Морська стратегія Японії тихо змінює безпеку Південно-Східної Азії

· Азія

Морська стратегія Японії тихо змінює безпеку Південно-Східної Азії

Японія активно впроваджує морську стратегію, що змінює безпеку Південно-Східної Азії.

Антипіратська діяльність Японії в Південно-Східній Азії: Спосіб формування регіонального порядку

Антипіратська діяльність Японії в Південно-Східній Азії часто розглядається як технічна ніша, проте її слід краще розуміти як тихий план формування регіонального порядку — такий, що вказує, що найбільш стабілізуюча форма сили може бути такою, що заспокоює, а не залякує.

Коли японський прем'єр-міністр Санае Такайчі відвідала В'єтнам у травні 2026 року, вона не акцентувала увагу на військовій стриманості чи альянсовій політиці, а замість цього пообіцяла співпрацю в таких сферах, як енергетична безпека, критичні мінерали, штучний інтелект і напівпровідники. Такайчі також оголосила про підтримку закупівлі нафти на нафтопереробному заводі Нгі Сон у В'єтнамі в рамках Партнерства з розширеного енергетичного та ресурсного співробітництва (POWERR Asia), започаткованого в квітні 2026 року. Ця фінансова рамка на суму 10 мільярдів доларів має на меті зміцнення енергетичної стійкості регіону через зусилля з надзвичайної координації та довгострокові структурні відповіді.

Візит Такайчі ілюструє ширшу стратегію Японії щодо зміцнення впливу в Південно-Східній Азії, що зосереджується на підвищенні спроможності для зменшення політичних витрат. Як показує опитування квітня 2026 року, 65,6% опитаних у Південно-Східній Азії висловили довіру до Японії — це вище, ніж довіра до Європейського Союзу, США чи Китаю. Довіра до Японії максимальна там, де китайський морський тиск найбільш прямий — на Філіппінах та у В’єтнамі найвищі показники становлять 77,3% і 67,9% відповідно.

Співпраця Японії з АСЕАН у сфері боротьби з піратством пропонує чітке уявлення про її стратегію. Регіон є одним із найбільш уражених точок світу, при цьому протока Сінгапур зафіксувала 61 випадок піратства та збройного грабежу у 2024 році в регіоні, що є загалом 107 випадків, що на 6% більше, ніж у попередньому році. Проте держави АСЕАН не мають одностайної точки зору на цю проблему. У той час як Сінгапур підкреслює економічну вразливість, Індонезія сприймає більшість інцидентів як питання внутрішнього правопорядку, а Філіппіни пов'язують піратство з криміналітетом та більшою невизначеністю в своїх південних морях.

Ця різноманітність сприйняття загрози в межах АСЕАН перетворює піратство на настільки серйозне питання, що потребує співпраці, але не є політично чутливим достатньо, щоб викликати побоювання щодо суверенітету. Регідраційна угода про боротьбу з піратством та збройними грабежами суден в Азії (ReCAAP) відображає ці побоювання у своєму дизайні, який включає добровільний обмін інформацією, а не спільне примушення до виконання.

Антипіратські зусилля Японії в АСЕАН враховують ці суверенні обмеження. Залежність Токіо від судноплавних шляхів протоки Малакка дає йому безпосередній інтерес у забезпеченні регіональної морської безпеки, що реалізується через розгортання Японської берегової охорони (JCG) — цивільного агентства, чий мандат на правозастосування уникає ризиків ескалації, пов’язаних із військовими розгортаннями.

Хоча межа між цивільним правозастосуванням у морі та обороною стає все більш розмито, інституційна ідентичність JCG до цього часу дозволила Японії надавати допомогу в сфері безпеки без активації страхів щодо мілітаризації чи альянсу. Патрульні судна, передані через японську офіційну допомогу розвитку, прибувають без озброєння, а навчання зосереджене на зміцненні здатності берегової охорони, а не на військових операціях.

Те, що розпочалося як відповідь на конституційні обмеження на військову активність, тепер еволюціонувало в усвідомлений стратегічний вибір. Японія поширює норми через оперативні та технічні практики на зразок спільних навчань, юридичних настанов та процедур звітності. Це контрастує з умовами західних країн та більш примусовою морською позначкою Китаю, що робить японську модель добре пристосованою для Південно-Східної Азії.

Філіппіни ілюструють центральну роль юридичної гармонізації в підході Японії. Завдяки проекту Японського агентства міжнародного співробітництва з поліпшення морської безпеки Safety Capability Improvement Project, Маніла зміцнила процедури обробки доказів, стандарти експлуатації суден та практики берегової охорони відповідно до міжнародних норм. Замість того, щоб змінювати стратегічну рівновагу, допомога Японії у зміцненні спроможності підвищила практичні витрати на відмову від спільних стандартів, змінюючи операційне середовище.

В'єтнам демонструє успіх Японії в консолідації регіональних мереж співпраці. Як ранній учасник ReCAAP і основний партнер у співпраці Японія–АСЕАН у сфері берегової охорони, В'єтнам був інтегрований у системи обміну інформацією в реальному часі та мережі підвищення спроможності. Ці зусилля зміцнюють архітектуру управління в регіоні, створюючи знайомство та рутину обміну інформацією та стандартами, підвищуючи витрати на стратегічну відмову.

Під час травневої зустрічі 2026 року з прем'єр-міністром В'єтнаму Ле Мінь Хунгом у Ханої лідери домовилися про просування економічної безпеки та зміцнення здатності правоохоронних органів на морі для забезпечення регіональної стабільності. Обидві ці сфери функціонують через цивільні рамки, спільні технічні стандарти та міжурядовий довір. Та сама інституційна структура, яку Японія вибудувала за два десятиліття співпраці у сфері берегової охорони, пошириться на ланцюги постачання, якщо POWERR Asia буде розвиватись так, як планується.

Але модель Токіо має й свої обмеження. Вона недостатня там, де цінується неприєднання — в Індонезії, наприклад, публічна довіра до Японії знизилася з 61,5 до 47,9 відсотка з 2025 по 2026 рік на тлі побоювань щодо зближення Токіо з Вашингтоном. І чи залишиться це стійким в умовах зростання військового профілю Японії — питання відкрите, але інституційна сепарація JCG від оборонного установи продовжує виконувати важливу дипломатичну роботу.

Проте підхід Японії показує, як середня потужність може формувати регіональний порядок через передбачуваність, професіоналізацію та спільні стандарти, а не сили. Антипіратська співпраця Токіо з державами АСЕАН пропонує шаблон для формування регіонального порядку — один, що зараз розширюється на критично важливі ланцюги постачання.

Нгуєн Труонг Діанг — доктор наук у галузі міжнародних відносин у Вищій школі Азійсько-Тихоокеанських досліджень, Університет Ріцумейкан Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Оригінал: eastasiaforum.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу