Науковці виявили зв'язок між забрудненням повітря та хворобами очей, такими як глаукома

· Наука

Науковці виявили зв'язок між забрудненням повітря та хворобами очей, такими як глаукома

Аналіз 41 дослідження виявив, що високий рівень забруднення повітря, особливо дрібнодисперсними частинками PM2.5, суттєво підвищує ризик розвитку глаукоми та катаракти.

Огляд 41 дослідження виявив, що високий рівень впливу забрудненого повітря пов'язаний із вищою ймовірністю розвитку глаукоми та катаракти, причому найчіткіший взаємозв'язок спостерігається саме з дрібнодисперсним пилом PM2.5.

Старіння є одним із найбільших факторів ризику розвитку глаукоми або катаракти, проте вчені, детальніше вивчаючи зміни в очах протягом життя, виявляють, що вплив забруднення повітря також відіграє роль у виникненні цих захворювань.

Глаукома, на яку страждають близько 80 мільйонів людей у всьому світі, — це група захворювань, що пошкоджують зоровий нерв, який передає візуальну інформацію від ока до мозку. Це може призвести до незворотної втрати зору, зазвичай спершу вражаючи периферійний, а згодом і центральний зір. Катаракти зустрічаються ще частіше — вони вражають понад 94 мільйони людей у світі; стан виникає, коли кришталик ока каламутніє, що спричиняє розмитість зору, а з часом і сліпоту.

Старіння підвищує ризик обох захворювань, як і певні медичні стани, наприклад діабет. Проте огляд 41 дослідження свідчить, що люди, які піддаються впливу вищих рівнів забруднення повітря, також можуть стикатися з більшим ризиком цих хвороб. Результати дослідження, представлені у вересні на 44-му конгресі Європейського товариства катаральних та рефракційних хірургів у Лондоні, об’єднали дані десятків досліджень, у яких взяли участь мільйони людей зі Східної Азії та Великої Британії.

Ці дослідження були спостережними, а це означає, що вони можуть лише вказувати на зв’язок між забрудненням повітря та станом очей, а не доводити, що забруднення безпосередньо викликає хвороби. Попри це, «такий підхід переосмислює глаукому та катаракту як стани, що формуються залежно від того, де ви живете і чим дихаєте, а не лише від того, як довго ви живете», — зазначив співавтор дослідження д-р Ахмед Альнабіхі, офтальмолог із Офтальмологічної лікарні та дослідницького центру імені Короля Халеда в Саудівській Аравії, який представив ці дані. За його словами, цей екологічний вплив може посилювати вікове згасання функцій ока, подібно до того, як це відбувається при серцево-судинних захворюваннях.

PM2.5 показує найчіткіші зв'язки

Дослідники вивчили вплив кількох забруднювачів, зокрема частинок різного розміру (PM), таких як дрібнодисперсний пил PM2.5 і більші частинки PM10. Вони також проаналізували вплив діоксиду азоту, діоксиду сірки, озону та чадного газу.

Більшість досліджень, включених в огляд, оцінювали довгостроковий вплив забруднення на основі рівнів забрудненості навколо будинків та в громадах, де проживали учасники. Використовувалися різні методи, зокрема державні системи моніторингу, супутникові дані та комп'ютерні моделі. Кілька досліджень вивчали короткостроковий вплив і його зв'язок із раптовішими проблемами очей, такими як гостра закритокутова глаукома — медичний стан, що вимагає негайного втручання і може призвести до швидкої втрати зору.

Використовуючи цей масив даних, команда порівняла рівень забруднення з показниками захворюваності на глаукому, катаракту та вікову макулярну дегенерацію (ВМД) — ще один поширений стан очей, що погіршує зір. Частинки PM2.5 — крихітні часточки розміром 2,5 мікрометра або менше — продемонстрували найчіткіші зв'язки з ризиком виникнення глаукоми та катаракти.

Люди з найвищим рівнем впливу PM2.5 мали на 70% вищі шанси розвитку глаукоми порівняно з тими, хто піддавався мінімальному впливу. Крім того, підвищення рівня впливу PM2.5, еквівалентне різниці між 25-м та 75-м перцентилями в кожному дослідженні, було пов’язане з підвищенням шансів розвитку глаукоми на 8% і ризику катаракти на 4%.

Докази були менш послідовними щодо зв’язку забруднення повітря з віковою макулярною дегенерацією, яка пошкоджує центральну частину сітківки, відповідальну за гострий, деталізований зір. На відміну від чіткого зв’язку з PM2.5, інші забруднювачі показали менш стабільні кореляції з хворобами очей. Наприклад, діоксид азоту не був суттєво пов’язаний із ВМД, озон не був пов’язаний із катарактою, і жоден із цих забруднювачів не виявив зв’язку з глаукомою. Діоксид сірки та PM10 не продемонстрували значущих асоціацій з жодним із трьох станів.

За словами Нідхі Сінгх, екологічного епідеміолога з Дослідницького інституту екологічної медицини ім. Лейбніца в Німеччині, яка не брала участі в дослідженні, зв’язок між PM2.5 і глаукомою був досить послідовним у всіх розглянутих роботах. Результати щодо PM2.5 і катаракти були помірно послідовними, хоча й більш варіативними, ніж дані щодо глаукоми; проте вона зазначила, що аналіз, схоже, підтверджує наявність зв’язку.

Водночас Сінгх застерегла, що основні дані мають спостережний характер. «Отже, результати демонструють асоціацію, а не самі по собі причинно-наслідковий ефект PM2.5 на розвиток глаукоми чи катаракти», — повідомила вона Live Science.

Що пояснює підвищений ризик?

Точні біологічні механізми, що стоять за цими зв’язками, залишаються нез’ясованими, проте Альнабіхі зазначив, що дрібнодисперсні частинки достатньо малі, щоб всмоктуватися в організм. Це може спровокувати окислювальний стрес, при якому шкідливі молекули долають природні захисні механізми та завдають шкоди. Це також викликає хронічне запалення низької інтенсивності, при якому імунна система залишається дещо активованою протягом тривалого часу, пояснив він.

У кришталику ока ці процеси можуть «пошкоджувати кристалінові білки, які підтримують його прозорість, спричиняючи їх неправильне згортання та помутніння, що і є катарактою», — сказав Альнабіхі.

Вважається, що в зоровому нерві ті ж процеси пошкоджують гангліозні клітини сітківки — особливий тип нейронів, що передають інформацію від сітківки до мозку. Це може сприяти розвитку глаукоми незалежно від внутрішньоочного тиску, який є ще одним великим фактором ризику.

«На відміну від легень чи кишківника, поверхня ока перебуває в прямому, постійному контакті з атмосферним повітрям, що забезпечує забруднювачам унікально прямий шлях, який може спричинити пошкодження», — додав він.

Інші дослідження знайшли докази, що підтверджують зв’язок між PM2.5 і пошкодженням очей. У мишей, яких піддавали впливу PM2.5 протягом дев'яти місяців, підвищувався тиск усередині очей, що є фактором ризику глаукоми. Дослідники спостерігали як окислювальний, так і нітративний стрес — схоже явище — у тканинах, що відповідають за відтік рідини з ока, що може пояснити зростання тиску.

Дослідження за участю людей і людських клітин виявили схожі закономірності. Згідно з даними понад 480 000 осіб у UK Biobank, великому сховищі медичної інформації, люди, які піддавалися впливу вищих рівнів PM2.5, з часом частіше хворіли на глаукому. В іншому дослідженні вчені піддали лабораторно вирощені тканини сітківки людини, створені зі стовбурових клітин, впливу PM2.5. Частинки порушили розвиток клітин сітківки, зокрема гангліозних клітин, одночасно прискорюючи клітинну загибель.

Ці дослідження пропонують окремі елементи можливого механізму, але наразі залишається незрозумілим, як саме ці механізми працюють у людей у комплексі.

Оригінал: www.livescience.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу