На Хелловін астрономи можуть отримати подарунок у вигляді карликової планети
· Наука
Обсерваторія Віри Рубін виявила потенційну карликову планету 2026 ED138, яка ховалася в даних спостережень понад 70 років.
Цього Геловіна на астрономів-аматорів може чекати сюрприз у вигляді карликової планети.
Астрономи також пильно стежать за об’єктами поблизу Нептуна, які можуть бути «будівельними блоками» Сонячної системи.
Зовнішня частина Сонячної системи поступово розкриває свої таємниці завдяки обсерваторії Віри К. Рубін. Не минуло й п’яти місяців від початку десятирічного огляду неба цією обсерваторією, як у її даних уже з’явилася потенційна нова карликова планета. Про це астрономи повідомили цього тижня на засіданні Відділу планетарних наук Американського астрономічного товариства у Спокані, штат Вашингтон.
Інша група дослідників повідомила про виявлення кількох нових троянців Нептуна — крижаних об’єктів, що рухаються по одній орбіті з планетою. Про це йшлося на згаданому засіданні, а також у журналі Astrophysical Journal Letters. Ці відкриття доповнюють уявлення астрономів про пояс Койпера на холодних околицях Сонячної системи.
«Відчуття таке, ніби ми повторюємо досвід XIX та початку XX століть, відкриваючи, як взагалі виглядає Сонячна система, — каже Сем Дін, астроном-аматор із Сімі-Веллі, Каліфорнія. — Ми нарешті дізнаємося, що саме насправді складає більшу частину пояса Койпера».
Можлива карликова планета, що ховалася в історичних даних
Розташована на вершині гори в Чилі, обсерваторія Віри Рубін має на меті картографувати все південне небо кожні кілька ночей, шукаючи тьмяні об’єкти, що швидко рухаються. Перші знімки обсерваторія зробила у червні 2025 року, а офіційний десятирічний огляд розпочала у червні 2026-го.
Ще до початку офіційного огляду телескоп Рубін зафіксував рух об’єкта, що обертається за мільярди кілометрів від Плутона. З 4 березня по 11 липня телескоп спостерігав за ним 30 разів протягом 20 ночей. Але ніхто не знав про його існування до 13 жовтня, поки астрофізик Метт Холман зі Смітсонівської астрофізичної обсерваторії (Кембридж, штат Массачусетс) не провів пошук рухомих точок світла в архівних даних.
Об’єкт, що отримав назву 2026 ED138, знаходиться приблизно в 47 разів далі від Сонця, ніж Земля. Його яскравість свідчить про те, що він має від 600 до 1500 кілометрів у діаметрі — потенційно такий самий розмір, як у інших карликових планет, наприклад, Церери чи Макемаке. Цього, ймовірно, достатньо, щоб об’єкт мав сферичну форму, що і робить його карликовою планетою.
«Він справді великий. Він до біса величезний, — каже Дін. — Як би ви його не назвали, це найбільший об’єкт, який ми знайшли в Сонячній системі за останні 19 років».
Коли Холман зрозумів, що знайшов, він був у захваті, але мав сумніви. «Це надзвичайно цікава річ, — сказав Холман під час прес-брифінгу 27 жовтня. — Але коли ви виявляєте щось такого розміру, потрібно переконатися, що це правда».
Холману та його колегам вдалося знайти спостереження цього ж об’єкта в архівних даних камери Dark Energy Camera, розташованої на сусідній гірській вершині в Чилі, зроблені ще у 2016 році.
Дін зміг відстежити його ще далі — до фотопластинок, зроблених у межах огляду неба в обсерваторії Паломар у Каліфорнії у 1954 році. Інші астрономи-аматори незалежно підтвердили ті самі спостереження.
«Вони зробили знімок на Паломарі у 1954 році, а інший — через пів години після першого, і обидва вони випадково влучили саме туди, де зараз перебуває ED138, — каже Дін. — І його справді добре видно. Якщо ви знаєте, що він там має бути, то об’єкт зовсім не тьмяний».
Тож чому ніхто не помічав його досі? Частково тому, що ED138 майже ледь помітно пересувається небом, здійснюючи повний оберт навколо Сонця за 280 років. Крім того, він рухався на фоні щільного скупчення зірок Чумацького Шляху, де просто губився.
Поєднуючи спостереження за десятиліття, астрономи можуть з більшою точністю вирахувати орбіту об’єкта.
Дін сподівається спостерігати, як потенційна нова карликова планета пройде на тлі віддаленої зірки на Геловін. Таке явище, зване покриттям, може допомогти з’ясувати подробиці про розмір і форму карликової планети, і навіть дізнатися, чи має вона супутники або кільця. За словами Діна, зазвичай потрібні роки, щоб зрозуміти орбіту об’єкта настільки добре, щоб передбачити покриття. «Зробити це одразу — це як бути дитиною в кондитерській крамниці».
Крижані об’єкти можуть дати підказки про початок Сонячної системи
Група нещодавно виявлених троянців Нептуна також була прихована зірками Чумацького Шляху. Ці астероїди збираються на тій самій орбіті, що й Нептун, але з відхиленням у 60 градусів. Астрономи вважають, що вони були одними з первинних «будівельних блоків» Сонячної системи й містять давні свідчення процесів формування та еволюції планет.
Інші планети також мають троянців. У Юпітера їх тисячі. Астрономи вважають, що у Нептуна їх значно більше, але досі вони бачили лише 30 об’єктів у скупченні, що рухається перед Нептуном, і лише два — у скупченні позаду нього.
«Ми очікували, що ці групи будуть симетричними за кількістю об’єктів, тому потрібно знайти більше двох», — зазначила планетолог Мег Швомб під час прес-конференції 28 жовтня.
Хмара об’єктів, що рухається позаду, протягом останніх 15 років з погляду Землі проходила на тлі Чумацького Шляху. Помітити окремих троянців на такому переповненому фоні було «як знайти голку в сукні з паєтками», — сказала Швомб із Королівського університету Белфаста у Північній Ірландії.
Швомб із колегами вивчили дані обсерваторії Віри Рубін, отримані під час фази введення в експлуатацію — періоду, коли інженери тестували телескоп. У цьому ранньому масиві даних команда виявила ще двох троянців, що рухаються позаду, а також одного кандидата. Схоже, за своїм складом вони подібні до тих, що рухаються попереду, що узгоджується з теоріями формування Сонячної системи.
«Нам просто пощастило, — сказала Швомб. — Ці об’єкти випадково потрапили в кадр під час тестового огляду».
«Це лише закуска перед головною стравою, яку обсерваторія Рубін готує протягом наступних десяти років, — додала вона. — Ймовірно, буде знайдено ще сотні таких об’єктів».
Дехто з ентузіастів стримано сприймає ці відкриття через побоювання втратити спостереження через яскраві супутники, що перетинають поле зору телескопа, каже астроном Сем Лоулер з Університету Реджайни в Канаді.
«Я змушена постійно нагадувати про те, як зростаюча кількість супутників ускладнюватиме ці відкриття, — каже Лоулер. — Щотижня запускається сотня нових супутників, і вони стають дедалі більшими та яскравішими. Ці відкриття будуть гальмуватися».
Однак, навіть попри супутники, Лоулер очікує ще багато цікавих знахідок від телескопа Рубін.
«Вже те, що ми так швидко знайшли карликову планету, дає надію — можливо, ми знайдемо щось іще більше, — каже вона. — Там може бути об’єкт розміром з Марс. І тоді у нас знову почнуться дискусії про статус планети. Це було б весело».
Оригінал: www.sciencenews.org