Навіть після проміжних виборів Трамп залишається проблемою для Сеула та Токіо
· Азія
Друга половина президентства Трампа створює нові ризики для Японії та Південної Кореї через його схильність до кулуарних угод з КНДР та жорстку протекціоністську політику США.
Японія та Корея пережили першу половину чотирирічного терміну президента Дональда Трампа з серйозними, але не критичними збитками для того, що вони вважали партнерськими відносинами. Проте друга половина може виявитися такою ж складною, якщо президент, перебуваючи в обороні на внутрішній арені, розпочне нові зовнішньополітичні ініціативи, де він має відносно повну свободу дій.
Отримавши контроль над обома палатами Конгресу США, демократи, ймовірно, чинитимуть опір війні Трампа проти Ірану, жорстоким заходам імміграційної та митної служби (ICE) та нападам на екологію, але вони є такими ж протекціоністами, як і республіканці, і з такою ж імовірністю ставитимуть Європу та Близький Схід вище за Східну Азію, коли йдеться про оборону.
У середу генеральний секретар кабінету міністрів Японії Мінору Кіхара заявив японським ЗМІ, що альянс зі США «залишається наріжним каменем зовнішньої та безпекової політики Японії» і є ключовим для «максимізації національних інтересів», незалежно від результатів проміжних виборів у США, додавши, що уряд стежитиме за фінансовими ринками «з високим відчуттям невідкладності».
Що тут нового? Не очевидний вияв нервозності. Саме війна Трампа проти Ірану призвела до зростання витрат на енергоносії, а його підхід до Китаю та Північної Кореї змусив японський уряд хвилюватися.
США мають історію домовленостей із Китаєм за спиною Японії, що бере початок ще з часів Ніксона та Кіссінджера, і Трамп говорив про відновлення своїх «особливих відносин» із лідером Північної Кореї Кім Чен Ином.
У серпні Трамп заявив, що очікує зустрічі з Кімом до кінця року. «Той факт, що я ладнаю з ним, — це дуже добре. Не погано», особливо тому, що Північна Корея має «57 дуже потужних ядерних боєголовок».
У жовтні під час передвиборчого мітингу в Огайо Трамп сказав: «Я чудово ладнаю з Кім Чен Ином. Ви знаєте, хто це? Коли у людей є 112 ядерних ракет, приємно ладнати».
Наразі про жоден прогрес щодо зустрічі не повідомлялося. Тим не менш, високопоставлений японський чиновник заявив газеті Yomiuri: «Ми не хочемо, щоб вони [США та Північна Корея] оминали нас, укладаючи угоди». Але вони можуть це зробити. Те саме стосується Китаю та Росії, яких уряд прем’єр-міністерки Санае Такаїті продовжує відчужувати, попри важливість Китаю як торговельного партнера, а Росії — як ключового постачальника нафти та газу.
Делегація з близько 200 японських бізнес-лідерів з Японсько-китайської економічної асоціації, включаючи представників Keidanren (Японська федерація бізнесу), планувала відвідати Китай у січні минулого року.
Проте вони були змушені скасувати поїздку через негативну реакцію на зауваження Такаїті про те, що китайська блокада Тайваню може розглядатися як «ситуація, що загрожує виживанню» Японії, що виправдовує військову відповідь. Японські бізнес-організації виявили, що вони просто не можуть домовитися про зустрічі з китайськими офіційними особами.
Японсько-китайська економічна асоціація намагалася перенести візит на листопад, але це також не вдалося, тому тепер вони планують його на березень. Замість цього близько 20 японських бізнес-лідерів, як повідомляється, відвідають саміт АТЕС у Шеньчжені 18–19 листопада.
Щодо ситуації на Корейському півострові, минуло понад два десятиліття з того часу, як прем’єр-міністр Дзюн'їтіро Коїдзумі зустрівся з Кім Чен Іром (батьком Кім Чен Ина) у 2002 році. Згідно з даними МЗС Японії:
(i) Метою цього візиту було, через відверту дискусію між двома лідерами, (а) досягти прориву в ситуації щодо вирішення різних питань між двома країнами, включаючи питання викрадень, шляхом залучення політичної волі голови Кім Чен Іра, та (b) наполегливо закликати Північну Корею діяти як відповідального члена міжнародної спільноти, щоб розвіяти міжнародне занепокоєння щодо безпекових питань, таких як ядерні та ракетні проблеми, і вирішувати такі питання через сприяння діалогу зі США, Республікою Корея та іншими зацікавленими країнами, щоб послабити напруженість на Корейському півострові. (vi) Саміт не вирішив усіх невирішених питань між Японією та Північною Кореєю, і вони продовжували залишатися предметом серйозного занепокоєння. Проте було визнано, що є перспектива того, що вирішення невирішених питань просуватиметься у комплексний спосіб. Таким чином, прем’єр-міністр Коїдзумі вирішив відновити переговори про нормалізацію, щоб просунутися далі до вирішення питань.
Насправді саміт Коїдзумі — Кім Чен Ір не вирішив жодної з невирішених проблем, які лише загострилися. Трамп тричі зустрічався з Кім Чен Ином під час свого першого терміну, але не зміг досягти прориву, хоча Кім і «посол-надзвичайник» Денніс Родман розділяли любов до баскетболу.
Президент Байден повернувся до політики стримування, що призвело до створення Всеосяжного стратегічного партнерства між Північною Кореєю та Російською Федерацією та економічного відродження Північної Кореї (зростання ВВП понад 3% на рік з 2022 року, згідно з даними Банку Кореї). Південна Корея тепер стикається з північнокорейськими військами, загартованими в боях в Україні, а також з більшою і більш складною оборонною промисловістю Північної Кореї.
З огляду на це, багато південнокорейців були стривожені, коли генерал-лейтенант Джо Гілберт, командувач 8-ї армії США в Південній Кореї, заявив South China Morning Post, що було б «безвідповідально зосереджуватися лише» на загрозах на Корейському півострові або «припускати, що ми не можемо робити інші речі просто тому, що ми в Кореї».
Стратегія національної оборони США на 2026 рік вимагає, щоб Південна Корея взяла на себе основну відповідальність за стримування Північної Кореї, тоді як сили США зосередяться на захисті першого ланцюга островів, що простягається від Японії до Тайваню та Філіппін. Командувач силами США в Кореї генерал Ксав'є Брансон пішов ще далі рік тому, коли продемонстрував свою «карту сходу вгору» західної частини Тихого океану, заявивши:
Коли на той самий регіон дивляться з орієнтацією на схід угорі, стратегічна картина драматично змінюється. Перший ланцюг островів, наріжний камінь Індо-Тихоокеанської стратегії, набуває нового значення. Сили, що вже розміщені на Корейському півострові, виявляються не віддаленими активами, що потребують підкріплення, а військами, що вже знаходяться всередині периметра «бульбашки», яку США довелося б проривати у разі кризи або непередбачених обставин.
Ця зміна перспективи висвітлює роль Кореї як природного стратегічного вузла. Аналіз відстаней показує близькість Кемп-Гамфріс до потенційних загроз: приблизно 158 миль від Пхеньяна, 612 миль від Пекіна та приблизно 500 миль від Владивостока. Корея має позиції для протидії північним загрозам з боку Росії, одночасно забезпечуючи західний вплив проти дій Китаю у водах між Кореєю та Китаєм.
США також чинять опір спробам президента Південної Кореї Лі Чже Мьона передати південнокорейським військовим командувачам право на оперативне управління (OPCON) силами США в Південній Кореї у воєнний час.
Лі хоче, щоб це було зроблено до кінця його терміну у 2030 році, але Брансон заявив у жовтні, що мінливе безпекове середовище (наприклад, запуск Північною Кореєю більшої кількості балістичних ракет) створило «нові стандарти», які вимагають, щоб передача була «обумовленою», а не визначеною політикою. Як повідомляє Air & Space Forces Magazine, міністр оборони та радник з національної безпеки Південної Кореї розцінюють це як «перенесення воріт».
Виступаючи на Індо-Тихоокеанському саміті, організованому Gold Institute for International Strategy у Вашингтоні, Брансон сказав:
Оскільки умови змінилися, оскільки ми змінили наш план, у нас є нові стандарти, яких ми повинні дотримуватися. У нас немає розкоші прив’язувати умови до часу. Час сам по собі є умовою. Ми говоримо про критичні можливості. Ми говоримо про здатність бути повністю боєздатними, щоб робити все те, на що ви розраховуєте зараз.
Схоже, намір полягає в тому, щоб пересунути «ворота» якомога далі, можливо, назавжди. Існує прецедент: план передислокації авіабази Корпусу морської піхоти США Футенма на Окінаві був вперше оголошений у 1996 році зі строком «від п’яти до семи років». Тепер очікується, що це відбудеться в середині 2030-х років. Місто виросло навколо авіабази Футенма з 1945 року (умови змінилися), що підвищує ризик аварій та скарги на шум.
Недарма південнокорейці вбачають зростаючий ризик втягування у війну США з Китаєм через Тайвань або інший регіональний конфлікт. Виступаючи в Інституті майбутньої стратегії Сеульського національного університету 21 жовтня, почесний професор університету Йонсей Мун Чун Ін сказав: «Особисто я розцінюю альянс швидше як прокляття, ніж як благословення для нас. Поки ми залишаємося в альянсі, ми не можемо уникнути дилеми безпеки».
Президент Лі Чже Мьон, який намагається покращити дипломатичні та торговельні відносини як з Пекіном, так і з Москвою, опинився між двох вогнів. Він також підтримує відновлення діалогу між Трампом і Кім Чен Ином. У вересні Лі сказав Associated Press: «Обидва лідери повинні зміцнити довіру і працювати разом, щоб знайти спільну мову під час особистої зустрічі».
Водночас Південна Корея користується зусиллями США з відновлення суднобудівних потужностей. 1 листопада південнокорейська компанія Hanwha Defense USA підписала контракт на суму 269 мільйонів доларів США на будівництво середнього десантного корабля для ВМС та Корпусу морської піхоти США на верфі Hanwha Philly Shipyard у Філадельфії, яку вона придбала у грудні 2024 року. 23 жовтня HD Hyundai (колишня Hyundai Heavy Industries) заявила, що підписала угоду з американською інженерно-будівельною компанією Kiewit про будівництво нової верфі в США.
Японці колись говорили про всебічну зовнішню політику. Південна Корея фактично її має.
Оригінал: asiatimes.com