано занадто великим.
Дедалі ширший список основних процесів, на які впливають мітохондрії — імунна активність, розмноження, метаболізм, ріст і пригнічення раку, здоров’я кишечника, старіння, довголіття тощо — чітко вказує на те, як мітохондріальна дисфункція може бути пов’язана з багатьма різними хворобами та розладами. І це спричинило зміну парадигми в тому, як дослідники сприймають і розуміють ці органели. «Ймовірно, це один із найцікавіших часів для вивчення мітохондрій», — сказав А. Філіп Вест, який вивчає, як органели формують імунну відповідь у Лабораторії Джексона, некомерційній дослідницькій установі в Бар-Харборі, штат Мен. «Нам ще багато чого належить дізнатися, але я думаю, що ми справді входимо в дивовижний період».
Цікаво, що мітохондрії також створюють малі молекули, які клітини використовують для ввімкнення та вимкнення генів під час росту, розвитку та реагування на навколишнє середовище. Це робить мітохондрії «порталом між інертним геномом і динамічним середовищем», — каже Пікар. До кінця аспірантури він запідозрив, що органели можуть містити відповіді на деякі з його найглибших запитань. Він підкріпив це припущення, прийнявши посаду постдокторанта у Дугласа Воллеса, вченого з Університету Пенсільванії, якого вважають одним із засновників галузі мітохондріальної генетики.
З того часу Пікар керував дослідженнями та розробляв інструменти для вивчення зв’язків між мітохондріями, енергією, настроєм і здоров’ям, просуваючись до своєї кінцевої гіпотези про те, що ці органели є відсутнім виміром у медицині. Саме вони можуть пояснити, чому людина може «топтатися на місці» або процвітати, — те, що він вперше помітив під час візитів до пацієнтів разом зі своєю матір’ю. Якщо людське тіло має обмежений енергетичний бюджет, компроміси виникатимуть природним шляхом, коли один біологічний процес споживає більше своєї частки енергії. Конкуруючі вимоги — наприклад, через хворобу, травму або хронічний стрес — можуть проявлятися не лише як погіршення здоров’я, а й як негативні суб’єктивні відчуття, такі як тривога, «туман у мозку» та виснаження. З іншого боку, міцне здоров’я, гарне самопочуття та гарна енергія є частими партнерами. «Люди переживають щось хороше і тоді суб’єктивно відчувають, що енергії стало більше», — зазначає Пікар.
Сьогодні він віддає перевагу думці про мітохондрії як про «оркестраторів функцій клітини». Він порівнює тіло з електричним ланцюгом, де мітохондрії відіграють роль резисторів. В електричному ланцюзі, пояснює він, опір формує струм у щось придатне для використання, замість того, щоб дозволяти йому текти неконтрольовано. Мітохондрії так само утримують енергетичний потік тіла в межах вузького діапазону опору — не занадто малого, не занадто великого — який є сумісним із здоровим станом.
Отже, будучи зовсім не пасивними каналами, органели є «вузлами генерування патернів у ланцюзі», — каже Пікар, які перетворюють сирий струм на змістовні сигнали. Він припускає, що відмінності в цих патернах можуть допомогти пояснити, чому деякі люди схильні до певних психічних станів і станів здоров’я або хронічних захворювань.
«Це дуже захоплююча гіпотеза, яку просуває [Пікар]», — каже Вест. «Він намагається розширити об’єктив і допомогти нам усім зрозуміти загальні принципи потоку енергії».
Роблячи це, він також кидає виклик давнім припущенням у медицині та біології про те, що гени та білки є головними рушіями здоров’я та хвороб. А що, якщо, запитує Пікар, кількість і природа енергії, що трансформується мітохондріями, насправді стоїть у центрі людського досвіду?
Енергетичний пошук
Холодного сонячного ранку в грудні 2025 року Пікар підійшов до трибуни у светрі, на якому був вишитий кумедний мультяшний мітохондріон. За його спиною вікна обрамляли панорамний краєвид на річку Гудзон. Перед ним за столами в кімнаті сиділи близько 100 вчених, студентів, підприємців, інвесторів, пацієнтів і один журналіст.
«Я стою перед вами, виголошуючи цю промову — і моє его відчуває загрозу», — сказав Пікар, його блакитні очі світилися ентузіазмом. Нервова реакція тіла на цю загрозу — прискорене серцебиття, пітні долоні та мурашки по шкірі — запропонувала урок. «Все коштує енергії», — сказав він, навіть суб’єктивні психологічні переживання.
Пікар організував денний симпозіум, щоб дати колегам-ентузіастам мітохондрій можливість обговорити останні висновки в їхній галузі, що швидко розвивається: від біоенергетики імунних клітин до сприйняття часу. «Коли я почула, що Мартін проводить симпозіум, я просто мусила поїхати», — сказала Робін Гейнс Ланзі, фахівець із поведінкової медицини в Університеті Алабами в Бірмінгемі, яка прилетіла, щоб виступити з презентацією.
Стрес був влучною темою для виступу Пікара, оскільки він захоплювався його енергетичними витратами ще з часів постдокторантури. В одному ранньому експерименті, опублікованому у 2015 році, він навмисно піддавав мишей стресу, помістивши їх у трубку, в якій вони не могли рухатися. У деяких з них були нормальні мітохондрії, тоді як в інших — хворі або дефектні. Він виявив, що біологія тварин виробляла зовсім різні реакції на дискомфорт від утримання залежно від конкретних дефектів у їхніх мітохондріях, що призводило до появи різних молекулярних сигналів. «Якщо ви змінюєте мітохондрії, ви змінюєте те, як організм сприймає психічний стрес або реагує на нього», — каже Пікар.
В іншому дослідженні, проведеному приблизно в той самий час, Пікар виявив, що порушення роботи мітохондрій змінювало експресію генів і ріст їхньої клітини-господаря, навіть коли здатність органел трансформувати енергію залишалася незмінною. За словами Пікара, ці результати втілили в життя ідею про те, що мітохондрії можуть функціонувати як динамічний інтерфейс між тілом і зовнішнім світом.
З того часу нові методи, встановлені Пікаром та іншими вченими, розширили типи досліджень, які можуть проводити дослідники мітохондрій. Одними з найбільш корисних є технології «мітотипування», які дозволяють вченим профілювати та класифікувати різні типи мітохондрій за їхньою функцією та активністю (фенотип), основою послідовності ДНК (генотип) та експресією генів. У 2018 році Пікар та його колеги випустили «індекс мітохондріального здоров’я» — молекулярний показник здатності мітохондрій трансформувати енергію, що розраховується шляхом вилучення органел із зразка тканини та кількісного визначення їхнього вмісту. Індекс дозволяє дослідникам вимірювати мітохондріальну активність у масштабах і з точністю, які раніше не були доступні, і обробляти тисячі зразків, порівняно з десятками ще кілька років тому.
Після років перебування на узбіччі дослідження мітохондрій зараз вибухають, каже Кармен Санді, поведінковий і системний нейробіолог зі Швейцарського федерального технологічного інституту в Лозанні. Деякі дослідження виявили, на подив дослідників, що мітохондрії диференціюються. Субпопуляції мітохондрій можуть варіюватися від органу до органу або навіть від клітини до клітини, і вони відповідають за різну кількість енергії або різні типи біохімії. Різні дослідницькі групи почали публікувати статті, що пов’язують мітохондріальну біологію з усім: від формування пам’яті та депресії до хвороби Альцгеймера та серцевих захворювань. У сукупності ці дослідження підвищили респектабельність мітохондрій як широкої, динамічної галузі вивчення. «Сім років тому люди буквально сміялися з мене, а зараз просять про допомогу», — каже Брестофф про свої дослідження мітохондрій. «Вони набагато більш відкриті».
Деякі з перших досліджень, що прямо показують, що мітохондрії впливають на психічний стан — і що такі стани можна коригувати терапевтичним втручанням, — з’явилися з лабораторії Санді. У 2021 році вона показала, що деякі з її щурів із природною тривожною або депресивною поведінкою страждали від несправних мітохондрій у клітинах мозку. Коли вона та її колеги експериментально стимулювали мітохондріальну продуктивність у щурів, нейрони відновлювалися, і тварини демонстрували менше ознак тривоги. У наступному дослідженні вона та її колеги показали, що комерційно доступна добавка дала такий самий позитивний результат. «Це відновило все», — сказала Санді.
Пікар, тим часом, зробив серію відкриттів, що пов’язують мітохондрії з функцією мозку. Зокрема, у 2025 році він став співавтором мітохондріальної карти людського мозку, яка виявила, що органели варіюються не лише між регіонами мозку, а й між типами клітин всередині органу. Карта є запрошенням, написали дослідники, для інших вчених почати вивчати «молекулярний енергетичний ландшафт», що лежить в основі структури, процесу та функції мозку — включаючи свідомість. Це був заклик до інших приєднатися до них у створенні нової галузі дослідження.
Генерування патернів
Оскільки накопичувалися нові результати, Пікар почав бачити функцію мозку як таку, що формується не лише молекулами, нейронами та ланцюгами, а й тим, як енергія трансформується та структурується. На його погляд, наше пізнання, настрій і свідомий досвід відображають глибші енергетичні процеси — аж до субклітинного рівня. Він навіть ризикує припустити, що мітохондрії можуть виявитися відсутнім елементом головоломки «розум-тіло» — мікроскопічними алхіміками, які викликають думку з матерії, відповідальними за ніщо інше, як «матеріалізацію свідомості в життя».
Не всі з цим згодні. Хосе Антоніо Енрікес, молекулярний біолог з Іспанського національного центру серцево-судинних досліджень, застеріг, що ідеї Пікара про мітохондрії та свідомість цікаві, але «жодним чином» не доведені. «Мартін — хороший мислитель, іноді трохи дикий, — каже Енрікес. — Його твердження дійсно повинні бути оцінені вдумливо і науково».
Пікар знає, що його ідеї можуть бути складними для сприйняття деякими його біомедичними колегами. «Я трохи єретик, бо хочу поєднати біоенергетичні процеси всередині мітохондрій із людським досвідом, — каже він. — Але я відчуваю: якщо ми не зробимо цього, ми упустимо найбільшу можливість».
Дослідження в метаболічній камері, результати якого зараз знаходяться на стадії рецензування, робить крок у цьому напрямку, вивчаючи, як мітохондрії впливають на суб’єктивний досвід. У другій половині дня на конференції 2025 року Еван Шолсон, аспірант лабораторії Пікара, представив деякі первинні результати.
Учасники, які мали один із двох типів рідкісних мітохондріальних захворювань, спалювали на 180 калорій більше на день і витрачали на 15% більше енергії, навіть коли вони спали. «Вони повинні платити податок у 180 калорій кожного дня життя», — сказав Шолсон, порівнюючи це з шматочком піци. Ці суб’єкти повідомляли про більшу втому та стрес порівняно з контрольною групою здорових людей. Біомаркери з їхньої крові показали підвищений рівень метаболічних молекул, таких як лактат, які вказують на несправну роботу мітохондрій і корелюють із тривожністю.
У другій частині дослідження дослідники відстежували витрати енергії учасників протягом дев’яти днів «вільного життя» у звичайних умовах. Замість внутрішньовенної лінії вони пили спеціальну воду, позначену ізотопами, і члени команди Пікара вимірювали, як швидко ці ізотопи виводяться з організму через сечу (це добре відомий сурогатний показник метаболічного рівня).
Несподівано в реальному світі розрив у споживанні калорій між двома групами майже зник. Це сталося тому, що здорові суб’єкти витрачали на 16% більше енергії, ніж у камері, порівняно з лише 5% для суб’єктів із мітохондріальними захворюваннями. Іншими словами, сказав Шолсон, обмеження камери були «більш типовим днем» для людей із мітохондріальними захворюваннями, які рухаються менше, оскільки відчувають нестачу енергії.
Результати є попередніми і базуються на невеликій кількості суб’єктів; лише 20 осіб (не враховуючи Пікара) надали дані на цей момент. Тим не менш, вони показують, як мітохондріальні процеси можуть «поширюватися і впливати на організм», — сказав Шолсон. Вивчення того, як ці зміни виникають на рівні молекул і клітин і проявляються як настрій і поведінка, може потенційно призвести до нового розуміння мітохондріальних хвороб та методів їх лікування, сказав він, водночас розкриваючи більше про те, як мітохондрії підтримують здоров’я та функціонування тіла.
Герман Понцер, еволюційний антрополог з Університету Дьюка, який спеціалізується на людській біоенергетиці і не брав участі в дослідженні, але знайомий з ним, сказав, що дослідження в камері проливає світло на «системи контролю в наших тілах, що регулюють калорії, які ми спалюємо щодня — системи, які нам ще належить повністю зрозуміти».
«Пікар і його команда допомогли відкрити двері до цих систем і підготувати ґрунт для майбутньої роботи в галузі метаболізму та здоров’я», — додав він.
Наступним кроком, за словами Пікара, буде масштабніше дослідження за участю близько 100 осіб, яким керуватиме Шолсон. Окрім кількох годин у камері, учасники нового дослідження перебуватимуть під наглядом протягом шести місяців за допомогою носіїв, додатку, зразків слини та звітів про їхній життєвий досвід. Отримані дані можуть «запропонувати об’єктив і міст між поведінкою, біологією та розумом», — сказав Шолсон.
Пікар продовжить досліджувати ці та інші питання в новій некомерційній організації, яку він засновує для впровадження лабораторних відкриттів у реальне життя. Він бачить інститут, який планує відкрити у 2027 році за філантропічної підтримки, як такий, що інтегрує знання про мітохондрії, метаболізм і енергію з людським досвідом, встановлюючи нову галузь науки про зцілення, «яка буде спрямована на підтримку людського процвітання», — сказав він.
Шолсон визнав, що це нетипово для штатного професора, такого як Пікар, який публікується в провідних наукових журналах, говорити про потік енергії та цілісне зцілення — теми, які часто залишаються сферою йогів, практиків традиційної медицини та самопроголошених духовних цілителів. Але скептицизм серед колег-вчених зазвичай долається, сказав він, як тільки вони бачать дані, які виправдовують нетрадиційний підхід.
Пікар погодився, що деякі гіпотези лабораторії спочатку здаються деяким академічним дослідникам чимось «езотеричним». Але наука завжди рухалася сміливими, складними ідеями, які потім суворо перевірялися та уточнювалися. Як сказав Пікар: «Є багато речей, які раніше вважалися «езотерикою», поки ми не почали їх розуміти».
Оригінал: www.quantamagazine.org