Найогидніша акула на планеті: побачте елітну акулу-гобліна

· Навколо Світу

Найогидніша акула на планеті: побачте елітну акулу-гобліна

Вперше в природному середовищі зафіксовано акулу-гобліна, розширивши знання про цією загадкову істоту.

‘Найгрубішій акули на планеті’: Побачте загадкову акула-гіблонта, вперше зняту в її глибоководному середовищі

Науковці помітили загадкових істот у 2019 році і знову у 2024 році, що стало першим випадком, коли їх спостерігали в дикій природі. Ці спостереження значно розширюють відомий географічний і глибинний діапазон цих тварин.

Вперше вчені зафіксували рідкісних і важкодоступних акул-гіблонів, які плавають у своєму глибоководному середовищі.

Ці спостереження — описані в дослідженні, опублікованому 19 травня у Journal of Fish Biology — пропонують нові уявлення про поведінку та екологію цих загадкових істот. До теперішнього часу більшість живих спостережень здійснювалися за акулами, які випадково потрапляли на риболовецькі снасті.

“Вони захопили уяву так багатьох людей, але ми ніколи не бачили їх живими”, — говорить співавтор дослідження Алан Джемісон, морський біолог і засновник Minderoo-University of Western Australia Deep-Sea Research Center, у коментарі для газетного видання Guardian. “Ми насправді знаємо про них практично нічого”.

У липні 2019 року вчені використовували дистанційно керований підводний апарат для дослідження центральної частини Тихого океану поблизу острова Джарвіс, коли побачили істоту завдовжки близько 11 футів з довгою мордою на глибині приблизно 4,000 футів. Це була велика, самотня самка акули-гіблона, яка, судячи з її розміру, мала більше 50 років.

“Бачити найлюдянішу з усіх глибоководних акул живою та здоровою у її природному середовищі — це унікальна честь”, — говорить провідний автор Аарон Джуда, морський біолог з Університету Гаваїв у Маноа, у заяві.

Через п’ять років, у серпні 2024 року, інша команда дослідників зафіксувала ще одну акулу-гіблон у Тонгському каньйоні, глибокій підводній щілині на південному заході Тихого океану, використовуючи приманкові камери для збору даних. Ця істота, яку вони підозрюють, була самкою, не підійшла до приманки, але плавала перед камерою достатньо довго, щоб дати їм змогу краще її розглянути.

Ці відеоматеріали поглиблюють знання вчених про ці маловідомі тварини. Спостереження 2024 року, яке сталося на глибині близько 6,550 футів, розширює відомий діапазон глибин цього виду майже на 2,300 футів.

Додатково, обидва спостереження розширюють відомий географічний діапазон цього виду на тисячі миль, що вказує на те, що рідко бачущі акули плавають далеко у середину Тихого океану. До теперішнього часу вчені зафіксували їх лише уздовж західного узбережжя Сполучених Штатів, в Мексиканській затоці, уздовж південно-західного узбережжя Австралії, поблизу Японії та Нової Зеландії. Науковці підозрюють, що вид має одну глобальну популяцію, про що свідчить обмежена генетична різноманітність тварин і широкий географічний діапазон.

Акули-гіблони — «безумовно, найгірші акули на планеті», говорить Калум Браун, еколог поведінки з Університету Макварі в Австралії, який не брав участі в дослідженні.

“Вони неймовірно жахливі на вигляд”, — додає Браун. “Навіть їхня мати не любитиме їхніх облич. ... Це як щось із фільму жахів”.

Ці акули можуть досягати довжини 20 футів, мають рожево-сірий колір шкіри, м’які тіла, маленькі плавці та «комічно подовжені» морди, пише Джейк Бюлер зі Science. Коли вони плавають під поверхнею, їхні роти залишаються втиснутими всередині голів. Але під час полювання вони швидко висувають щелепи вперед — подібно до пращі — і використовують свої гострі, загострені зуби для захоплення риб, кальмарів і ракоподібних.

Коли вони не ловлять здобич, акули-гіблони живуть «на вигляд спокійним життям», за повідомленням Служби рибного і дикого життя США. Вони «рідко плавають швидше, ніж на дуже повільному темпі», що допомагає їм економити енергію між прийомами їжі — корисна адаптація в глибокому океані, де високо-калорійні закуски досить рідкісні.

Чи знали ви? Плутанина з акулами-гіблонами

У серпні 2020 року, один науковець-аматер стверджував, що на березі Греції знайшли добре збережену мертву акулу-гіблона — місце, де ці тварини ніколи не спостерігалися раніше. Пізніше, однак, дослідники почали підозрювати, що ця істота насправді була пластиковою іграшкою акули-гіблона, що призвело до невеликої наукової суперечки.

Ці загадкові істоти іноді називають «живими викопними», адже їхній рід походить з далекого минулого — приблизно 125 мільйонів років. Але, незважаючи на їхнє давнє генеалогічне дерево, науковці все ще знають про них дуже мало, тому кожне спостереження є цінною можливістю заповнити прогалини.

“Дуже важливо, щоб ми продовжували проводити дослідження природної історії”, — говорить Джуда у заяві. “Нові відкриття, як це, демонструють, що в нашому глибокому океанському домі ще так багато чого треба дослідити”.

Оригінал: www.smithsonianmag.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу