«Наше життя змінилося»: зменшення спалювання вугілля сприяє озелененню африканського Сахелю

· Наука

«Наше життя змінилося»: зменшення спалювання вугілля сприяє озелененню африканського Сахелю

Африканський Сахель, що десятиліттями потерпав від посухи та голоду, почав зеленіти завдяки поєднанню екстремальних дощів та нових методів водозбереження.

«Тепер наше життя змінилося»: скорочення спалювання вугілля допомагає африканському Сахелю зеленіти після десятиліть посухи

Потепління принесло екстремальні зливи у випалений Сахель, де водоносні горизонти починають наповнюватися завдяки посиленню мусонів. Проте, на думку гідрологів, лише сильні дощі не можуть пояснити відновлення підземних вод. Вони переконані, що зусилля зі збору дощової води також дають свої результати.

Майже зниклі антилопи орикси повертаються. Фермерські господарства процвітають, оскільки вода для зрошення вперше за десятиліття досягає полів. Фермери навіть висаджують нові дерева на своїх землях. Африканський Сахель, розташований на південному краї пустелі Сахара, який колись був синонімом посухи та голоду, тепер має більше води, ніж за останні десятки років. Колодязі наповнюються, а рівень ґрунтових вод місцями піднявся на 13 футів (близько 4 метрів) і більше. Озеро Чад, яке було однією з найбільших водойм Африки, перш ніж висохнути під час посух, поступово відновлюється.

Протягом років посухи наприкінці XX століття сонце висушило ґрунти Сахелю, зробивши їх твердими, як камінь. Тепер у цей напівзасушливий регіон повертаються хаотичні, але екстремальні дощі, що спричиняють смертоносні повені, але водночас наповнюють річки, заповнюють пустельні западини, відновлюють висохлі русла річок, відомі як ваді, і спрямовують дощову воду безпосередньо в водоносні горизонти. Цей процес розпочався у 1990-х роках, але значно прискорився за останні п’ять років.

«По всьому Сахелю, від Ефіопії до Сенегалу, ми маємо докази збільшення запасів наземних вод», — каже Річард Тейлор, гідрогеолог з Університетського коледжу Лондона, який очолював польові групи, що досліджували взаємозв’язок між кліматом, землекористуванням та відновленням ґрунтових вод у регіоні.

Однак збільшення кількості опадів після посушливих 1970-х та 1980-х років пояснює лише частину «зволоження» Сахелю. За словами дослідників, це не може повністю пояснити таку трансформацію. Вони припускають, що причиною також є зміни стану земної поверхні: від міжнародного проєкту «Велика зелена стіна» до відродження традиційних методів збору води та хаосу, спричиненого джихадистами, через що було покинуто багато іригаційних проєктів, які колись виснажували річки.

Багато що залишається незрозумілим у цих віддалених землях на краю Сахари, але тенденція виглядає довгостроковою. Кліматологи прогнозують, що у XXI столітті опадів буде більше, і вони ставатимуть дедалі екстремальнішими. Оскільки підземні запаси води відновлюються, дехто прогнозує справжній сільськогосподарський ренесанс.

Сахель — це смуга напівзасушливих земель завширшки близько 500 миль, що простягається через Північну Африку від Сенегалу на заході до Ефіопії на сході, з населенням понад 150 мільйонів осіб, яке швидко зростає. Це перехідна зона між пустелею Сахара на півночі та саванами і прибережними лісами на півдні. Вода в Сахелі — це основа всього. Дощі тут критично важливі для виживання, але вони були спорадичними та непередбачуваними з моменту закінчення вологої ери близько 5000 років тому.

Кількість опадів у Сахелі залежить від західноафриканського мусону — вологого вітру, що дме з Гвінейської затоки з червня по вересень, а також від того, наскільки глибоко він проникає вглиб континенту. Гідрологи зазначають: те, чи досягне він 15-ї паралелі на північ від екватора, чи зупиниться на 10-й, стає вирішальним чинником між гарним урожаєм та його повною втратою.

Під час посух наприкінці XX століття, коли мусон постійно не доходив до цих територій, до мільйона людей загинули від голоду та хвороб. Але тепер, із посиленням мусону, серед науковців дедалі частіше говорять про те, що Сахель стоїть на порозі нової вологої ери.

Це добрі новини для дикої природи. З відновленням системи ваді в заповіднику Уаді-Ріме-Уаді-Ахім у Чаді захисники природи фіксують зростання чисельності трубкозубів, дикобразів, борсуків та лисиць, а також успішну реінтродукцію шаблерогої антилопи — виду, який колись був оголошений вимерлим у дикій природі, а зараз налічує понад 600 особин. В інших місцях західноафриканські жирафи знову пасуться на буйній рослинності в районах, звідки вони раніше зникли.

За словами колишнього географа Інституту світових ресурсів Кріса Рейджа, у міру повернення дощів фермери збільшили врожайність завдяки догляду за природним відродженням близько 200 мільйонів дерев на раніше безлісних полях у південному Нігері. Крім того, за підтримки нових програм допомоги, таких як регіональна програма відновлення Світового банку PROLAC, вони відновлюють дрібні іригаційні системи, використовуючи ґрунтові води навколо оазисів, що відроджуються в Чаді, Нігері та Камеруні.

«Раніше... води для зрошення врожаю не вистачало, і наші жнива були мізерними. Тепер наше життя змінилося», — розповідала минулого року Ахта, фермерка з Чаду. Зараз у неї достатньо води, щоб засіяти вчетверо більшу площу, і вона подвоїла врожай цибулі. У банку зазначають, що її історія «відображає масштабніші перетворення в усьому басейні озера Чад».

Більшість місць у Сахелі отримують більше опадів. Дощі тепер сконцентровані в екстремальних зливах, спричинених потужними грозовими системами, відомими метеорологам як мезомасштабні конвективні системи, що періодично виникають під час сезону мусонів. Сахельські штормові кластери зараз вважаються одними з найпотужніших на планеті, і саме вони забезпечують більшу частину опадів у регіоні. Згідно з нещодавнім аналізом, частота екстремальних штормів з 1980-х років зросла втричі.

У чому причина повернення дощів? В оцінці, опублікованій у 2021 році Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) при ООН, кліматологи з «високим рівнем впевненості» заявляють, що це результат сильного потепління в Північній Атлантиці. Воно спричинене поєднанням глобального нагрівання та зменшення викидів сульфатних аерозолів від спалювання вугілля в Європі та Північній Америці. Раніше ці викиди створювали тонкий серпанок, який охолоджував океан. Це охолодження перешкоджало міграції західноафриканського мусону на північ у Сахель, що й спричиняло посухи. Але очищення повітря призвело до нагрівання океану, що «підтягнуло» мусон назад у Сахель, посиливши його здатність приносити зливи.

Наслідки цих мегаштормів особливо складні для регіону, який більше звик до лих через відсутність дощу. Нігер, одна з десяти найбідніших країн світу, під час посух наприкінці XX століття втратив десятки тисяч людей від голоду. Тепер країна частіше страждає від повеней, ніж від посух. Сильні шторми під час мусонного сезону 2024 року затопили столицю Ніамей, а в сільській місцевості зруйнували понад 150 000 глинобитних будинків.

Раптові зливи спочатку мають руйнівний ефект, але вони є справжнім даром для підземних водних запасів. Вода, що випадає на ущільнений ґрунт, спочатку не просочується в землю, а стікає в річки та сухі ваді, що прискорює її потрапляння у водоносні горизонти.

Гідрологи зазначають, що це непряме інфільтрування найбільш інтенсивне саме після потужних штормів. «У деяких місцях інтенсивність опадів є важливішою за річну суму опадів для визначення масштабу поповнення ґрунтових вод», — каже Тейлор. Ця інтенсивність, на його думку, є головною причиною швидкого підняття рівня ґрунтових вод — особливо тому, що в Сахелі більша частина води стікає не в океан, а вглиб суші до западин та озер.

На раніше посушливих землях не лише утворюються нові ставки, а й відновлюються стародавні мережі ваді. Мережа дослідників Тейлора виявила, що колодязі по всьому регіону знову наповнюються. Середній рівень ґрунтових вод на більшій частині Нігеру піднявся приблизно на 13 футів, що вказує на 15-відсоткове збільшення запасів у водоносних горизонтах.

Ці місцеві дані тепер підтверджуються аналізом із супутників, які вимірюють зміни маси суші, відстежуючи тонкі коливання сили тяжіння. Місія NASA Gravity Recovery and Climate Experiment (GRACE) за останні два десятиліття зафіксувала різке зростання сили тяжіння в Сахелі, що, на думку гідрологів, пов’язано зі збільшенням запасів води в надрах.

Проте опади та їхня інтенсивність — це лише частина історії. Події на поверхні землі також відіграють свою роль.

Екологи тривалий час вважали, що поширення сільського господарства в Сахелі протягом XX століття спричинило «опустелювання» через видалення природної рослинності, руйнування ґрунтів і просування пісків пустелі. Але з гідрологічного погляду ефект може бути протилежним, оскільки деякі сільськогосподарські культури насправді допомагають землі утримувати вологу.

Уся рослинність поглинає вологу з ґрунту перед тим, як випарувати її в повітря. Але африканські зернові культури з неглибокою кореневою системою, як-от просо та сорго, випаровують менше вологи, ніж трави з глибоким корінням, які вони замінюють, залишаючи більше вологи в ґрунті.

Підсилювальним фактором є утворення кірки на ґрунті через посуху, що збільшило стік води приблизно на 50 відсотків у центральному Сахелі за останні десятиліття. Аналіз Крістофа Пежо, гідролога з лабораторії HydroSciences Університету Монпельє у Франції, показав, що посухи «назавжди змінили ґрунти регіону... живлячи сьогоднішні повені».

Велика частина цього стоку потрапляє в озеро Чад, що лежить на кордоні Нігерії, Камеруну, Чаду та Нігеру і збирає воду з території, яка майже в шість разів перевищує розміри Каліфорнії. Драматичне зникнення озера стало тотемним образом гідрологічного занепаду Сахелю наприкінці XX століття. Але менш відомим є те, що зараз озеро відновлюється завдяки збільшенню припливу води. Гідрогеологи з Університету Нджамени в Чаді повідомляють, що у 2024 році воно розрослося до понад 9 000 квадратних миль, що майже дорівнює показникам 1960-х років і в 10 разів більше за його розміри в середині 1980-х.

Це зростання частково приховане великими територіями насиченої водою рослинності в озері, які не відображаються на супутникових знімках, кажуть гідрологи. Але в міру зростання озера відновлюється і водоносний горизонт під ним.

Деякі дослідники стверджують, що цілеспрямовані зусилля зі збору дощової води в ґрунті також пояснюють підняття ґрунтових вод по всьому регіону. Однією з таких ініціатив є «Велика зелена стіна». Спочатку запланована як бар’єр із посаджених дерев для стримування наступу Сахари, вона перетворилася на низові ініціативи з боротьби з ерозією ґрунту шляхом збору дощової води та покращення зволоження ґрунту, що сприяє його просочуванню в глибину.

Багато таких проєктів відроджують традиційні методи збору води, зокрема розміщення каміння вздовж контурів пагорбів, викопування невеликих ям, відомих як «ями зай», між посівами та створення насипів у формі півмісяця навколо дерев.

Альфа Ло з Climate Water Project, який у своєму нещодавньому онлайн-аналізі наголошував на відновленні підземних вод Сахелю, стверджує, що такі методи є «головною причиною». Однак більшість дослідників вважають, що, хоча вони ефективні на місцевому рівні для вирощування дерев або врожаю, вони не мають достатнього масштабу, щоб пояснити відродження в межах усього регіону.

Ще одне припущення полягає в тому, що люди менше викачують воду з річок, залишаючи більше для інфільтрації в водоносні горизонти. Однією з причин цієї тенденції є занепад великих іригаційних проєктів, побудованих у роки посухи для збільшення виробництва продовольства. Наприклад, Камерун колись значною мірою виснажував річку Логоне — історично найбільше джерело води для озера Чад — задля вирощування рису. Але іригаційний проєкт SEMRY нині відводить значно менше води через погане управління, застарілу інфраструктуру та міграцію фермерів.

У районах навколо озера Чад фермери також покинули свої зрошувані поля через «Боко Харам», войовниче джихадистське угруповання, яке продовжує тероризувати громади. Тіммо Гаасбек, спеціаліст із політики продовольчої безпеки МЗС Нідерландів, каже, що хаос у північній Нігерії «означає, що воду в річках не перехоплюють вище за течією, і вона продовжує текти в озеро Чад, де сприяє вищому рівню води та більшому поповненню ґрунтових вод».

Більшість кліматичних моделей прогнозують подальше збільшення річної кількості опадів у найближчі десятиліття через глобальне потепління та зникнення охолоджувальних аерозолів у Північній Атлантиці. Тейлор прогнозує, що «Сахель відчує особливо помітне збільшення кількості екстремальних дощів», які «сприятимуть збільшенню підживлення підземних вод».

Пежо додає: «Збільшення доступності води в низинах долин може сприяти розвитку ірригації, відкриваючи нові перспективи в кількох регіонах Сахелю». Натхненна такими прогнозами, Нігерія планує відновити іригаційний проєкт «Південний Чад» на 165 000 акрів на колишніх берегах озера Чад, який довгий час був покинутий через брак води.

Але шлях вперед не буде простим. Дощі в Сахелі залишатимуться хаотичними. На найближчу перспективу кліматологи прогнозують, що сильний Ель-Ніньо цього року може спричинити посуху у східному Сахелі, але водночас принести рясні дощі та більше повеней далі на захід.

Оригінал: www.livescience.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу